Герасим’юк Василь – Перше послання дмитра з Кутів до галичан

Не знаю, чому ви завжди боялися
Божевільних і привидів.

Може, тому, що божевільний забагато
Розказував,
Знаючи про вас те, що самі не знали чи не
Хотіли,
А привид перестрівав глупої ночі
У найнесподіванішому місці.
За своє життя я відучив вас
Боятися божевільних,
А тепер помираю і в скорім часі
Відучу боятися привидів.

Страх ваш я збагнув тоді,
Коли мовчав, а ви говорили.

А потім я отверз уста
На тридцять літ –
Я відправляв богослужіння
У всіх автобусах на всіх дорогах Галичини.

Я зайшов у найперший автобус зі словом
Божим,
І ви почали вигадувати,
Що мене вигнали з духовної семінарії
За несусвітені гріхи і я збожеволів.
Різне вигадували ви,
Але без мене
У 50-х не сідали в автобус на перевалі.
Та цим я не тішився, бо добре знав,
Що заповів Спаситель.

Я підсів до нещасного чоловіка і сказав:
“Я твій брат”.

“Ось мій брат, – махнув той головою убік, –
Ось той, що вернувся вчора з далекого краю,
І згадав, як нас тато поділив.

Ти помолися за нього,
Бо я буду просити панів,
Аби повезли його назад,
Віддам за це усі гроші й маржину”.

Я підсів до того,
Якого мали вдруге вигнати,
І сказав: “Я твій брат”.

“А щоб тебе кров залляла, блаженний, –
Я на рідній землі, як між чужими”.

Він був перший,
Хто поборов страх і прокляв мене.

Тоді я підсів до нещасної жінки,
Я хотів назвати її сестрою,
Але тільки поцілував
І сказав: “Щоб тебе голова не боліла”,
Бо в мене дуже боліла голова.

А ви почали усміхатися –
Ви більше не боялися божевільних.

А тепер, умираючи, кажу:
Браття і сестри,
Щоб ви не боялися і привидів,
Я приходитиму до вас при світлі дня.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Перше послання дмитра з Кутів до галичан