Герасим’юк Василь – Сад
Юрієві Приходьку
– Що таке рай?
– Рай – це гарний сад.
(Із підручника
Для недільних шкіл)
Сьогодні – намов у саду.
На голих осінніх деревах
Вовтузяться, роблячи рейвах,
Куди лише я не піду.
А голі дерева мовчать.
А листя дощами прибите
Додолу. Кругом непроглядь.
І смішно, що скрізь верещать,
Немовби їх будуть ловити.
Самі вже кивають: ловіть! –
Незрібно в колишніх одмінах,
Бо навіть на зламі століть
Не все відійде мимохідь.
Хто повзав отут на колінах,
Я знаю: був вищим від них.
Був вищим і нижчий від тіні.
Та мова сьогодні про тих,
Кого засипає не сніг,
А голі дерева осінні.
День Суду не буде страшним,
А буде зимовим і тихим.
Над садом стоятиме дим
Із хати журби,
А під ним
Літатимуть ангел зі снігом.
Зберемось тоді ми в саду,
Що мав би ще трохи стояти
У вікнах зимової хати.
Я ватру в печі розкладу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Герасим’юк Василь – Художник Чому не намалюєш Дарабу останню? – Прошуміла під хатою Черемошем вісімдесятого. Чому не намалюєш Останні праліси? – Ти знав їх. Ти знаєш: Ніколи полотно не буде Вищим від снігу дитинства І голоснішим від нього опівночі, Коли спали покотом на підлозі Люди далекі, Бо ліс повалили І обвішали всю піч, хату всю Мокрими онучами, І говорять […]...
- Герасим’юк Василь – Я змалку боявся Романові Безпалківу Я змалку боявся поганого ока. Зомлів Колись я на храмі в чужому селі, безпорадний. Вже знаю про себе ту правду, яку я хотів. Я знаю ту правду, що врешті подібна На правду. Розплющую очі в дитинстві. Церкви і хати Іще не бляшані – Під снігом – Блищать наді мною. Я торсаю двері. Я […]...
- Герасим’юк Василь – Я не знаю того, хто привів На ворізках колиска під Самою стелею – так дід Ладнав, сам прив’язав на сволок. За шнур колиску колисав Вояк, поранений лежав На лаві, ще не легінь – отрок. На Петра з лісу принесли, Криваві зняли постоли У пісні: Най жию – най гину. Він вижив, більше не співав, Стогнав, дитину колисав, Бо добрі газди роблять […]...
- Семенко Михайль – Осіння симфонія Осінні скрипки в саду оркестру симфонії То кохання моє, моє кохання – захопленість Люди озброєні мрії озброєні мови озброєні А у мене тільки затопленість Тільки затопленість І знову безмовність І знов безумовність умовність Мої почування одламки Ескізні одламки зліпки Душорозірваний стерлась Розтанула сольність Кохання моє – в осіннім саду Осінні скрипки. 27. VIII. 1916. Владивосток...
- Іван драч – Б’ють кропом у ніздрі осінні базари Б’ють кропом у ніздрі осінні базари, І яблука тяжко на зиму пашать. Дні мчать у непам’ять, як темні хозари, Принишклим морозом цвіте сіножать. Блакитний мороз стане сивим морозом. Той білим серпом все на сніг пережне, Та біла земля під зимовим наркозом Женьшенем калини врятує мене…...
- Герасим’юк Василь – На сіні, що срібліє над кущами На сіні, що срібліє над кущами, Завмерли дві душі в легких тілах. Я знаю, Хто прикидав їх пластами. Нас кличуть, мила, Душі у сінах. Живе, скажи, чи неживе створіння Тут нипає, стискаючи горби? Оце, обдерте глодом озвіріння, Оце проміння пекла полюби. Бо ось надходить мить – І пахне м’ята. Барвінок пахне – Забирає зір. Чужим, […]...
- Василь Герасим’юк – Осінні пси Карпат Василь Герасим’юк Осінні пси Карпат Іду – немов траву чиюсь толочу – Отак мені. Не погляд і не зойк з гущавини. Та озирнутись хочу, поглянути на слід бодай разок. Не видно сліду. Не крадуться тіні. Ніхто не скочить… І – по рукоять! Але я знаю: є ще пси осінні – Вони мене почули і не […]...
- Герасим’юк Василь – Оглядаючись На тій горі вітри збивають з ніг, Сльозяться очі і в очах дерева. З гори течуть, звиваючись… Лиш хата Стоїть собі. Ніхто в ній не живе. Я чув, що люди ті давно померли, І нині в хаті розгулявся вітер Такий, як скрізь, бо хата вся – зі шпар: Найбільші – двері, вікна, а в найменші […]...
- Герасим’юк Василь – Запахли яблука у сіні Запахли яблука у сіні – На молодість, на перший гріх. Містечка галицькі осінні. Є щось феллінівське у них. Когось повік не розшукати. Губити щось, як божий дар. На обрії стоять Карпати. Горять ліси. Гуде базар....
- Герасим’юк Василь – Осінні пси Карпат Іду – немов траву чиюсь толочу – Отак мені. Не погляд і не зойк З гущавини. Та озирнутись хочу, Поглянути на слід бодай разок. Не видно сліду. Не крадуться тіні. Ніхто не скочить і – по рукоять!.. Але я знаю: є ще пси осінні – Вони мене почули і не сплять. Не виють. Не печуть […]...
- Герасим’юк Василь – Ніби я пропав у цих полях Ніби я пропав у цих полях… Що, крім них, – вітри и небесні скали? Хто у кому? Де попропадали? Більше – в глині? в вітрі? в небесах? На лужках, купальських бережках, А в снігу від хати і до хати – Відспівати, відколядувати – Цвітом відцвісти чи цвіллю стати Хоч би на пісних, на колядках....
- Герасим’юк Василь – десять літ І день не день і йде не йде… Тарас ШЕВЧЕНКО Ну, звісно, було товариство, Круті походеньки… Ну, звісно, отак і було: Загули – загуло. А їхні нічки молоденькі Й чічки солоденькі – Ну, звісно, банальна буколіка, Місту – село. Здавалось би, де ще набратися Візій і вражень? Здавалося, голі пішли Після пізніх застоль. Здавалось, яке […]...
- Герасим’юк Василь – Є різні ватри. Є ватрИ Є різні ватри. Є ватрИ, Що з довгими прийшли ночами. Горять в снігах під небесами На голому джубрі гори, Горять немов між нами. Ти – По той бік полум’я. Несила Очей від нього відвести. Мене ти забуваєш, мила, Бо думаєш лише про те, Про що це вогнище захоче. І тільки не заплющуй очі, Допоки виє […]...
- Василь Стус – На Лисiй горi догоряє багаття нiчне На Лисiй горi догоряє багаття нiчне, I листя осiнне на Лисiй горi догоряє, А я вже забув, де та Лиса гора, i не знаю, Чи Лиса гора впiзнала б мене. Середина жовтня, пора надвечiр’їв твоїх, Твоїх недовiр i невiр i осiннього вiтру. I вже половина життя забуваеться. Грiх Уже забувається. Горе i радiсть нехитра. Середина […]...
- Герасим’юк Василь – Він прибіжить Мирославові Небелюкові Він прибіжить. Він буде коло хати На чомусь грати, чимось цоркотати. І ти всміхнешся, вискочиш надвір: – Здоров, музико! Чий ти будеш, хлопче? А він мовчить – вій грає, вій цоркоче – Цей перкалаб малий притік із гір. І ти стоїш. А що робити маєш? Все забуваєш. Сльози витираєш. І просиш: грай чи […]...
- Герасим’юк Василь – Перед тобою, над горою Перед тобою, над горою – ліс темний, Високими снігами спинений. За тобою, під горою – село вечірнє, Першою колядою засвічене. У твоїх бесагах – вечеря для Анни, Старої, живе за лісом. Ти біжиш туди, дівчинко, Бо дома не сядуть за стіл, Доки бідній жінці вечерю не піднесеш… Страшний ліс перебіжиш, розбудиш її, Вузлики на стіл […]...
- Герасим’юк Василь – Пси Юрія Змієборця Ми закопувались доти, Доки нас не спинили джерела. А потім прийшли дерева І стали над нами. А потім прийшли пси І вили над нами. А потім принесли дівчину І в неї була одна рука. І ми зимували так, Як зимують вода і вогонь. А потім ти сказала: “Христос Воскрес!”, Наша однорука весно. Нарешті ми втекли, […]...
- Василь Стус – Свіча у свічаді К.: Сучасність, 1977. – 120 с. Із сорока двох віршів кілька автор відновив по пам’яті, і вони згодом увійшли до збірки “Свіча в свічаді”, виданій 1977 р. за кордоном видавництвом “Сучасність”. До книжки увійшли також вірші із збірки “Зимові дерева”, про які сказано у вироку суду, що вони мають “наклепницький зміст” (зокрема, “Не можу я […]...
- Микола Руденко – Засурмили вітри Засурмили вітри, об сосну розбиваючи крила, Зачастили до саду зайці з помертвілих лугів. То зима у степах вікові фоліянти розкрила. А дерева – мов знаки на білій сторінці снігів. Лиш замовкнуть метілі – і, в кожен Вдивляючись атом, Зорі шлють на хати дивних снів мовчазну Течію. Місяць ходить за вікнами лисоголовим Сократом І обмацує простір, […]...
- Герасим’юк Василь – Замело Бродиш, коли Грегіт замело, п’єш каву, Коли впали сніги на плечі й нові падуть. Слова живого не випустиш, Гейби з хати під Греготом – Ховайся в собі – плаї замело – не виходь – Грегіт замело – не зійти з гори. Сиди. І слухай, як старіє старець, як відходить… Обмивають свої, в труну кладуть, не […]...
- Герасим’юк Василь – Я в тебе запитав Я в тебе запитав Дорогу до зірок. Я не картав себе За цей небесний порух. Бо скоро буде мла, Бо скоро буде змрок. А потім буде ніч, А потім буде морок. Ти надійшла мені. Настала ти мені На весь мій білий світ, На темний мегаполіс, Щоб я промчав цю ніч, Як месник на коні, – […]...
- Герасим’юк Василь – Ми на камінь поклали мечі Ми на камінь поклали мечі І в ріці наших коней купали, А чужинці прийшли уночі І на березі табором стали. Ми ховались у хвилях сумних, Перша сотня голодного війська. Ми шукали старий оберіг, Нас шукала Зневага чужинська. Виглядали дружину з імли, А діждались чужої навали. Ми не винні, що зайди прийшли І на березі табором […]...
- Любов – Симоненко Василь Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси. Мені здається, – може, я не знаю, – Було і буде так у всі часи: Любов, […]...
- Василь Стус – Б’ється серце, як пташа німе Б’ється серце, як пташа німе, Буде спогадами надити. Мати сина виглядатиме, А не діжде – буде плакати. Будуть сипати сухі сніги, Будуть ще й дощі періщити, Посмурніють вірні вороги, А зрадливі друзі – тішитись, Що одної голови нема І не буде вже повіки-вік, Лиш затужить по тобі зима, По бідасі чоловікові. Скоро смерть мене в […]...
- Діденко Василь – Берізка (Збірка) 1975 рік, видавництво “Веселка” КОЛИ ТЕПЛО ВЕРТАЄТЬСЯ Тієї, що у березні, Нема на річці криженьки. Кульбабки жовті в березі Росою миють ніженьки. Весна дзвенить, весна гуля, Вкриває листям пагілля. Весна зими не слухає, Погожим вітром дмухає. Метелик – наче квіточка. Він – ранній вісник літечка. Нехай йому літається, Коли тепло вертається. ШКОЛЯРОЧКА Первовесни блакить Співа […]...
- Рідне слово – Куліш Пантелеймон Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Шевченко Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили 3 вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі віча, Панські трибунали, І перевертні гетьмани Ради радували. Радували, – утікала Правда з того суду, Багатились підмовлянням На перелюб люду. Радували, […]...
- Іра Сас – В місті сумно сьогодні й тихо В місті сумно сьогодні й тихо. Легким шурхотом сірих сов Плаче ніч, у тумані зшита, Про утрачену кимось любов. Скорблять площі й безлюдні вокзали, Побивається жовта верба. Тонуть в смутку осінні каштани Про чуття, що його вже нема.. Ходять люди – маленькі й великі, Від проблем утікаючи знов. Тільки ніч, більш ніхто й не помітив, […]...
- Василь Симоненко – “Ти знаєш, що ти – людина?..” Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, […]...
- Микола Вінграновський – Сестри білять яблуні в саду Сестри білять яблуні в саду. Мати білять хату та у хаті. Біля хати білий батько на канапі Вигріває війни та журбу. Мати білять яблуні в саду. Мати білять хату та у хаті. Біля хати білий батько на канапі… Мати білять яблуні в саду. Мати білять хату. Білять хату… 1963...
- Василь Стус – Дорога болю: Поезії Київ: Радянський письменник, 1990. – 256 с. Протягом довгого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса (1938-1985 pp.) повертається до читачів, її публікують газети й журнали, народжуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав. Книгу “Дорога болю” складено з уцілілих рукописів і списків поезій В. Стуса, які збереглися в рідних […]...
- Герасим’юк Василь – Літавиця стоїть на воді Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, Щоби кола пішли золоті, Де лице її щезло. Йдуть на берег з води – По лісах І по хмарах – верхами. Вже загтрали у зір на губах Згубних духів перстами. Діво, кола ідуть золоті – Не знайду собі місця. Знаєш тільки ти на воді Місце […]...
- Василь Стус – Світанок у лісі Щось бризнуло попереду, Наринуло і вдарило У груди подорожнього. Заледве голубим струмком Бринів поранок між дерев, А зараз повінь зринула І ліс заворожила. І солов’ї, по горло в ніч Загорнені, почувши шум Світання, захлинаються, Аж згіркло в горлі. Бреде в ранковій синяві Світанний гомін. дерева Стоять, мов коні, що прядуть Сполохано ушима. Їх вітер скоро […]...
- Василь Герасим’юк – Пси Юрія Змієборця ПСИ ЮРІЯ ЗМІЄБОРЦЯ Ми закопувались доти, доки нас не спинили джерела. А потім прийшли дерева і стали над нами. А потім прийшли пси і вили над нами. А потім принесли дівчину і в неї була одна рука. І ми зимували так, як зимують вода і вогонь. А потім ти сказала: \”Христос воскрес!\”, наша однорука весно. […]...
- Герасим’юк Василь – Не відав, ні, той вершник, хто і нащо Не відав, ні, той вершник, хто і нащо Збивав його на землю, як в кіно. Чекала ти його, дітородяща. На пагорбах білила полотно. Я знаю: ти заламувала руки. Я знаю: ти ридала на валу. Я бачу: він у космосі розлуки Шукає землю Голу і малу. Скажи мені: коли ти зрозуміла, Що падати йому? Йому. Йому. […]...
- Василь Стус – Один лиш час і має совість Один лиш час і має совість: Тече й тече, немов дніпро. Не знаю, зло це чи добро – Та загадкова невідомість Вже й закінчитися спішить. I те – померти ачи жить – Однаковісінько, їй богу ж Однаково. Чи ти чи ні, А помремо на чужині, Шукавши отчого порогу....
- Герасим’юк Василь – Раптом світ в зіницях затремтів Раптом світ в зіницях затремтів Так, немовби я заледь не скоїв Смерть комусь. Я руки опустив. Я відходжу від злоби страшної. Я притишив кров, притишив крок І шепочу, смерть загнавши в груди: Так не буде, як сказав Пророк. Так, як нам написано, не буде!...
- Герасим’юк Василь – Бурелім на Провідну неділю 1989-го Вітри звіялись високо на горі – Клин косарів обвівали. Вітер з долу вирвав кілька голосів І приніс на мій схил гори, життя. Я не впізнав ті голоси, Тим більше не міг докупи зв’язати, Я лише обхопив руками бука, Вирваного з корінням, Бо не знав: чому шукаю Єдиний, може, найтихіший голос, Адже його міг понести інший […]...
- Герасим’юк Василь – Я знаю, від чого я гину Я знаю, від чого я гину. В годину крикливу й глуху Я крові чужої краплину Не злижу, як звір, на снігу. Коли я прощаюся з вами, Сухі облизавши уста, Сповитими матір’ю снами Душа моя зла зароста....
- Герасим’юк Василь – Є стіни, стеля Є стіни, стеля. Вже заходь до хати. Нема підлоги – Вигадать не зміг. А на стіні Припала божа мати До ніг месії. До пробитих ніг. Не на стіні, А на землі, під нами, Притрушеній отавою, Сирій, Проступлять Губ твоїх криваві плями. Шепочеш: “Боже мій!..” – Як: “Сину мій!..” Зоря слов’янська, Сиві склавши крила, Як із […]...
- Герасим’юк Василь – Сьогодні із трьох спроб Сьогодні із трьох спроб Два рази назву Василя Стефаника. Мені здається, що подібне щось Відбувалося і з тобою, Бо То не куля тебе вбила, То хліб замочився в крові, в маминій пазусі. Ти ще спробував перехреститися. І раз. І другий. І… … він був молодшим від нас, Коли повернувся на землю Русів....
Твір мій улюблений герой шерлок холмс.