Герасим’юк Василь – Стараєшся для них

Стараєшся для них. Тож не спіткнись на римі.
Вони простять усе, а спотикнешся – ні.
Вони такі свої. Вони такі ранимі.
І найрідніші в рідній стороні.

Ти знаєш їх порив, гірку душевну вроду,
Їх золоті лоби, їх золоті чуби…
Не вірять, коли ти без племені і роду,
І давньої журби,

І давньої злоби.

Яка метафора страшна –

Чекати бунту,

А ще страшніша –

Світових пожеж!

Прийди і доведи,

Що з болю ти і грунту

Ростеш.

Якщо захочуть – доведеш.

Бо ждуть. Хоч трішечки б орнаменту і крику.
Не слова. Не мовчання. Не тебе.
Не душу з-під поли –

Безродну, напівдику

В столітті, що на тонкощі скупе.

В тобі таки живе маленький Мартін Іден,
І ти себе, як міг, коректно переміг.
Вони за тебе.

Всі і скрізь.

Ти їм потрібен.

Кому іще потрібен ти, крім них?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Стараєшся для них