Герасим’юк Василь – Вона несе мені малиннику

Related posts:

1. Герасим’юк Василь – Йде мати і дитя несе Йде мати і дитя несе, Ховається в дорозі. Її під зорями спасе Короткий сон у стозі. Якраз під зорями Різдва Я – стіг сухого сіна. Овеча тепла голова, Повисмикавши зліва Найтонші стебла золоті Дитину гріє, лиже. Я тут поліг. Я – сіна стіг. Зі мною веселіше....
2. Михайло Качанський – Вона каже мені Вона каже мені, Знаєш, скільки віршів і кому б не було написано, Скільки поетів не впізнавали б тебе серед люду, Все одно лише я вмію так загадково і стишено Переконувати що ти будеш, знаючи наперед, що тебе не буде. Все одно тільки мені знати після чого у тебе з’являються свіжі рими, Скільки людей тебе зрадило […]...
3. Герасим’юк Василь – Вона не знає: живий він чи ні! Вона не знає: живий він чи ні! Одного разу вже таке було, Але в сорок сьомому прийшов лист, І тоді вона дізналася, Де він і що з ним. Сказати по правді, тепер трохи інакше, Тепер він іноді з’являється ненадовго І завжди перед досвітком. Нечутно крадеться, Якось недобре усміхаючись І ховаючи за спиною ялівцевий кущ. Вона […]...
4. Тарас Шевченко – Якби мені, мамо, намисто Якби мені, мамо, намисто, То пішла б я завтра на місто, А на місті, мамо, на місті Грає, мамо, музика троїста. А дівчата з парубками Лицяються. Мамо! Мамо! Безталанна я! Ой піду я богу помолюся, Та піду я у найми наймуся, Та куплю я, мамо, черевики, Та найму я троїсті музики. Нехай люде не здивують, […]...
5. Тарас Марищук – Вона співала мені про вулицю Вона співала мені про вулицю, Про якісь божевільні ідеї, пусті бібліотеки, Освітлені проспекти, Про день, який скоро настане, Та вулицю, яка зранку забуде про нас. – Поспішай, до ранку так мало часу. Шепотом говорила мені на вухо та бігла. Співала так, що я вірив їй більше ніж Вакарчуку, Коли той казав, що “Все буде добре”. […]...
6. Тарас Марищук – Вона писала мені електронні листи Вона писала мені електронні листи, З маленької кімнати, Що на затишній вулиці провінційного міста, Про зимову сесію та захист “магістерки”. А що я міг їй відписувати? – із табелем “трієчника” та Творчим безладом у кімнаті, десь на околиці обласного центру. Вона писала про свої мрії, про країни куди подорожувала, А я був тільки у всіх […]...
7. Роман Хованець – Любов, присвячена мені Волосся Ваше, мамо, посивіле Для мене завжди буде золотим. Обличчя Ваше, мамо, постаріле Для мене завжди буде молодим. А ваші руки, мамо, ваші руки Натруджені, поморщені, худі… Нехай мої зігріють поцілунки – Подайте ж руку, мамо… Як тоді, Так хочу щоб Ви, мамо, пригадали – Ходили ми у сад, до черешень, І відра повні ягід […]...
8. Василь Симоненко – Вона прийшла Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з […]...
9. Вона сидить тихо і мовчить Вона сидить. А у неї очі, як у побитого собаки. Винні і нерозуміючі, За що її побили? Її побило життя!!! Хто вона тепер – собака? Чи людина? Кирзовим чоботом Прямо в морду! А потім чи ще погладять? Чи ще їсти дадуть? Вона сидить тихо і мовчить. Вона жила, працювала, Любила людей. А її кирзовим чоботом […]...
10. Василь Стефаник – Вона – земля ЗЕМЛЯ ВОНА-ЗЕМЛЯ То як Семен із заходом сонця вернув додому, то застав на своїм подвір’ї п’ять кованих возів, набитих всіляким добром, ще й колиска наверху була. Коні коло возів добрі. А на приспі сиділи старі й молоді, самі незнайомі. То Семен старий і босий, з черевиками через плечі, сказав: – Славайсу Христу, люди добрі! Відки […]...
11. Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна – злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто […]...
12. Герасим’юк Василь – Що таке, мамо, Космач? – Що таке, мамо, Космач? Скільки присілків у нього? – Сину, це материн плач. В неї немає нікого. – Хто його, мамо, зіткав? Звідки воскОвії плити? – Сину, це з жовтих отав. Бог не велів їх косити....
13. Герасим’юк Василь – Я вірші пишу Я вірші пишу Вночі в Прокураві, Я вірші пишу В татовій хаті, Доки сидять Під стіною на лаві Мої предки Вбиті й потяті. Доки сидять, Не зронивши ні слова, Доки сидять, Незворушні, незрушні, Моя душа, Як труна смерекова, Приймає прах, Вивільняючи душі. А звідки той прах, Давно зітлілий? А звідки ті душі, Давно відлетілі? І […]...
14. Василь Стус – В мені уже народжується бог В мені уже народжується бог, І напівпам’ятний, напівзабутий, Немов і не в мені, а скраю смерті, Куди живому зась – мій внук і прадід – Пережидає, заки я помру. Я з ним удвох живу. Удвох існую, Коли нікого. I гримить біда, Мов канонада. Він опорятунок, Я ж білоусто мовлю: порятуй, Мій господи. Опорятуй на мить, […]...
15. Юля Алейнікова – Вона палила. Їй було все рівно Вона палила. Їй було все рівно Скільки вона ще так проживе. Він бігав вранці. І було так дивно, Як вона чіпляє за живе. Вона не спала. Забувала про сніданки. І непристойно оголяла ноги. Він мав в житті лише одну коханку, Він не терпів інтиму без любові. Вона все цитувала Муракамі. (Ти знав як Муракамі любить […]...
16. Інна Орлецька – Розкажи мені вперше хлопче Розкажи мені вперше хлопче солодкогубий Колискову ніжності на ніч я не засну Доки вітер приносить звістку з могил що грудень Поза межами воєн оголосив весну Доки ти теплошкірий поруч й хоробросерций Бережеш від віхоли вибухів сни та дні Я замкну розпечений подих квінтами терцій На твоїй розміченій картою куль спині Я все знаю хлопче ці […]...
17. Герасим’юк Василь – Щоразу ловили її Щоразу ловили її, Чотирнадцятилітню, під лісом – Хай не тікає на село до мами Мужня жона! Може б, не спіймали, Якби тікала не тією дорогою, На якій кожне яблучко, Паданицю кожну підбирала Для старої корови. Може би, втекла, Якби дуже захотіла – Снився їй той принц Фердінанд! Може б, не тікала, Якби не знала, Що […]...
18. Чим близький мені поет Василь Стус Чим близький мені поет Василь Стус Творчість Василя Стуса, як і саме життя, схоже на короткий, але яскравий спалах. Своєрідність і сила мистецького таланту, оригінальність і самобутність поета зачаровують, його поезії западають глибоко в душу. У Стуса ліричний герой сам на сам зі своїми болями, переживаннями, печалями й радощами. Поет прагне наблизити людей до ідеалів […]...
19. Вона не твоя Ти тільки уяви.. Вона не твоя.. вранці з нею Прокидаєшся не ти.. її сонні очі цілують не твої губи.. а вона ж така гарна вранці.. вона готує сніданок не тобі.. і не до тебе поспішає на зустріч.. не тобі розповідає, як прожила день.. не з тобою ділить Проблеми та радості.. не тобі пише зворушливі смс.. […]...
20. Борис Грінченко – Вона співа Вона співа – і серця поривання У згуки ті вона перелива, Горять огнем безмірного кохання Її пісень пекучії слова. Вона співа – і очі молодії Ясніш од зор засяли із-під вій… О, скільки в їх незломної надії, О, скільки в їх на щастя любих мрій! Нехай співа, нехай ті співи ллються, Хай очі ті і […]...
21. Герасим’юк Василь – Над нами інший лік епох Над нами інший лік епох, Душі і праху. Ми світ поділимо на двох. Безмежжя – птаху. Мені – в узорах давніх меж – Поля-полотна. В якому часі ти живеш, Душе безродна? Заліг он на найближчій з нив Й шипить, сновида: “За нивку цю весь піт пролив Мій дідо в жида”. Помер той дід і той […]...
22. Семенко Михайль – Смерть Мамо. Страждає твій син Мамо. Погибає він Мамо. Так хутко загин Мамо. Жалібний дзвін. Од жінки маю життя. Загину од жінки теж. Мамо. Спалило чуття. Я коло смерті меж Жінко. Хрест з рамена скинь Жінко. Вирви зі стін Мамо. Конає твій син Мамо. Жалібний дзвін. 17. I. 1917. Владивосток...
23. Сергій Жадан – Вона любить ходити босоніж Вона любить ходити босоніж і спати на животі, Щоби краще чути, як нафта рухається під землею, Як народжуються дерева в темряві й пустоті І вода, підіймаючись, перетікає просто під нею. Вона знає в цьому місті адреси всіх прохідних дворів І маршрутки квартирних злодіїв між підвалами та дахами, Вона вміє ловити повітряних зміїв і дирижаблі без […]...
24. Микола Вінграновський – Вона була задумлива, як сад Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і мов не сад. Вона була урочиста, як ніч. Вона була одненька, ніби ніч. Вона була в червоному, мов ніч. Вона була, мов ніч і мов не ніч. Вона була, що наче й не була. Але […]...
25. Дозволь мені, мій вечоровий світе, Упасти зерном в рідній стороні… (Василь Стус) Дозволь мені, мій вечоpовий світе, Упасти зеpном в pідній стоpоні… (Василь Стус) Василь Стус… Людина-легенда, людина-міф, людина яку пpиpода наділила незpівнянним даpом віpшової майстеpності. Ім’я його викликало в одних захоплення, в інших – зневагу і зловтіху. Обеpежні і всім задоволені люди ствеpджують, що Василь Стус Міг би збеpегти своє життя, якби був більш дипломатичним, угідливим […]...
26. Таня Гелетюк – Вона відчувє Біла постать над чорною прірвою… Темні хвилі морської води Виринають і знову зникають Ледь торкнувшись блідої ноги. А вона непорушна стоїть, Прорізаючи простір очима… Зачекалась вона тих вітрил Як свободи якась одержима. Вона знає, вона відчуває… В середині все просто горить, Ще хвилина, ще долі секунда Як же серце її стукотить. Бриз солоний поплутав думки, […]...
27. Микола Руденко – Незнайомі міста мені сняться щоночі Незнайомі міста мені сняться щоночі. Незнайомі дахи. Незнайомі жінки. Може, з інших планет?.. До дискусій охочі, Мене в зали запрошують молодики. Алюміній і скло. Всюди світяться стіни. В людях страху немає за слово, за рух. Щось тут є невловиме моє – з України. Може, образ жіночий. Чи пісня, чи дух… Прокидаюсь пітний і сідаю на […]...
28. Герасим’юк Василь – Старовинний пейзаж Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов І стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки про них сповіщають, Сповільнюють вірш. І сиплеться попіл па трави старі і короткі, І подув залізний плече, як вода, відчува. Якого ще треба терпіння, Навіщо і доки? Яка ще потрібна душа І яка голова? Небесні […]...
29. Герасим’юк Василь – І кінь тебе поніс через потік І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув Панашко. Він коня твого зарік На воду й камінь, блискавки і глину. І кінь пішов на воду, І поніс Тебе через потік. І ліг на воду Узір барвистий ліжника. І ліс Осінній розірвав його зі споду. Ти глянула у воду: Не стає Одної […]...
30. Вона моє власне диво Вона моє власне диво і я рятуюся нею щоразу Вічно заклопотана і вічно стурбована Чимось більшим аніж горошина під сьомим матрацом Вона моє власне диво Я блукаю нетрями сумнівів… щодо себе… Як(!) ця зараза, ходить поруч із нею? І не тліє, не горить і не піниться біля неї… Моє сонце, мій вогонь, моя ти пательня. […]...
31. Калинець Ігор – Коли вона спала Коли вона спала Я вибудував для неї терем Приносив їй страви Коли вона спала Звикла до несподіванок Як до сходу сонця Вірила в чари крила Вже на другий день Грала вона так солодко Що тремтіла моя душа Як дека скрипки...
32. Герасим’юк Василь – Коли моя мати заходить до церкви Коли моя мати заходить до церкви, Вона нікого не помічає, Доки іде на своє місце. Вона зупиняється Маленькою дівчинкою, Майже прозорою У золотому повітрі Під склепінням Маленької карпатської церкви. Дівчинка оглядається І, коли впевнюється, Що її мама Стоїть позаду, Одразу бачить усіх. Вона вже знає, де хто стоїть. І все вона чує: Як тонко виводить […]...
33. Семенко Михайль – Вона Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце моє розореолила! Ах, невже, невже тут мені кінець і загин! 21. X. 1916. Владивосток __________________________________ Маються на увазі елегійні, ліричні мотиви українського поета О. Олеся (1878-1944) і російського поета С. Надсона (1862-1887)...
34. Тарас Марищук – Вона безлімітна у своїй ніжності Вона безлімітна у своїй ніжності, Коли робить мені каву напівоголена, Це особлива нота інтимності, Коли вона красива, навіть втомлена. Вона прекрасна у своїй оголеності – Бо, оголене не тільки тіло, а й душа. Вона прекрасна коли робить мені каву, А я розповідаю їй про те, як люблю – у віршах, А вона додає у каву […]...
35. Леонід Кисельов – Вона приходила щоранку Вона приходила щоранку, І нам спочатку говорили, Що то звичайна баба-бранка І поспіша до породіллі. Вона приходила щоранку, І ми спочатку уявляли, Що то була стара циганка, Кричали: гей, циганко Галю! Вона приходила щоранку, Коли ж утретє чи вчетверте, Ми всі чекали вже на ганку, Чия сьогодні буде черга. 1968...
36. Алла Жабокрик – вона прокинулась вчора від бажання суїциду Вона прокинулась вчора від бажання суїциду. На вулицях було порожньо, нестерпно і трохи сиро. І не відомо: чи дощ її бив у душу чи в спину І чи то він закинув їй зашморг на шию. Вона прокинулась вчора. і не знала, що їй робити. Її не чекали ні друзі, ні колеги і, знаєте, навіть кредити […]...
37. Юлія Алейнікова – Вона була для нього заскладною Вона була для нього заскладною, Відьмою з диких земель. Він був наляканий тою любов’ю, Але не в силах боротись з нею. Вона була для нього непрактичною, В тумані губилось їх спільне майбутнє. Але він кохав її категорично. І визнав для себе: вона незабутня. Вона була для нього диким звіром, Хоч іноді горнулась по-домашньому. Але в […]...
38. Вона молилася Вона молилася, щоночі снились їй кошмари, Не маму кликала до себе, його ім’я лунало. Він завжди поруч був і пригортав до себе, Усі страхи проходили й думки всі невеселі. Вона молилася, щоб він не зник назавжди, Щоб залишився з нею до кінця віків і правди. З ним засинала ввечері і прокидалась вранці, Він на роботу […]...
39. Герасим’юк Василь – Битий небитого повезе Битий небитого повезе. Так і не навпаки! Так, бо коли, як у казці все, Значить, ще є казки. Доки ще ватерка палахтить Й люлькою дід пахтить, Доки мете хоч така зима, Сядемо кружкома. Чом же похнюпився наш кавкар, Дідо-всевідо наш? Денно і нощно його товар Оберігає страж. Ні, не товар, ні, не ремесло! Без вікон, […]...
40. Василь Стус – Мені зоря сіяла нині вранці Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать – така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря – то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем. Ота зоря – вістунка твого шляху, хреста і долі – ніби вічна мати, вивищена до неба (від землі на відстань справедливості) […]...