Герасим’юк Василь – Восени, наприкінці 40-х

І в церкві недобре, навіть на сповіді
(випитує піп: “Кого вбив?”, пастир).
І в тебе недобре, навіть тоді,
Коли залишаємося удвох.
Не можу тебе обняти,
Бо страшно скрізь і страшно,
Стоячи на такій землі,
Цілувати тебе.
Добре тільки у стайні,
Коли доїш корову,
А я даю сіна вівцям і ягнятам
І довго дивлюся в їхні очі,
Бо тільки там залишилося
Щось лагідне, щось людське, щось материнське,
Тільки маржина ще вміє спати,
Як ми уміли, – хай спить,
Я постелю їй
Сухого листу з горища на стайні.
Та

враз від різкого крику дальньої птахи
З рук падає кошіль
І листя засипає тебе, літає навколо
Тебе, яворове листя, букове, багряне, золоте!
Піднімає тебе, відриває від цієї землі
Разом із молоком,
І я в страсі підхоплюю тебе на руки
Аж на горищі – я обнімаю тебе!
Я тебе обнімаю.
Я вперше зриваю з тебе одежу страху,
І в ту ж мить нас одягає листя
Букове і яворове,
Яке літає і літає
І не хоче з нами впасти і вмерти.
Я люблю тебе тут, обціловую тебе в цьому листі,
Відділовую букове на грудях твоїх,
Яворове првпіловую на твоїх очах,
Бо між нами й землею кривавою
Мирно
спить маржина
Із людськими заплющеними очима,
А над нами тихо співає
Букове листя і яворове,
Мила моя…

… Коли виводили
Із зав’язаними за спиною руками,
Забили голову його у яму,
Куди витікало все жолобком зі стайні.
Притиснули важкими
Від осінньої грязюки чоботами
І гримали доти,
Доки літав перед їхніми невиспаними очима
Яворовий, а може, буковий листок.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сочіненіе мої враження від п'есиляльковий дім.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Восени, наприкінці 40-х
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.