Герасим’юк Василь – Я не знаю того, хто привів

На ворізках колиска під
Самою стелею – так дід
Ладнав, сам прив’язав на сволок.

За шнур колиску колисав
Вояк, поранений лежав
На лаві, ще не легінь – отрок.

На Петра з лісу принесли,
Криваві зняли постоли
У пісні: Най жию – най гину.
Він вижив, більше не співав,
Стогнав, дитину колисав,
Бо добрі газди роблять сіно.

Дитя сміється, плаче, спить,
Боєць поранений лежить
Під ним – ще сам дитина, отрок.
Колише немовля вояк,
Застогне й заколише так,
Що скрипне сволок.

Він побачив того,

хто привів,
Ще крізь ліс, ще ніхто не гримів,
Ще дитя встиг він розколисати,
І на себе – коц, ліжник, рядно,
Щоби постріл не вчуло воно…
Хто привів, той ввірветься до хати

І заклякне, як ті, що із ним,
Бо колиска зі скрипом страшним
Розколисує тверді і води.
Бо дитя не розбудить ніхто!
Не підніме своє копито
Той, хто водить і хто за ним ходить.

Я не знаю того, хто привів.
Крізь ліси я його не уздрів.
Та іде він! веде він! – я знаю.

Він іде, хоч від страху кричить!
Він кричить, хоч дитя розбудить
Він боїться ще дужче – я знаю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір як не любить той край.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Я не знаю того, хто привів
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.