Героїчний подвиг рядового солдата у романі О. Гончара “Прапороносці”
Горить Вічний вогонь… Горить і вдень, і вночі, і в дощ, і в сніг, і в спеку. Горить біля пам’ятника невідомому солдатові, пам’ятника рядовому війни. Тому рядовому, що побував у самому пеклі, для якого будь-який наказ командира (розумний, придуманий чи досить часто безглуздо-абсурдний, навіть наказ віддати життя) був обов’язковим для виконання.
Вже якось звично стало, згадуючи лихоліття 1941-1945-х, звеличувати маршалів, генералів, полковників. А рядові, які вмирали скромно і непомітно, так і піcля Дня Перемоги ще довго не знали тих почестей
Мабуть, найбільше болить душа за долю рядового солдата у того письменника, котрий сам хоча б деякий час пройшов його дорогами. А Гончар топтав і повз не одну тисячу верст: від Росі до Праги, від рядового до сержанта.
Честь і хвала тим офіцерам, що, не ховаючись за спини своїх бійців, першими йшли в атаку, вболівали за кожного свого солдата, за кожне життя. Саме такими офіцерами були герої О. Гончара з роману “Прапороносці”: майор Воронцов, лейтенанти Брянський, Черниш, Сагайда, Сіворцев. Та про них вже і так багато сказано критиками, літературознавцями.
Сьогодні
“Найкращі воїни, – говорить Брянський, – це вчорашні робітники, шахтарі, комбайнери, трактористи, взагалі люди чесних трудових професій. Адже війна – це насамперед робота, найтяжча з усіх відомих людині робіт, без вихідних, без відпусток, по двадцять чотири години на добу”. Таку роботу змушені виконувати рядові “Прапороносців”. Вони були прості люди, в міру освічені, роботящі, з хороших працьовитих родин. Психологічно правдиво О. Гончар показує, як у битвах ці скромні колгоспники, шахтарі перетворюються на бійців із залізною волею та багатирською силою.
Нитка сповіді Гончара тягнеться від Прута через усю Румунію, через Трансільванські Альпи до Будапешта та “Златої Прага”. Роман виділився серед творів про війну тим, що в ньому постав як живий правдивий образ солдата-визволителя. Розповідь про воїнів мінометної роти гвардійського стрілецького полку переросла в панорамне зображення всесвітньо-історичного подвигу нашого народу.
Пік подвигу рядового солдата виявляється в тому, що, розгромивши фашизм на рідній землі, він поспішив на допомогу країнам Європи, приніс визволення її поневоленим фашизмом народам. Ми стежимо за бійцями мінометної роти Брянського і бачимо, який їм випав тяжкий труд. Вони перейшли п’ять кордонів, спускаючись у провалля, штурмуючи неприступні скелі, прорубуючись у хащах Трансільванських Альп з важкими мінометами на плечах. Вони форсували чимало річок, з боєм брали кожну вулицю, кожне підземелля Будапешта. Бійці на руках переносять під обстрілом важкі ящики з мінами, напружено працюють, закопуючись у землю.
У романі “Прапороносці”, всупереч поширюваному у той час визначенню радянських людей як непомітних “гвинтиків”, на повний зріст повстав повнокровний образ Людини-воїна, Людини-творця. Рядові солдати – не “Гвинтики”, вони – “чудотворці”. “Чудо”, створене ними, – Воля і Перемога, що виросла з багатьох маленьких “чудес” Хаєцького, Козакова, Гая, Блаженків.
Невідомий боєць, ім’я якого в романі не названо, говорить переконано: “Не тільки ненависть, а насамперед любов рухає наші армії вперед… Важка і трудна любов, освячена нашою кров’ю… Любов до всіх пригнічених, до всіх трудящих людей на землі”. Ця любов лежить в основі подвигу солдата-визволителя.
Ось Хома Хаєцький. Це українець, що разом із представниками братніх народів визволяв від фашистських загарбників рідну землю і подає руку допомоги трудящим інших країн. Правдиво і переконливо звучать його слова: “Як ми не виручим, то не виручить ніхто”. Хома завжди там, де звучать слова “Врятуйте… Крім вас… більше нікому”. Символічне значення має епізод, коли Хома рятує невільників із палаючого сарая й пише кожному на арбайтс-карті: визволений, визволена.
Немає більшого щастя, ніж рятувати людей. Так думає Козаков. Він ніжно і самовіддано любить вітчизну. Хоробрий і досвідчений розвідник, він завжди бере на себе найнебезпечніші завдання. Знайшовши на малодоступній скелі прикутого до кулемета смертника-хорвата, Козаков віддає йому останній ковток води зі своєї фляги і звільняє від кайданів, охоплений теплим почуттям братерства.
Скромність рядових, з якою щоденно вершать вони свій бойовий подвиг, розкрито найповніше в образах Гая і Маковейчика, братів Блаженків. От Гай вночі під обстрілом, заступаючи Черниша, з ризиком для життя плазує на стогін пораненого Чер-ниша. А ось співучий телефоніст, улюбленець роти Маковей вкотре за день ризикує життям, налагоджуючи зв’язок. І так день у день, аж до самої смерті.
От і Багіров… Він прийшов у мінометну роту піп Сталинградом, про його відчайдушну хоробрість знав увесь полк. Бій для Багірова був священнодійством. Усю енергію Багіров віддавав роті, бойовим товаришам. Він дбав про них, слав листи в госпіталь пораненим, писав про загиблих воїнів їхнім рідним. У бойових діях своєї роти він вбачав увесь зміст свого існування.
Хазяйновиті, сміливі, чесні брати Блаженки, добродушний щирий Шовкун, кашовар Гришко… Про всіх вас хочеться згадати, всім вклонитися. Ви ті рядові солдати, що, штурмуючи Альпи, врятували від руйнації Будапешт, не дали зрівняти із землею Прагу, що показали усьому світу, “як треба захищати свою волю і честь, як треба карати ворогів людства”.
Віддзеркалює у голубому Дунаї Будапешт, чарує світ красою Злата Прага. За цю красу, за те, щоб міг творити угорець художник Ференц і дзвінко сміятися словачка Юлічка, назавжди залишився лежати в чужій землі Гай. Востаннє побачила небо в долині Червоних Маків Шура Ясногорська і тисячі тих, хто назавжди заснув “в полях за Віслою сонною”. Ось вона, ціна великого завоювання – миру, ціна подвигу рядового солдата, що занадто дорогою, стала для нашого народу, кожної сім’ї.
Низький уклін тобі, рядовий солдате, що не тільки очистив рідну землю від фашистської погані, а й приніс народам Європи свободу сонячного травня 1945 року. Не твоя провина, що через необачність політиків через десятки років ти з визволителя перетворився на “окупанта”. Твоя совість чиста, подвиг твій високий.
Ти з однаковим сумлінням звільняв як рідні Київ, Харків, Мінськ, Брест, Курськ, Смоленськ, так і, здавалось би, дуже далекі і зовсім чужі Познань, Будапешт, Прагу. Звершивши свій героїчний і непомітний подвиг, ти залишився там назавжди і досить часто не мав навіть власного останнього пристанища – окремої могили, а спав вічним сном серед тисяч таких само безіменних своїх братів. Ти завжди багато що розумів і багато що вмів пробачати. Так пробач ще раз своїй Батьківщині, своєму народові і народам звільненої тобою Європи, що і сьогодні твій подвиг ще недостатньо возвеличено.
Шкода, що це так. Але мільйони людей, які, на жаль, поки що не можуть тобі у цьому допомогти, не забудуть ні те страшне літо 41-го, ні ту прекрасну весну 45-го. Стежка приведе їх до тебе, до Вічного вогню, в якому б’ється твоє палаюче серце.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Роман О. Гончара “Прапороносці” вражає глибокою правдивістю, живими, виразними образами героїв, якоюсь сонячною романтикою, поєднаною з глибоким реалістичним відтворенням війни. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшим мінометної батареї. Багато сотень кілометрів пройшов він […]...
- Ідея гуманізму в романі О. Гончара “Прапороносці” Пройшли десятиліття з того часу, як роман О. Гончара “Прапороносці” вийшов у світ. Здавалося б, твір, написаний на вимогу часу, міг би донині щось втратити, відійти в історію. Але ні, і сьогодні відчувається його актуальність. Тому що в романі звеличується ідея визволення людини, ідея протесту проти війни як аномалії людського життя. Ми відчуваємо, що надзавдання […]...
- Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) I. “Згустки фронтових вражень” О. Гончара. (Студбатівцем розпочав війну Олесь Гончар у надросянських боях, закінчив мінометником, звільняючи Європу. Ця дорога довжиною майже в чотири роки позначилися могилами його бойових побратимів. “Якщо лишуся живим, розповім про вас… “, – клявся молодий солдат Гончар перед світлою […]...
- Героїчний подвиг Низа та Евріала (за поемою І. Котляревського “Енеїда”) Для українців “Енеїда” І. П. Котляревського – високопатріотична епопея України, незважаючи на її бурлескно-травестійний стиль. Письменник зображує Енея і троянців, скріплених міцною дружбою. Вони люблять бенкетувати, але ніколи не забувають про лицарську честь воїна, вміють захистити батьківщину. У цьому нас переконує подвиг двох героїв поеми – Низа та Евріала. Низ і Евріал – земляки, обоє […]...
- Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” (2 варіант) Роман “Прапороносці” сучасний читач може сприймати по-різному, тому що здається, що твір аж занадто просякнутий радянською ідеологією, що, звичайно, прикметно для того часу, коли він був написаний. Однак, якщо таки “продертися” крізь певну часову заангажовність, то відчуваєш справжню красу людського душевного зростання, випробуваного війною, загартованого нею, красу людських стосунків, врешті, любов до країни, до світу […]...
- Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” (1 варіант) Судилося долею видатному українському письменнику О. Т. Гончару на власні очі побачити жахіття війни, пережити його. Мабуть, доля розпорядилася так, аби майстер слова розказав правду про події 1941-1945 років, про величезний ратний подвиг радянського народу, про ціну життя і смерті, про пам’ять і вірність, про радісну і гірку водночас (адже не повернеш загиблих, не порадієш […]...
- Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” (3 варіант) Звістка про війну ввірвалась у життя Олеся Гончара, коли той був студентом. Маючи можливість евакуюватись, він, однак, пішов у райком комсомолу, щоб стати бійцем добровільного студентського загону. Пройшовши війну, виконавши свій обов’язок перед Батьківщиною, Гончар прагнув якнайскоріше виконати ще один свій обов’язок – обов’язок письменника – “скоріше вилити на папір те, що переповнювало душу”, те, […]...
- Мої роздуми після прочитання роману О. Гончара “Прапороносці” Війна… Війна – це завжди трагедія. Трагедія народу, трагедія людини, трагедія душі… Війну можна порівняти з іспитом з предмета, що має назву життя. І головними його вимогами є навіть не глибокий розум, а безстрашне серце, добра душа та сталева воля. Війна не визнає жінок чи чоловіків – для неї залишаються тільки воїни… Кожна людина на […]...
- Гуманістичний пафос роману О. Гончара “Прапороносці” Українська культура має міцні гуманістичні традиції. Корені цього гуманізму – у світогляді нашого народу, у тих морально-етичних засадах, якими він керується протягом століть і які обстоює як найбільші свої духовні святині. Потужний гуманістичний струмінь пронизує творчість Григорія Сковороди і Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка, Павла Тичини й Олександра Довженка. Серед українських письменників, чия […]...
- Краса людських почуттів у трилогії Олеся Гончара “Прапороносці” Творчість Олеся Гончара – особливе явище XX ст. Вона видатна тим, що ніколи не втрачає свого значення, завжди служить народу, суспільству. Письменник завжди відкривав нове у цьому житті, сміливо і мужньо висловлював свої принципи, обстоював гуманістичні погляди на особистість в умовах тоталітарної доби. У “Прапороносцях” Гончар передавав усі складності випробувань, змагання Духовних і фізичних сил […]...
- Незабутні сторінки роману О. Гончара “Прапороносці” 9 травня 1945 року! День Перемоги! У цей день, може, вперше вільно, на повні груди зітхнули мільйони людей. Воїн-месник, воїн-герой нарешті повертається додому. По довгій степовій дорозі іде він, овіяний славою звитяжних, боїв, обкурений пилюкою фронтових доріг, зігрітий теплотою сердець вдячних визволених. Так закінчується роман О. Гончара “Прапороносці” – чудовий твір про тих, хто подолав […]...
- Краса вірності (за романом О. Гончара “Прапороносці”) Роман “Прапороносці” О. Гончара – роман-трилогія про Велику Вітчизняну війну. У ньому виразно виявилась одна з найхарактерніших особливостей мистецтва – показ особистості органічному зв’язку з колективом, глибоке розкриття її найпотаємніших роздумів, що сягають людинознавчих проблем, розуміння нею “краси вірності”. Проблема “краси вірності” розкривається через образ Брянського і Шури Ясногорської. Чистотою, якоюсь світлою ясністю оповитий образ […]...
- Ідея собору в романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Ідея собору в романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій […]...
- Олесь Гончар “Прапороносці” “Прапороносці” Олеся Гончара Прапороносці – роман-реквієм, це – гімн на честь полеглих. Основна проблема роману: людина на війні. У творі змальовано біль утрат. Майже кожна сім’я утратила на фронті батька чи сина, дочку чи матір, а багато з них шкандибали на милицях. Автор писав, що він хотів поєднати високий дух романтики з “проривом “до правди, […]...
- Філософія буття в романі О. Гончара “Собор” (2 варіант) Роман Олеся Гончара “Собор” – роман філософський, в якому автор не просто розкриває важливі морально-філософські категорії, але й передусім ставить проблеми духовності своїх сучасників, пошуки ними сенсу буття, збереження історичної пам’яті й наступності поколінь, визначає витоки духовного нігілізму й споживацтва, байдужості у ставленні до національних святинь. Героями роману є прості люди із селища Зачіплянка. Старше […]...
- Зображення героїзму солдата під час війни (за поемою “Прометей”) Поезії А. Малишка періоду Великої Вітчизняної війни вражають своєю ліричністю та реалістичним зображенням подвигів і фронтових буднів. Ці твори сприймаються як сповідь поета-воїна, що був одним з тих, хто боровся з фашистами. Тисяча дев’ятсот сорок шостого року А. Малишко написав і опублікував поему “Прометей”. Це один з найкращих його творів. Поема написана в героїко-романтичному ключі, […]...
- Красиве й потворне в романі Олеся Гончара “Людина і зброя” “Творчість Олеся Гончара відзначається різко індивідуальним колоритом, він цілком органічний, і його ніколи не плутаєш із іншим. М’яка задушевність, тонке ліричне почуття, ненав’язливий романтичний аромат, на яких лежить печать самобутньої письменницької особистості”, – так сказав Євген Гуцало. І дійсно, ці риси властиві чи не кожному рядку роману “Людина і зброя”. Це перший масштабний антикультівський твір […]...
- Символіка образу собору в романі О. Гончара I. Висока оцінка роману О. Гончара “Собор” літературною критикою 80-х років XX ст. (домінує світло і чистота, висока мораль і духовність). II. Символічність образу собору в романі. 1. Особливість стилю Гончара в романі (за визначенням самого письменника – “поетичний реалізм”, коли “в землю – корінь, віти – в небеса”; звідси романтична манера письма, символічність багатьох […]...
- Зв’язок поколінь у романі О. Гончара “Собор” I. Захисники собору та недруги. (Саме в ставленні до собору розкриваються всі персонажі твору. Вони ніби поділяються на два умовних табори – захисників цієї величної споруди та недругів. Духовно багатими і чистими постають перед нами жителі Зачіплянки. У кожного з героїв своя доля, своя історія, свій шлях.) 1. Студент-мрійник Микола Баглай. (Справжнім красенем постає перед […]...
- Екологічні проблеми в романі О. Гончара “Собор” Роман “Собор” Олеся Гончара став справжнім явищем в українській літературі. Він порушував головні проблеми часу. Автор точним чуттям художника передчував і час оновлення суспільства, і час великої біди для народу, яку готували в ті далекі 60-і пристосуванці, юшкоїди, що мислили на рівні своїх потреб, а не на державному рівні. У чиновництва виробилася своя психологія, дикий, […]...
- Символіка в романі О. Гончара “Собор” СИМВОЛІКА В РОМАНІ О. ГОНЧАРА “СОБОР” ПРОБЛЕМИ В РОМАНІ. * Суспільно-політичні; * Народногосподарські; * Ідеологічні та духовні, екологічні, етичні естетичні. СИСТЕМА ПОНЯТЬ: * Національних, історичних, філософських; * Про безкінечне життя; * Про Вітчизну; * Про духовні зв‘язки. Символіка в романі “Собор” До найвиразніших символів у сюжеті належить епізоти, що пов‘язані з собором. Собор в романі […]...
- Сочинение на тему: Что заставляет человека совершить подвиг? Что заставляет человека совершить подвиг? Я думаю, что ничто не заставляет человека совершать подвиг. Это внутренний порыв души – спасти человека: ребенка, старика, женщину. В момент серьезной опасности вряд ли есть время рассуждать долго. В доли секунды, которые у человека есть на размышление, срабатывает подсознание. А подсознание – это спрессованный опыт предыдущих поколений, воспитание, моральные […]...
- Тема історичної та національної пам’яті в романі “Собор” Олеся Гончара Тема історичної та національної пам’яті в романі “Собор” Олеся Гончара. “Собор” (1968) вирізняється в доробку письменника пекучістю поставлених проблем ї своєрідним їх мистецьким втіленням. У центрі твору Олесь Гончар поставив долю конкретної, тобто української, нації та долю духовного начала у житті суспільства. Як колись Шевченко прагнув пробудити сумління земляків спалахами поетичної мислі, так Олесь Гончар […]...
- Проблеми духовного буття нації у романі О. Гончара “Собор” Годинник вічності поволі відраховує останні миттєвості другого тисячоліття, а нажахане людство пильно вдивляється в обличчя нової епохи. Що там, за порогом тисячоліть? Суцільні проблеми – голоду і перенаселення, ядерної катастрофи і екологічної кризи. Та чи не найважливішою серед них є загальнопланетарна проблема втрати духовності. Коли одного з відомих політиків Збігнєва Бжезинського напередодні нового, 1992 р” […]...
- Висвітлення складних проблем сучасності в романі О. Гончара “Собор” (1 варіант) Мабуть, не створено й досі більш актуального й дискусійного, глибокого й вражаючого своєю проблематикою, всеохопного твору української літератури, ніж “Собор” Олеся Терентійовича Гончара. Не тільки про долю витвору козацького таланту розповідає в романі письменник, він торкається майже всіх проблем сьогодення. Так, сьогодення, бо написаний протягом 1963-1967 років твір сприймається як тільки-но надрукований. Однією з найбільш […]...
- Проблема духовності людини в романі О. Гончара “Собор” Що ми вкладаємо в поняття “духовність”? Одразу не відповіси. Словники часто уникають давати визначення духовності: думаю, настільки це багатогранне, ємне і всеохопне слово, за яким приховуються такі якості людини (духовною може бути тільки вона!), як доброта, повага до людей, прагнення зберегти пам’ять роду і народу, вірність, високі моральні переконання, щирість, відвертість, відданість переконанням, уміння любити […]...
- Висвітлення складних проблем сучасності в романі О. Гончара “Собор” (2 варіант) У своєму творі автор підносить і намагається розв’язати багато проблем сучасності, про які в той час далеко не кожен митець зважився б взагалі говорити. Тому й мав роман “Собор” такий величезний резонанс у суспільному та культурному житті країни. Спробуємо визначити, які ж проблеми піднімає твір. Для цього наведемо кілька цитат з тексту. Перш за все […]...
- Філософія буття в романі О. Гончара “Собор” (1 варіант) “Майстер, голос якого має ціну всюди, де в пошані сила й краса духовності, гуманізму, національної свободи, – таким постає видатний письменник сучасної доби Олесь Гончар,” – так відгукувався про цього майстра слова відомий літературознавець А. Погрібний. Та є в Олеся Гончара ще одна іпостась – він філософ. А завданням будь-якого філософа є створення власної філософськи […]...
- Філософія буття в романі О. Гончара “Собор” (3 варіант) … Собор лине вгору, ідеальне суголосся бань породжує мелодію, яку слухають блакитні вежі. Її чують і люди, розрізняють німу музику серед бурхливих акордів життя ті, що й у собі бережуть собори, красу почуттів і прагнень. Такими є більшість героїв роману Олеся Гончара “Собор”. Собор – світла пам’ятка легендарного козацтва, що після розгрому військом Катерини II […]...
- Собор – символ духовної краси людини в однойменному романі Олеся Гончара Собор – символ духовної краси людини е однойменному романі Олеся Гончара. “Собор” Олеся Гончара – це твір високої художньої наснаги, великого інтелектуального наповнення. Як писав Є. Сверстюк, “своїм романом “Собор” Олесь Гончар увійшов у саму гущу пекучих питань сучасності і розворушив, розтривожив їх рій”. Коли у другій половині XVIII ст. за наказом Катерини II російське […]...
- Ідея духовного багатства людини в романі Олеся Гончара “Собор” Роман “Собор” – це твір інтелектуального наповнення, гостропроблемний і дискусійний. З’явившись в українській літературі у кінці 60-х років, він був тим сплеском, який зторкнув больові точки суспільства. У романі гостро поставлені питання збереження навколишнього середовища, збереження пам’яток минулого, збереження цільності людської душі. Олесь Гончар один із перших вказав на небезпеку кар’єризму не тільки в морально-етичній, […]...
- Ідея духовного багатства людини у романі О. Гончара “Собор” Олесь Гончар – складна постать в українській літературі. Він не боявся відгукуватися на найсуперечливіші проблеми, які ставив час, тому його твори залишають неоднозначне враження. Складні проблеми буття людини в суспільстві знайшли своє втілення в романі “Собор”, доля якого склалася непросто. Певна публіцистичність роману загострювала поставлені проблеми, тому автор зазнав гонінь за свій твір. Роман був […]...
- Собор як символ духовної краси людини в однойменному романі Олеся Гончара У кожної людини слово “собор” викликає свої особливі асоціації. Комусь уявляється служба в храмі, комусь – блиск хрестів на башнях у надвечір’ї, комусь – велична панорама міста із злотоверхими церквами. Усі ці уявлення суто індивідуальні, але є між ними спільна риса – відчуття величі і неповторності. Недаремно ж у давнину соборами називали зібрання великої кількості […]...
- Твір на тему: Подвиг чи жертва заради людей? Подвиг чи жертва заради людей? Сміливий титан Прометей пройнявся глибоким співчуттям до людей, які жили в темряві й холоді, тоді як у богів на Олімпі був вогонь. Не злякавшись грізних попереджень головного бога Зевса про недоторканність вогню, Прометей викрав його у богів і приніс на землю. Титан знав, що його чекає страшна кара. Так і […]...
- Ідея духовного багатства людини в романі О. Гончара “Собор” Живе не той, хто чадить… Живе – хто Іскрить! Живіть так, молоді, щоб встигли Зоставити слід після себе путящий… О. Гончар. “Собор” “Собор” – один із перших, творів у літературі XX століття з екології в широкому розумінні слова – це і збереження архітектурних пам’яток, і народної пісні, ї душі людської – а це чи не […]...
- Подвиг героя (по стихотворению Джорджа Байрона “Ты кончил жизни путь… “) (2 вариант) Вольнолюбивая поэзия Д. Байрона принесла ему известность не только в родной стране, но и во всем мире, встречая горячий отклик в сердцах передовых людей. В стихотворении “Ты кончил жизни путь… ” поэт воспевает подвиг человека, не только посвятившего свою жизнь Родине, но и погибшего за нее. “Теперь твоя начнется слава… “, – утверждает Д. Байрон, […]...
- Життя Тараса Шевченка – це подвиг, перед яким я схиляюсь Життя Тараса Шевченка – це подвиг, перед яким я схиляюсь Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитані до кінця. Що більше пізнаєш справжнього Шевченка, то більше в його творах знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця не пізнаним. А чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи. Такою самою мірою, як і загадка його […]...
- Подвиг української матері-селянки (За оповіданням О. Довженка “Мати”) У далеке минуле відійшла Велика Вітчизняна війна. Не лише ми, а й наші батьки знаємо її лише з кінофільмів, книжок, театральних вистав. Не довелося нам пережити пекельних жахів війни, не довелося почути, як гуркотить гарматний грім, побачити, як прожектори хрестять небезпечне небо. Але й нині, читаючи про подвиг наших дідів та прадідів, добре розумієш, яку […]...
- Життєвий подвиг поета Павла Грабовського Павло Арсенович Грабовський… Ім’я цього поета-борця стоїть поряд із іменами поетів-мучеників, слово яких кликало на боротьбу за найсвітліші ідеали людства. Про нього кажуть, що він поет “шевченківської долі”, бо всім своїм життям і поетичним словом служив своїй Україні. Тридцять вісім років життя подарувала йому доля, двадцять із них – це переслідування, тюрми, заслання. Ще в […]...
- Твір на тему: Подвиг заради життя дітей (Твір-розповідь) Я багато читав і чув про героїв Вітчизняної війни. Але подвиг Івана Ксенофонтова уразив мене більше всіх. Я дізнався про нього в музеї. Ваня Ксенофонтов закінчив середню школу перед самою війною. У війну він служив штурманом літака. Незадовго до Перемоги, 25 квітня 1945 року, фашисти занурили в польському порту радянських дітей на пароплав і хотіли […]...
Анна кареніна жертва власних пристрастей твір.