Гійом Аполлінер – французький поет – новатор
Душа ятриться з непокою
І водограй рида зі мною.
Г. Аполлінер
“Перш ніж відчути естетичне задоволення від поезії В. Свідзинського, Б. Пастернака, Б. І. Антонича, треба спочатку хоч щось зрозуміти. Зробити зусилля і хоч навшпиньках дотягнутися до їхніх висот, духовних, інтелектуальних, і мистецьких” – цією цитатою А. Моклиці мені захотілося розпочати свій твір. Тут не йдеться про Аполлінера, але між рядками можна прочитати і його ім’я.
Вільгельм-Альберт-Влодимеж-Александр-Аполлінарій Костровицький (Гійом Аполлінер) –
Творчість Аполлінера – це суцільний експеримент. Ще в школі він випускав газету, де всіх дивував несподіваними замітками. З дев’ятнадцяти років Гійом приїздить до Парижа і тут разом з молодими митцями – художниками, поетами – намагається творити нове мистецтво. Експеримент, пошук, новизна – ось що приваблює молодого поета. Він пише римовані й неримовані вірші, створює поезії з відголосками народних пісень (зокрема звучать рейнські мотиви); цікавиться навіть українською історією і створює вірш “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”. Мені здається, мало хто осмілився б назвати збірку віршів ось так – “Алкоголі”. Що можна почути у свою адресу, крім сміху й образ? Але поет сміливо кидає виклик публіці – він має на увазі, що життя має бути таким самим п’янким, таким самим палючим, як спирт. Нудне, спокійне, вивірене з розкладом проживання на землі нікого не цікавить. Потрібно жити на повну силу, хотіти від життя усього – і тепер, і зараз, і негайно! Аполлінер прагне потрапити на війну (у цей час іде Перша світова війна), і хоч спочатку його туди не пускали, бо не мав французького громадянства, він усе ж таки свого домігся. Але війна виявилася не такою вже й романтичною річчю – смерть, кров, страждання. Війна – це жах, а не тільки героїзм і тим більше не романтика. Як передати своє відчуття тільки в слові, чи кожен прочитає його? А от створити образ, малюнок, щоб зразу стала зрозумілою основна думка… І поет працює над віршами – малюнками, створює збірку “Каліграми”. Найкращим твором у збірці вважається “Зарізана голубка й водограй”, де поет створив образ голубки над струменями фонтану. Це ніби вічний плач над душами тих, хто загинув на війні.
У своїй творчості Аполлінер поєднав слово та предмет. Разом із Пікассо поет відстоює право мистецтва на новизну, експеримент. Так разом вони утверджували кубізм. У цьому мистецтві важливим є розкладання предметів та форм на якісь геометричні фігури, на їх комбінування. Творчість Аполлінера показує, що мистецтво ніколи не повинно стояти на місці. Чим більше експериментів, досліджень, пошуків, тим яскравіші витвори культури. У кожній людині закладений свій світ – новий, незвичайний, цікавий. І Аполлінер своєю творчістю та життям ніби говорить нам: “Не бійтеся творити! Експериментуйте! Тільки так і варто жити!”
Вірш поля верлена осіння пісня.