Грицько Чубай – Вікна
Вікна,
Чому ви так часто бліднете?
Чому ви так плачете часто,
Чому?
… У вашу прозору душу незбіднену
Дивлюся крізь тишу німу.
Ви щоночі малюєте вдовам
Портрети загиблих чоловіків.
Лягають на вас
Тягарами пудовими
Їхні обличчя важкі.
І до солдатів
З глибокими шрамами
На сиве заплакане скло
Приходить війна між рами,
Приходить атака…
Усе, як було.
Лягає на вас чорний дим крематорію,
Найчорніший з усіх димів.
… добре було б
Навчати історії
З ваших ночей,
З ваших томів!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Грицько Чубай – Чому ж тепер ти знову прилітаєш Чому ж тепер ти знову прилітаєш В літаках пребілих снів На засмучені аеродроми моїх очей Чому ти знову Повідаєш історію про дим Який вертається до свого вогнища Начебто знову хоче стати полум’ям Я прокидаюсь опівночі Щоб засвітити свічку забуття Траву із ночі зву До свічки тої кажу Траво травице Будь зеленою Най буде все як […]...
- Чубай Грицько – Скоромовка не для вовка (Збірки) Вірші “Тік і так”, “Скоромовка не для вовка”, “Чому прилітав горобчик?”, “Пірат”, “Букварик” “Подарунок їжачкові”, “Муравлевий сон”, “Що робить річка вночі?” ЩО РОБИТЬ РІЧКА ВНОЧІ? Коли стає зовсім-зовсім темно, То й річка тоді зупиняється – Адже не знає вода, Куди їй текти у темряві… Але тут окунь швиденько бере Шматочок місяця до рота Та й […]...
- Грицько Чубай – Зламаймо свого спокою канони Зламаймо свого спокою канони, Спалім до свого спокою мости. Візьмім на плечі небо, що дано нам, Щоби його по світу рознести. Хай буде всім і радісно, і сумно Зачуть висотний дих його вітрил. … Несім для днів прозорість світлодумну, Для вечорів – розмай червоних крил. Несімо для світань блакитні мева, Несім для ночі зоряні плащі. […]...
- Грицько Чубай – Ти синім небом дивишся на мене Ти синім небом дивишся на мене, Щоб я, бува, душею не зачах. В моїх ночах – тополь свічки зелені, В моїх ночах, в задуманих очах. В моєму щасті твого щастя зливи, В моїй крові пожар твоїх калин. З твоїх давнин на плечах вітер сивий, Гіркий, печальний вітер, мов полин. За мною ходять твого горя тіні, […]...
- Чубай Грицько – Біографія Григорій Петрович Чубай (23 січня 1949 – 16 травня 1982) – український поет, перекладач. Один із чільних представників НМ-дискурсу у львівському андеграунді 70-х років. Творчість Григорія Чубая справила видатний вплив не стільки на поезію, скільки на “самоусвідомлення” деяких вісімдесятників. Батько фронтмена гурту “Плач Єремії” Тараса Чубая. Автор посмертно виданих поетичних книг “Говорити, мовчати і говорити […]...
- Іолана Тимочко – Коли оскляніє око твого вікна Коли оскляніє око твого вікна І в бляклих колінах згасне вогонь гранат, Ти вкля́кнеш у полі, що досі чекає на Кокони колій, І там, де немає горя, Згориш дотла; Дивись, вимітає літо чужа мітла – Услід за тілами – вила, і знов тіла – До попелу попіл. Летять голоси І сльози в країну Оз, За […]...
- Микола Руденко – дихайте на вікна Дихайте на вікна, Сковані морозом, Бо загине вік наш І зав’яне розум – Дихайте на вікна, Сковані морозом. Тільки сила духу Явить сонце в хату, Прожене наругу Й темряву пихату – Тільки сила духу Явить сонце в хату....
- Антонич Богдан-Ігор – Пейзаж з вікна Дивись: шумує день погожий, Кипить зелена заметіль. В товстому дзбані варить рожі, Аж піна бризкає звідтіль. Дуднить по шибах дощ цинобри, І скло відблискує, мов сталь. Парує курявою обрій, Хвилює в димі ранніх сальв. Підвівши очі з-понад книжки, Побачиш світ барвистим сном, І думка, вирвавшися нишком, Мов нетля, б’ється у вікно....
- Оксана Горбенко – Вікна плакали, сонцем стомлені Вікна плакали, сонцем стомлені, Бігли ріками теплі промені, Йшов нестримний і чистий ти, Довго-довго в мої світи… Так невпевнено, так довершено, Сіль покотами – вже не брешемо, Слів порожніх всі фарби змито, Залишилось сплатити мито…...
- Юра Матвійчук – Злива цілує холодні вікна Злива цілує холодні вікна, Кеди стоптують сірий асфальт… В календар заглядає літо, Думав фініш, але ні – лише старт… У відповідь вкотре мовчання, І небо це тоне в калюжах… Я як завжди залишуся крайнім, Заздри мені, чи я тобі, друже… ? Ці краплини так б’ють до кісток, Тоне місто, тону я край дороги… То не […]...
- Микола Вінграновський – Ластівко біля вікна Ластівко біля вікна, Ластівко нашої хати, Що тобі, ластонько, дати: Меду, борщу чи пшона? Ластонько, літа кінець. Діток твоїх би до хати, Я научу їх писати: Небо. дніпро. горобець… Ластонько, де не літайсь – Мало налітатись вволю: Ще народись та удайсь В небо, Вітчизну і волю. Так воно в світі і є, Так воно є, […]...
- Ой зацвіла рожа край вікна – Соціально-побутові пісні ОЙ ЗАЦВІЛА РОЖА КРАЙ ВІКНА Ой, зацвіла рожа край вікна… (2) Ой, мала я мужа, Ой, мужа я мала, Ой, мала я мужа Пияка. Нічого не робить, тільки п’є, (2) Як прийде додому, Як додому прийде, Як прийде додому, Жінку б’є. – Не бий мене, мужу, не карай, (2) Бо покину діти, Бо покину дрібні, […]...
- Іван Андрусяк – Герметично зачинені вікна до пекла Богданові Зузуку Герметично зачинені вікна до пекла. Завертаймо назад непокірний катрен. Детективна історія Роберта Шеклі Виповзає на білі полотна арен. Завиває сирена – швидка чи поліція? По задвірках епохи скрадається тінь. Простирадло небес заплямила полюція – Сперма хмар не потрапить у лоно богинь. Кличмо тінь до стола. Тінь готова покаятись. Даймо келишок раю і кусень […]...
- Григорій Чубай – Наша осінь з маленькими деревами Наша осінь з маленькими деревами Дуже швидко минула Скільки ж бо треба того часу для Рудого листя щоб опало воно з Невисокого віття Наша осінь з маленькими деревами Дуже швидко минула минуло після Неї багато зим і багато весен і Аж тоді почало падати листя з Дуже високого дерева яке в нашій Осені було і […]...
- Бойко Грицько – Качечка-прачечка (Збірка) 1966 рік, видавництво “Веселка” УХ І ОХ Ми на груші,- Ух! Раптом чуєм: Гух! Потім тільки Гець! Що воно за Грець? Подивились: Ох! То ми долі Вдвох! ДРУГЕ МІСЦЕ – От я біг на лижнім кросі. Не віддихаюсь і досі! Друге місце я зайняв, І татусь мене обняв… – Ну, а бігло ж вас багато? […]...
- Твір на тему: З вікна моєї квартири (твір-опис) Я завжди радію тому, що вікна моєї квартири виходять не на гучний проспект або трасу, а на дачні сади, за якими видно ліс. Саме тому я не повісила у своїй кімнаті картину із зображенням пейзажу, хоча дуже люблю пейзажі. Вигляд з мого вікна – найкраща картина, яка тільки може бути. Це найкращий, постійно мінливий пейзаж. […]...
- Чубай Григорій – Ми компромісимо Ми компромісимо. О, як ми компромісимо! Ми компромісні зовні і в душі. Сліпих ідей гливке болото місимо І ліпимо кустарницькі вірші. Ми компромісимо. О, як ми компромісимо! Нікого словом ми не обпечем. А раді й тим, що “браво” і “бравісімо” Гукає нам юрба тупих нікчем. Ми компромісимо. О, як ми компромісимо! Що забуваємо, де ми […]...
- Василь Симоненко – З вікна Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. Пливе печаль. Біліють смолоскипи Грайливо пофарбованих ялин – Вони стоять, немов у червні липи, Забрівши в сивий і густий полин. Полин снігів повзе до видноколу, Лоскоче обрій запахом гірким, Лапаті, білі і колючі бджоли Неквапно […]...
- Павло Мовчан – Розчинені вікна Ненатлий дух часу, усепоїдучий, Розлущивши серце, облуду лишив, Корогву зелену пустив на онучі І камінь, як попіл, роз-поро-шив… Зостались у мізкові обриси літа, І слово “зозуля” звучить, як “зола”, Лиш тіні у небі снують перелітні, Та в кожній із них колись пташка жила. І час ошукати – це марність безглузда, Свій лик карбувать на дрібних […]...
- Григорій Чубай – день відходить, кудись поквапившись День відходить, кудись поквапившись. Вечір. Тиша. Тебе нема. І в рояля холодні клавіші Білі-білі, немов зима. Три зорі, мов тугі бемолі. Три тополі, мов до-ре-мі. І в тенетах німого болю Я один при отій зимі. Сині тіні в снігах митарствують. Небо – наче сріблястий грот.. Над душею всевладне царствують Дивні очі зелених нот. Білій тиші […]...
- Бойко Грицько – Ворона-Каркарона (Збірка) 1965 рік, видавництво “Веселка” ХТО КОГО ЗЛОВИВ? – Рака витяг я з води! – То давай його сюди! – Ой, не можу – не пускає: Пальці клешнями стискає! – Пальці, кажеш, прищипив? Хто ж кого тоді зловив? ЖАБЕНЯТКО ЗАБРУдНИЛОСЬ Жабенятко забруднилось, Забруднилось – не помилось. – Жабенятко, так негоже! Ну на кого ти похоже? – […]...
- Яким я уявляю Грицька з оповідання Б. Грінченка “Грицько” Б. Грінченко написав багато творів для дітей і про дітей. В оповіданні “Грицько” теж розповідається про дітей, їхні вчинки, взаємини, поведінку за певних обставин. Головні герої твору – Семен та Грицько. Мені більше сподобався Грицько, тому я спробую його описати. На вигляд йому було років дванадцять. За характером говіркий, веселий, любив пореготатися. Виріс Грицько не […]...
- Бойко Грицько – Біографія (1923-1978) Грицько Бойко ввійшов у літературу для дітей на початку 50-х років XX ст. і дуже швидко полюбився маленьким читачам. Лише в Україні за життя поета вийшло понад п’ятдесят книжок. Смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не […]...
- Борис Грінченко – Грицько Борис Грінченко ГРИЦЬКО Грицько вибіг з хати веселий, радий. Батько оце тільки вернувся з міста і привіз йому дві цукерки і Великого-великого бублика, такого великого та товстого, що, мабуть, він був більший од Грицькової голови. А проте, може, це Грицькові тільки здавалось, що бублик такий великий, бо Хлопець так нечасто їв бублики і все маленькі. […]...
- Грицько (скорочено) – Грінченко Борис Грицьків батько приїхав з міста і привіз синові величезного та товстого бублика. Можливо, бублик і не був таким великим, як йому здавалось” бо хлопець не часто їв бублики, і все маленькі. А надто тепер, коли був піст – Петрівка, і їсти було мало чого: борщ, та хліб, та каша. Він вже роззявив рота і хотів […]...
- Борис Грінченко – Грицько (СКОРОЧЕНО) Борис Грінченко Грицько (СКОРОЧЕНО) Грицьків батько приїхав з міста і привіз синові величезного та товстого бублика. Можливо, бублик і не був таким великим, як йому здавалось” бо хлопець не часто їв бублики, і все маленькі. А надто тепер, коли був піст – Петрівка, і їсти було мало чого: борщ, та хліб, та каша. Він вже […]...
- Моя власна оцінка вчинку Грицька (за оповіданням “Грицько”) (1 варіант) Коли я прочитав невеличке оповідання Б. Грінченка “Гринько”, то відчув симпатію до зображених у ньому дітей. Грицько викликає особливу повагу. Коли Грицько застав Семена у чужому саду й отримав прочухана від його матері, він повернувся і пішов від них на берег кручі, бо “не любив заводитись”. А далі могло статися страшне. Семен підійшов ззаду до […]...
- Григорій Чубай – Я трава прадавня дика трава Я трава прадавня дика трава До билиночки вирвана до стеблиночки Витоптана і врешті гудроном гарячим Напоєна і здавалось назавжди Під ним похована Та сьогодні вранці я потрощила Ваші асфальти Росту Ось я вже вам по пояс Ось я вже вам по шию Ось я вже вам по очі І дивлюся ув очі віщо Ось я […]...
- Моя власна оцінка вчинку Грицька (за оповіданням “Грицько”) (2 варіант) Автор оповідання “Грицько”, Борис Дмитрович Грінченко, деякий час вчителював. Всі роки цієї роботи він пильно придивлявся і запам’ятовував різні події з життя дітей. Це дало йому змогу написати цілу низку правдивих оповідань про дітей, одним з яких є Грицько. В ньому змальовується життя селянських дітей Семена і Грицька. Вони жили поряд. Грицько був “говіркий, веселий, […]...
- Аня Тет – Сумно вечір лягає на плечі Сумно вечір лягає на плечі В спину дихає осені відчай Я іду.. І це схоже на втечу, Та по-іншому, вибач, не звикла Стогнуть вулиці, плачуть вікна – Наше місто залило дощами… Дух розлуки тремтить у повітрі, Кожна осінь буває прощальна.. Опадають важким, жовтим листям Марні мрії, в яких ми – разо? м… Просто ти не […]...
- Томаш деяк – Вірш на ніч Іще хвилина, а по тому Лічець впаде не склавши ліку Прошитий шпичаками втоми У сні забудеться глевкому Склепивши зболені повіки Іще секунда і за комір Сповзуть і обрії, і зорі І стерті риси твого дому І білий рис, і кожен спомин І плес вікна ледь-ледь прозорий Іще… уже, цієї миті Переховались у шпарини Будення звуки […]...
- Моя власна оцінка вчинку Грицька (за оповіданням “Грицько”) (3 варіант) Коли я тільки розпочала читати твір Б. Грінченка, мені дуже не сподобався Семен – сусід Грицька. Так, родина Семена була вбогою, але це не виправдовує його поведінки. Зовсім по-іншому поводить себе Грицько: намагається не ображати Семена, пам’ятати про їхню вбогість. Зрозуміло, що Семен через бідність виявляє певну злість, але Грицько на таке ставлення не заслуговує. […]...
- Відтворення життя сільських дітей в оповіданні Б. Грінченка “Грицько” Борис Дмитрович Грінченко був не тільки відомим письменником, мовознавцем, а й учителем. Учителем талановитим, уважним, ласкавим. І школярі дуже любили й поважали його. Робота у школі багато дала письменнику: він пильно придивлявся до життя дітей у школі й поза школою, цікавився їх взаєминами, як вони пізнають навколишній світ, з ким дружать, до чого прагнуть. Ці […]...
- Моє продовження твору Б. Грінченка “Грицько” Моє продовження твору Б. Грінченка “Грицько” I. Зустріч хлопців наступного дня. II. Грицько пропонує Семенові навчити його плавати. III. Сільські змагання. (Грицько підтримує Семена, вболіває за нього.) IV. Перемога друга – найкращий подарунок. (Друзі разом радіють перемозі Семена.)...
- Ірина Скакун – Не люблю я дочитувать ваші книги Не люблю я дочитувать ваші Книги – На останній сторінці мене полишає відчай. Як в останній день снігу приходить на землю відлига, Так між нами лягає пес на наймення Вічність. Ми лишаєм напам’ять кишеням зім’яті серветки, Їхні нутрощі повні, як наш знавіснілий розум… Так стрічаємось ми – технарі і останні поетки Й в кулуарах життя […]...
- Микола Руденко – Незнайомі міста мені сняться щоночі Незнайомі міста мені сняться щоночі. Незнайомі дахи. Незнайомі жінки. Може, з інших планет?.. До дискусій охочі, Мене в зали запрошують молодики. Алюміній і скло. Всюди світяться стіни. В людях страху немає за слово, за рух. Щось тут є невловиме моє – з України. Може, образ жіночий. Чи пісня, чи дух… Прокидаюсь пітний і сідаю на […]...
- Павло Мовчан – “Мене цієї ночі вмерло так багато… “ Мене цієї ночі вмерло так багато, Так, ніби мову я раптово втратив, Забув усі імення та слова, А на обличчі виросла трава. Мені приснилось те, що було явним: Ти була з іншим у моєму травні, Ім’ям чужим ти кликала мене, І дерево дзвеніло крижане, І сипавсь іній замість пелюсток, І видно було хід твоїх думок: […]...
- Павло Мовчан – день дощовий Тлумом тиснеться дощ у ворота, І від тиску паркан аж гуде, Облітає, сплива позолота, Іржавіє облуплений день… Обплітаючи раму руками, Відлітаєш на повен свій зріст: Тягне сутінь удаль, наче камінь, В прямолеті – незвіданий зміст. І летить упритул за тобою Об’єм житла – повітряний куб, Він розчавить тебе пустотою І спустошить, припавши до губ. Та […]...
- Андрій Любка – Нірвана За старою традицією, Про своїх колишніх жінок говорю, наче про мертвих : Або добре, або ніяк. Саме тому вкрай мало про них говорю, Акцентуючи увагу на інших речах. Наприклад, на досить стабільному розкладі Авіарейсів довжиною в понад тисячу кеме, Хоча не зовсім розумію як Можна вимірювати повітря, невже насправді Янголи тільки тим і займаються, що […]...
- Богдан Кіселичник – Несправедливість Тут справедливості права сумнівні, Але ж на світі, всі здається, рівні?. Дивлюсь, що відбувається навколо: Хтось добре їсть, А хтось тамує голод. У когось гардероб безцінний, А хтось немає що вдягнути – бідний. Комусь дають усе, що він захоче, А хтось питає: “де зустрінеш, ноче?”. Чому ж так є у цьому світі!!!? Чому ще ненароджені […]...
Проблеми парадоксів портрет доріана.