Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Григір Тютюнник – Громовик
Григір Тютюнник – Громовик
Григір Тютюнник Громовик Казка Над річкою і лісом засинювалось небо: зда-леку-предалеку, погуркуючи та поблискуючи, накочувала гроза. Потемніла вода в річці, зашуміли дерева, заметалися птахи. А бусли лячно замахали крильми то тут, то там по лісових болітцях. І враз усе стихло. Стогін лісу подався далі й далі від грози. У високості сухо шелеснуло. Синьо спалахнула ріка. І ліс осяявся синьо. То хмара, чорна і низька, пустила із себе першу стрілу-блискавицю. У надрах хмари зарокотало, спершу неголосно й нестрашно, а далі голосніше й потужніше. І раптом
(3 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- Климко (скорочено) – Тютюнник Григір І Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги, глянув на шлях і підбадьорив себе – збіжить він з гори й зігріється. Вдалині рожевіли крейдяні гори, а десь між них – місто Слов’янськ, біля якого солі – бери скільки схочеш. А за склянку солі можна було наміняти харчів. Климко, після того як […]...
- Дивак (скорочено) – Тютюнник Григір На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм творінням, поки хтось не […]...
- Григір Тютюнник – Дивак (СКОРОЧЕНО) Григір Тютюнник Дивак (СКОРОЧЕНО) На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм […]...
- Григір Тютюнник – Біла мара Григір Тютюнник Біла мара (Оповідання) Не було ще такого літнього ранку, – хіба вже каміння з неба, – щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже Арсен на ногах. Почепить через плече стару шкіряну торбу з вареним зерном, що пахне кутею (рибі на принаду), убгає […]...
- Григір Тютюнник – Бушля Григір Тютюнник Бушля (Оповідання) Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й вицьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь не-далечко по корі всохлого дерева. Не клювало, бо в дощ риба залягає на дні й спить. Арсен прикрив голову […]...
- Григір Тютюнник – Ясен цвіт слова Григір Тютюнник ЯСЕН ЦВІТ СЛОВА Василеві Земляку – на його п’ятдесятиріччя О ті хвилини серед мосту над Ташанню… В зорях, що при самомудні лежать і ясніють крізь темне мілководдя у небо поміж хащами йкущиками туманів і туманців, поміж лататтям і щучими сплесками… І то до самісінького світання, до тої пори, коли повітря наливаєтьсясрібною блакиттю і […]...
- Вогник далеко в степу (скорочено) – Тютюнник Григір 1931-1980 Павла, якого всі прозвали Павлентієм, прийняли до училища разом з друзями – Василем Силкою, Василем Оборою та Василем Кібкалом. Павло був сирота. Мати його померла, а коли хлопцеві було дев’ять років, батько одружився з тіткою Ялосоветою. Через місяць батько пішов на війну і не повернувся. Так і живуть вони з тіткою вже шість років […]...
- Син приїхав (скорочено) – Тютюнник Григір 1931-1980 На початку серпня, в Ковбиші, велике село по обидва боки вузенької річки, з’їжджаються до батьків усі колишні ковбишівці, які після війни подалися з дому шукати постійного заробітку і щонедільного вихідного. Скрізь по дворах чути: “Папа, а как зараз навпростець дійти до лавки?” А батько, захмелілий від радості, бадьоро пояснює: “Та отак і отак. Хіба […]...
- Тютюнник Григір – Біографія Григір Михайлович Тютюнник (5 грудня 1931, Шилівка, Полтавська область – 6 березня 1980) – український письменник-прозаїк. Народився в родині селян – Тютюнника Михайла Васильовича і Тютюнник (до заміжжя Сивокінь) Ганни Михайлівни, які працювали в колгоспі – батько плотникував, косив, пиляв, і, що цікаво, то вже в свої немолоді роки не полишав надії вступити в виш […]...
- Вогник далеко в степу (дуже стисло/скорочено) – Тютюнник Григір Для кожного хлопчика у важкі повоєнні роки справжнім щастям було вступити до ремісничого училища, де учнів годували, де їм видавали форму. Прийшли до такого училища й друзі з одного села – троє Василів та Павло. Василів прийняли одразу, одягли в нову форму, а Павлові сказали, що малий ще. І ось вони разом повертаються додому. Старші […]...
- Зав’язь (скорочено) – Тютюнник Григір 1931-1980 Дід Лаврін питає онука, куди це він налагодився, і підсміюється, ніби й справді щось про нього знає. А що тут такого, що хлопець нову сорочку надів і волосся на голові прислинив,- може, він на збори йде? У хаті потемніло так, що й по кутках цвілі не видно. Картопля біліє – попускала паростки, в землю […]...
- Три зозулі з поклоном (скорочено) – Тютюнник Григір 1931-1980 Любові Всевишній присвячується “Я виходжу з-за клубу в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу,- хата Карпа Яркового. А перед нею – рівними рядочками на жовтому піску молоденькі сосни”. На ганку стоїть Марфа Яркова і проводжає молодого чоловіка очима. Вона […]...
- Тютюнник Григір – Вогник далеко в степу (Збірка) Казки і оповідання про любов до природи, а також повісті про долю дітей у воєнні та післявоєнні роки. ЛІСОВА СТОРОЖКА Як одспіває хурделицями зима, як віддзвонить вона ожеледцем – тоненькою і блискучою, мов кришталь, кригою на кущах та деревах, і сонечко вгріє землю та води, збирається данило Коряк до лісу, до своєї сторожки. Там він […]...
- Григір Тютюнник – На згарищі (СКОРОЧЕНО) ГРИГІР ТЮТЮННИК НА ЗГАРИЩІ (СКОРОЧЕНО) Йшов урок. Вчитель Федір Несторович перевіряв знання учнів з історії. Одна дівчинка навіть не змогла відповісти, коли була війна, і це глибоко схвилювало вчителя. Після уроку він, “гримаючи залізними замками на протезі, пошкандибав додому”. На вулиці гралися діти. Одне з них, бачачи, як невпевнено йде чоловік, зробило свої дитячі висновки: […]...
- На згарищі (скорочено) – Тютюнник Григір 1931-1980 Йшов урок. Вчитель Федір Несторович перевіряв знання учнів з історії. Одна дівчинка навіть не змогла відповісти, коли була війна, і це глибоко схвилювало вчителя. Після уроку він, “гримаючи залізними замками на протезі, пошкандибав додому”. На вулиці гралися діти. Одне з них, бачачи, як невпевнено йде чоловік, зробило свої дитячі висновки: “дядя п’яні”. Та старшеньке […]...
- Григір Михайлович Тютюнник Григір Михайлович Тютюнник Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 в с. Шилівці Зінківського району на Полтавщині. Коли йому було 5 років помер батько. З 6 років жив на Донбасі, його забрав до себе батьків брат. Дядько зі своєю дружиною віддали Григора до школи і через три роки почалася війна. За знищене дитинство війною Тютюнник […]...
- Три зозулі з поклоном (інша версія переказу) скорочено – Тютюнник Григір Любові Всевишній присвячується Герой-оповідач виходить з-поза клубу в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачить, – хату Карпа Яркового. Перед нею рівними рядочками на жовтому піску молоденькі сосни. На ганку стоїть Марфа Яркова і проводжає юнака очима. Вона без хустки, видно […]...
- Зав’язь (дуже стисло/скорочено) – Тютюнник Григір Микола кудись ретельно збирається: одяг нову сорочку, наслинив чуба. дід підсміюється з нього, але хлопець здогадується, ще старий жалкує за тими вечорами, коли розповідав онукові про життя в австрійському полоні та про щось інше цікаве. Тепер же Микола дорослий і в сутінках вирушає гуляти. дід ще встигає крикнути услід, що настраждається хлопець, якщо жениться “на […]...
- Григір Тютюнник – Азарт (АНАЛІЗ) Григір Тютюнник “Азарт” (АНАЛІЗ) Оповідання лишилося поза збірками. Оповідання вперше опубліковане разом з оповіданням “Грамотний” у журналі “Вітчизна” 1977 року. До прижиттєвого вибраного “Коріння” ці твори не входили (також зазнали “розносу”). Назва твору прекрасно розкриває його тему. Азарт – сильне захоплення чим-небудь; запал, завзяття. Головні герої твору напрочуд дивно захоплюються шахами. На початку твору ми […]...
- Григір Тютюнник – Зав’язь (Скорочений переказ, дуже стисло) Григір Тютюнник За В’язь (Стислий переказ, дуже скорочено) Микола кудись ретельно збирається: одяг нову сорочку, наслинив чуба. Дід підсміюється з нього, але хлопець здогадується, ще старий жалкує за тими вечорами, коли розповідав онукові про життя в австрійському полоні та про щось інше цікаве. Тепер же Микола дорослий і в сутінках вирушає гуляти. Дід ще встигає […]...
- Григір Тютюнник – Додому, додому Григір Тютюнник Додому, додому… (Оповідання) Так непомітно й літечко збігло. Сонце стало нижче ходити над землею, і хоч було воно яскраве та веселеньке, вже не гріло, як раніше. На груші, що ніби ще цвіла, жовтіли кругленькі пахучі гнилички ‘й осипалися додолу, а деревцята на розсаднику підросли, уквітчалися густим листям – тепер їм ні гайворони, ні […]...
- Григір Тютюнник – Біографія Григір Михайлович Тютю́нник (*5 грудня 1931, Шилівка, Полтавська область – †6 березня 1980) – український письменник-прозаїк. ГРИГІР ТЮТЮННИК (1931 – 1980) Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника […]...
- Зав’язь (інша версія переказу) скорочено – Тютюнник Григір Дід Лаврін питає онука, куди це той налагодився, і підсміюється, ніби її справді щось про нього знає. А що тут такого, що хлопець нову сорочку надів і волосся на голові прислинив, – може, він на збори готується. У хаті потемніло, не видно й цвілі по кутках. Картопля паростками біліє – у землю проситься. Хлопець бере […]...
- Образ Климка (Григір Тютюнник “Климко”) Образ Климка (Григір Тютюнник “Климко”) Мир та злагода. Щось повільне, тепле, м’яке, затишне. Щира усмішка, дзвінкий сміх. Впевненість у чомусь, у наступному дні, наприклад. Що буде все добре, буде, де жити, що їсти, у що одягатись. Буде освіта, чесна робота, щасливе життя. А як щодо асоціацій на поняття “війна” та “злидні”? Жорстоке, холодне, стрімке, бурхливе. […]...
- Життя і творчість Григір Тютюнник Реферат на тему: Життя і творчість Григір Тютюнник (5 грудня 1931 – 6 березня 1980) Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: […]...
- Григір Тютюнник – Три зозулі з поклоном (АНАЛІЗ) Аналіз твору Григіра Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання. Головна ідея : возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу. Головні герої: оповідач, його батьки – Михайло й Соня; Марфа Яр-кова, поштар – дядько Левко. Сюжет: […]...
- Григір Тютюнник – “чесний до прямолінійності, принциповий до жорстокості… ” (За висловом Б. Олійника) I. Талант Гр. Тютюнника формувався серед людської біди. (У центрі оповідань письменника часто опинялися каліки, сліпі, німі, тобто скривджені долею, нерідко ущербні люди, й увага до них Гр. Тютюнника – уже є актом милосердя. Особливо боліло йому поневіряння сиріт повоєнного часу, їхні безпросвітні злидні. Іншого захисту – окрім чулості і таланту – у скривджених не […]...
- Три зозулі з поклоном (дуже стисло/скорочено) – Тютюнник Григір Новела Любові всевишній присвячується Повертаючись додому, хлопець помічає, що сусідка Марфа Яркова щось дуже пильно його розглядає. Мати пояснює, що Марфа любила його батька, а він на нього схожий. Потім мати згадує, що Марфа завжди першою відчувала, коли від тата має прийти лист, бігла до пошти і вмовляла листоношу дати їй хоча б потримати дорогоцінний […]...
- Григір Тютюнник – Три зозулі з поклоном (Скорочений переказ, дуже стисло) Григір Тютюнник Три зозулі з поклоном (Скорочений переказ, дуже стисло) Любові всевишній присвячується Повертаючись додому, хлопець помічає, що сусідка Марфа Яркова щось дуже пильно його розглядає. Мати пояснює, що Марфа любила його батька, а він на нього схожий. Потім мати згадує, що Марфа завжди першою відчувала, коли від тата має прийти лист, бігла до пошти […]...
- Тютюнник Григорій – Біографія Григорій Михайлович Тютюнник (23 квітня 1920, c. Шилівка Зіньківського району, Полтавщина – 29 серпня 1961, Львів)- українськийписьменник, прозаїк, поет. Народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. З 1938 р. – студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Добровольцем пішов на фронт, двічі тяжко поранений, двічі втікав з полону, брав […]...
- Григорій Тютюнник – Біографія Григорій Михайлович Тютю́нник (23 квітня 1920 – 29 серпня 1961) Народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району а Полтавщині. З 1938 р. – студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Воєнне лихоліття назавжди вкарбувалося в пам’яті і свідомості письменника, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком біля серця. Після воєнні […]...
- Критика “Три зозулі з поклоном” Тютюнник Новела ” ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМ ” чи не найглибше з усіх творів автора віддзеркалює внутрішній світ Григора Тютюнника, його світобачення. Підсвідомо до її написання він прямував усе своє попереднє життя. А поштовхом послужила, здавалось би, незначна подія: у 1976 р. до Іртиського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед пісень, які він виконував, була “Летіла […]...
- Детальний Аналіз “Три зозулі з поклоном” Тютюнник ” Три зозулі з поклоном ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція, герої, проблематика та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Три зозулі з поклоном”: епос. Жанр “Три зозулі з поклоном”: новела. Тема “Три зозулі з поклоном”: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання. Ідея “Три зозулі з […]...
- Павло Мовчан – І не оскаржив біль -О-о-о-о-й! – Стирчить, наче сучок, в повітрі вигук гострий; Знеобачки наткнувсь та й розпанахав слух… Навіялось снігів, натік дощами простір, У горлі мови жар задмуханий потух. І вивіялось все, все видмухалось – протяг! Уїлася зола у лінії долонь, І випрялись пісні з дупла сухого рота, Де дим колись снувавсь та лопотів вогонь. То мимрення, то […]...
- Микола Вінграновський – Пристою коло тебе і візьму Пристою коло тебе і візьму Ту вогнелику пам’ять незабуту: Переведу на слово, на тасьму, На руку ту, що нас веде за руку. Гірка моя прискорена любов: На світі Севастополів немає! Пострілена і перебита кров Мене далеко й довго обнімає. То не могили братські – очі йдуть: Не дивляться ні каро, ані синьо… Ми з вами, […]...
- Ірина Саковець – А літо вже на відстані руки А літо вже на відстані руки: Повітря пахне морем синьо-синьо, Дощем еклерні хмари – на квітки, Звільнивши місце сонцю-апельсину. На річкове прозоро-срібне скло Світанок в дзьобі опустив лелека. Весняне кашемірове тепло Скидає ліс – бере атласну спеку. Кульбаби відв’язали якорі – Їх білі душі в небо понеслися. Експресія ранкових кольорів Картини загадкового Полісся… Зачервоніли маками […]...
- Твір на тему: Моя кімната (твір-опис) Моя кімната (твір-опис) “Нарешті в мене є власна кімната”, – подумав я, коли вперше прокинувся в щойно відремонтованій квартирі, яку мої батьки нещодавно купили. Я не хотів одразу відкривати повіки, бо боявся, що зараз я розплющу очі, а там… там буде моя стара кімната, яку ми ділили з моїм братом Сергієм. Я повільно розплющив спочатку […]...
- Степан Руданський – Окуляри Розходився мужичок Аж гвалт дякувати, Та одна йому біда: Не вміє читати. До аз-буки – так куди, Не того він хоче. Він гадає чим другим Просвітити очі. “Не вміє ж так старий дяк Стрічки розібрати, Окуляри ж як візьме – То куди читати! Отак і я заведу Кондаки й тропарі, Піду тілько та куплю Такі […]...
- Степан Руданський – Не мої ноги Серед лісу, серед гаю У неділешній обід Заснув мужик у чоботях, Прокинувся без чобіт. Прокинувся, протер очі, Разів кілька позіхнув, Разів кілька босі ноги З подивлінням повернув. “Не мої се,- каже,- ноги, Присягаю на чім світ, Бо мої в чоботях були, А сі – босі, без чобіт!”...
- Микола Вінграновський – Мизатий хлопчик, як горобчик Мизатий хлопчик, як горобчик, З таким, як сам, до річки йде. Іде над хлопчиками дощик, Іде над ними й більш ніде. А фіолетове, а синьо При хаті півники цвітуть! Цвіте над півниками слива, І абрикоса пахне тут. 1969...
Малик галина миколаївна біографія.