Гриненко Галина – Золотий дощик (Збірка)
1958 рік, видавництво “державне видавництво дитячої літератури УРСР”
ГОЛУБИ
То не вітер легкокрилий зашумів,
То злетіла в небо зграйка голубів.
Покружляли, покружляли угорі,
Прилетіли, ходять тихо у дворі.
А я вийшла, покришила хліба їм:
Сизокрилим, білокрилим і рябим.
ПРО ОМЕЛЬКА І МОРЕЛЬКУ
Навесні малий Омелько
Посадив в саду морельку
Та й на другий день питає:
– Чом морельочок немає?-
Засміялись мама й тато:
– Треба, синку, почекати.
Хай морелька підросте,
Білим цвітом зацвіте.
Бо водички корінь просить,
А тоді воно за це
Вродить нам морельок досить.
ГРУШКА
Саджанець-грушка
Повісила вушка.
Листя зів’яло усе на гіллі,
Наче деркачик стоїть на землі.
Стали ми грушку свою поливати,
Стали ми пісеньку грушці співати:
– Сонечко, сонечко,
Грушку зігрій,
Грушко-минушко,
Зазеленій! –
Тижнів ізо два отак ми співали,
Грушку маленьку свою поливали.
Грушка нарешті нас зрозуміла:
Пагінці ніжні зелені пустила.
ЛИПЕНЬ
А де соловейко,
Чому не співа?
Де пісня його,
Що було невгава?
Як тільки нап’ється
І пісенька ллється
В гаї і ліси.
Та вже проминула
Весела весна:
Он липа цвіте
Кучерява, рясна;
На луках, обніжках
Отава росте,
І жито хвилюється
В полі густе.
Вусатий ячмінь
Уже викинув колос,
І пташка співуча
Згубила свій голос.
КОНИК
Но, лозовий коник мій,
Грива конопляна.
Швидше їдьмо, вороний,
Бо уже не рано.
Он, дивися, біля хати
Запрягає коні тато.
Нині в нас гарячі дні:
Треба хліб возити. –
Я під’їхав на коні
Тата став просити:
– Запряжи і вороного,
Бач, який він бистрий.
Засміявся тато з того:
– дуже норовистий.
СПІВАНОЧКА
Дрібу, дрібу, дрібушечки,
Насіяли петрушечки,
Петрушечка зійде,
Доня наша вийде:
– А що отут сходить? –
Спита говорушка.
– А тут сходить дрібнесенько
Зелена петрушка.
– А для чого, а для чого
Петрушка зелена?
– для супчику запашного,
Для тебе, для мене.
В САдУ
Гриць од хати недалечко
В дерезі знайшов гніздечко.
Простягнув він рученя,
Хоче взяти пташеня.
Раптом пташка налетіла.
Де взялася в неї сила?
У голівку Гриця – цюк:
– Не бери пташок до рук.
ВЗЯВ Я дВА КОШЕЛІ
Взяв я два кошелі
Та й пішов до саду.
А в саду на землі
Груш неначе граду.
Геть усі позбирав
Груші серед листя.
Піднімати їх став,
Та не зрушу з місця,
ПІСЛЯ дОЩУ
Дощ ущух. Якась хвилина –
Тиша, спокій у дворі,
Десь поділася хмарина,
Небо синє угорі.
І кущі й травичка вмились,
Їх роса іще вкрива.
У калюжах скрізь відбились
І хати, і дерева.
ЗОЛОТИЙ дОЩИК
Вітрець війне, вітрець війне,
Тонку берізку сколихне.
І дощик сиплеться з берізки
Летять листочки золоті,
Потоншають у неї кіски –
Були ж зелені і густі.
Не плач, берізко білокора,
Не плач за листям золотим!
Тебе сніжок укриє скоро
Біленьким килимом пухким.
І прозимуєш у теплі ти,
Побачиш літо уві сні,
Щоб знову стиха шелестіти
Зеленим листям навесні.
ЛІЧИЛОЧКА
Ось дідусь розв’язав
Свій мішок широкий,
І зайчата поскакали
Хутко в різні боки.
Двоє зникло у бузку,
Троє у калині.
Скільки зайчиків ніс
Нам дідусь в торбині?
ЖАБКА
Там, де морем шумить
Молода отава,
Бережком, бережком
Йшов я понад ставом.
Бачу… жабка гладка
Вирячила очі,
На колоді сидить,
Щось собі скрекоче.
Я – гиля!
А вона…
В осоку зелену
Якби-таки не лозинка,
Скочила б на мене!
ПАВИНЕ ВЕСІЛЛЯ
В павича й павички свято.
Ждуть гостей вони багато.
Вся хатина їх у зіллі,
У ялиновім галуззі.
На павиному весіллі
Погуляють їхні друзі.
От як зійдуться до хати,
Буде всім по калачу.
Стала пава хвіст квітчати
Молодому павичу.
З павича очей не зводить,
Ніби кращого нема!
А павич по хаті ходить,
Грає барвами всіма.
До вподоби і самому,
Хвіст казковий розпустив,
Ясні місяці на ньому,
Неба чистого розлив.
Свашки бгають каравай:
– Ой, павичко, поспішай,
Чуєш, гості на порі,
Скрипалі вже у дворі! –
Раптом – музика дзвінка!
Втнули птиці гопака.
Тільки пава це зачула –
Про свого хвоста забула.
В лапки хусточку взяла:
– Любі гості, всім вам шана!
У танок мерщій пішла
Та й лишилася не вбрана.
У ГАЛІ ТРИ ЛЯЛІ
Галі три лялі,
І Галочка їм
Однакові плаття
Пошила усім.
На платтях пришила
Вона по кишеньці,
У кожну поклала
Горішків по жменьці.
Звеліла в куточку
Тихенько сидіти,
Сказала: “Я – мама,
А ви – мої діти”.
КОТИК
Котик мився язичком.
Я прийшов із рушничком:
– Ось,- кажу,-тобі приніс,
Витри вушка, витри ніс! –
На рушник не глянув котик:
Витер лапкою свій ротик.
ЗА ВІКНОМ ІдЕ СНІЖОК
За вікном іде сніжок,
Білий та лапатий.
Я вдяглася в кожушок –
Зиму зустрічати.
Ой, награлася у сніжки,
Бабу я скатала!
Не втомилася нітрішки,
Жарко тільки стало!
ЗИМА
В Гриця валянки, калоші,
Тепла шапочка хороша,
Біла шуба хутряна,
Мов сніжок, блищить вона,
Із вуздечкою санчата,-
Любо подивиться…
Де б ще смілості узяти,
Щоб з гори спуститься?
ДЕ ПОдІЛАСЯ ПАНЧІШКА?
Де поділася панчішка?
Я ж лишила серед хати…
Ухопила, мабуть, мишка,
А мені тепер шукати.
І чого, як спать лягала,
Я панчішки не прибрала?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Поєдинок людини і вовка жага до життя.