І. Нечуй-Левицький і російська культура

I. І. Нечуй-Левицький – один із найвидатніших письменників-реалістів XIX ст. (У цьому визначенні відчувається посилання на багатоплановий тематичний діапазон творчості прозаїка – від зображення життя кріпосного та пореформеного села, міщанства, старосвітського духовенства до тем із життя української інтелігенції.)

II. Нова манера об’єктивної епічної розповіді. (Письменник дав зразки реалістичних описів соціального побуту і барвисті картини пейзажу.)

ІІІ. Ставлення І. Нечуя-Левицького до російської культури. (Джерелом для характеристики його естетичних й історико-літературних поглядів є дві відомі статті – “Сьогочасне літературне прямування” (1878-1884) і “Українство на літературних позвах з Московщиною” (1891), а також художня та епістолярна спадщина І. Нечуя-Левицького.)

IV. Концепція “нових людей” в українській літературі. (Пожвавлення соціальної свідомості народних мас (селянства) та активізація інтелігенції. Ці два чинники є найважливішою для України закономірністю соціально-економічного та політичного процесів 60-х років. Демократи-різночинці були реальною силою пореформеного часу. Вони намагалися переробити самих себе духовно, вивільнитися від соціального і національного гніту, здобути особисту свободу.)

V. Образи “нових людей” в російській літературі. (Різночинна інтелігенція повністю була на

боці Чернишевського і Добролюбова. Вона підтримувала літературні журнали “Современник” Некрасова, “Русское слово”, “Отечественные записки” Некрасова і Салтикова. Першими в російській реалістичній літературі були твори, у яких формувалася нова літературно-критична думка, а саме: “Напередодні”, “Батьки і діти” І. Тургенєва, “Що робити?” М. Чернишевського.)

VI. Світогляд І. Нечуя-Левицького. (Світогляд письменника формувався в 50- 60-ті роки XIX ст., під час навчання у Київській духовній семінарії, де Левицький познайомився з творами Т. Шевченка, О. Пушкіна, М. Гоголя, читав журнал “Современник”, романи І. Тургенєва, які справили на нього надзвичайне враження.)

VII. Тема “нових людей” у творчості інших українських письменників. (Марко Вовчок зробила спробу змалювати образи “нових людей” з демократичного табору, написавши повісті російською мовою: “Жили-были три сестры” (1861), “Живая душа” (1868), “Глухой гордок” (1862).)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Гей нові колумби й магеллани вірш.
Ви зараз читаєте: І. Нечуй-Левицький і російська культура