Ідея громадського обов’язку в новелі Михайла Коцюбинського “Intеrmеzzо”

Ідея громадського обов’язку в новелі Михайла Коцюбинського “Іntermezzo”

Присвячую кононівським полям.

/ М. Коцюбинський /

“Іntermezzo” в перекладі з італійської означає “перерва”. І не дивно, що навіть природа, яка згодом чарівною музикою зазвучить в “Іntermezzo”, спочатку викликає у письменника майже відразу. Враження від прекрасної кононівської природи лягли в основу “Іntermezzo”. На початку твору атмосфера похмура. Ліричний герой, як і Коцюбинський, виснажений тяжкою працею, громадськими справами, боротьбою, яку йому доводиться вести, щоб запобігти людському горю. І от він опиняється за містом, серед природи і вперше помічає: “Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені”. Краса світу ще існує незалежно від героя, вона ніби протистоїть йому: “На небі сонце – серед нив я”, – зауважує він. Але поступово прогулянки в полі, споглядання загадкового й чарівного світу природи відновлюють його сили. Запахи, голоси, кольори природи все більше проникають у душу героя, заповнюють мажорним, оптимістичним настроєм: “Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того бездумного, як текуча вода, пересипання зерна. Це повні очі сяйва сонця… ” Сонце змінює не тільки настрій героя, воно просочується у глибину його серця, переповнює все його єство, надає якогось іншого змісту його буттю. Спостерігаючи картину заходу сонця, письменник тонко висловлює цю думку: “… сонце, бажаний гість, – і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе. Ловлю останній промінь по хмарах, продовжую тебе у вогні, в лампі, у феєрверках, збираю з квіток, з сміху дитини, з очей коханої. Коли ж ти гаснеш і тікаєш від мене – твою подобу, даю наймення їй “ідеал” і ховаю у серці. І він мені світить”.

“Утома”, що спершу цілком заволоділа героєм, поступово відступає під тиском життєстверджуючих сил природи. Вона ще часом нагадує про себе та й знов поступиться місцем сонцю, його всеперемагаючій ході. І вже в кінці новели, згадуючи про сонце і жайворонків, шовкове шумовиння полів і зозулю, ліричний герой зауважить: “Твоє журливе “ку-ку” спливало, як сльози по плакучій березі, і зливало мою утому”. Відпочинок повертає йому сили.

У центрі новели – конфлікти між нормальним і ненормальним психічним станом, межа, за яку ось-ось має перейти психіка героя. І навіть почасти переходить, коли його починають жахати тінь від людини, порожня вечірня кімната, де все сприймається, як галюцинації. Його жахає і власний стан байдужості до людського горя, до тих двадцяти повішених, звістку про яких він заїв сливою. “Ви бачите, я навіть не червонію… “, тобто “ви бачите, до чого я дійшов”, – каже герой. Але герой не відмовляється від боротьби, він прагне лише перерви.

Отже, тема твору – це митець і суспільство, а саме: філософсько – психологічна проблема – митець у критичній екстремальній ситуації, що склалася внаслідок тих соціальних умов, які утворилися після поразки першої російської революції.

У Коцюбинського гармонійно поєдналися дві сили – з одного боку, громадянські обов’язки до “темної країни”, з другого – природжена м’якість і пасивність натури, мрійний нахил до краси – слугують за вічне джерело роздвоєння у душі самого поета.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Ідея громадського обов’язку в новелі Михайла Коцюбинського “Intеrmеzzо”