Ідучи нічим містом

… Отак ідучи нічим містом, чи повертаючись додому останнім рейсом, є можливість подумати про своє жалюгідне існування, або ж просто втекти від світу, бо тільки ніч дозволяє нам відчувати себе вільними. Вільними, о так… від цієї метушні, людей, від їх розмов… коли ніч, тиша..і де-не-де по автостраді їде машина… а ти босою ідеш їй на зустріч… і не тому, що божевільна, хоча ми всі в певні мірі збожеволіли, якщо живемо і варимось в цьому суспільному казані, а просто тобі хочеться відчути легкість і свободу, розпростерши руки як крила…

от, так легко і невимушено… І хочеться думати, мовчати, дихати нічнім повітрям, сміятись, кричати, і знову мовчати, сидіти на пустих вуличних зупинках і знову думати..Найсмішніше, що повертаючись додому у такому стані, навіть типові ” пацанчікі” з їхніми:”дєтка, може тебе провести!?”-дивляться на тебе і розуміють:” Якась навіжена!”.А тобі так пофіг, на них, на це суспільство… не тому, що ти – безстрашна, а тому, що тебе все заїбало… просто, якщо кожного дня тебе грає життя, то вже не страшно від отого телепня, який би з наміром щось тобі зробити нехороше, доторкнувшись пальцем, ти б проламала
йому щелепу, бо злість свою, як то кажуть важко у такі моменти контролювати..Бо з іншої сторони, за таке ладна прибити..Ти хлопче, краще читай хороші вірші, допомагай матері, задумуйся над своїм існування, а не просто волочись нічними вулицями п*янючий в доску, стріляючи сигарети у втомлених перехожих, яких за цілий день так заїбали такі ж придурки як ти..А суспільство так і котиться у прірву, і не говорю це я, як стара бабулька, яка сидить на лавці… а як молода кубіта, яку верне від того всього, від тих п*яних і обкурених морд біля нічного під*їзду..і від телепнів, на яких наштовхуюсь у день… Хоча, зверніть увагу, що телепні, у моєму розумінні, ще й жіночої статі… хоча, краще назвати їх ” штукатуреними пустоголовими клонованими курками”, які сидячи десь чи ідучи по вулиці з “розумним” виглядом вказують на свою”вартісність”. А їхні розмови, це ж просто винос мозгу. І я розумію, любі чоловіки, чому ви трахаєте їх, щоб закрити їм рота, п*єте, курите, матюкаєтесь, шукаєте коханок..Якщо ж взяти ту ж коханку, то вона ж інтелектуалка, бо щоб бути чиєю коханкою, треба вміти приваблювати, гратись, зацікавлювати, бути інтелектуально розвиненою, а ще вміти замітати вміло сліди..не думаю, що на це здатні ці “курки”, якщо їх чоловіки пішли на “хибний” шлях… В їх дружин, або ж потенційних чувіх, назвемо їх” активно-шукачок” лише декілька настільних книг є..і то не Біблія чи класика… а банальні :” Як закадрити чоловіка вашої мрії” ” Як вийти заміж за мільйонера” , а ще найактуальніша книга ” Як стати стервом!”..на цьому “змістовність” прочитаного уривається..зате є мобілка, нет, і телик, де можна почути нові новини про свою подругу чи сусідку..це ж цікавіше! Навіщо, ж щось інше читати..Хоча є інший вид жінок, назвемо їх “фемінізовано – активномислячих”, які знають чого вони хочуть, живуть як хочуть, і їм насрати на рамки і правила, правила вони створюють самі..а найголовніше, цей вид має мозги! А це, аж ні як не притаманно жінці… а то ж за Біблією вона пішла від адаминого ребра, хіба вона вміє мислити? Вона ж – жінка, має підпорядковуватись… але блядь, якщо ти – чоловік, і ти – дибіл, то яке підпорядкування?? Бери зразу шнурок і мило і вішайся..тобі така кубіта не по зубам, їй ж треба єжиподобного, такого ж мислячого чоловіка, а не “оленя”. А “оленів” у нашому суспільному лісі багато, аж занадто багато… Вид “оленеподібних” жує “зелень”, хоча є такі, що не жують, бо не вміють її знайти, хіба живляться печінкою жінки, довго і нудно пережовуючи..Цей вид, характерний ще худощарістю, або повнотою, або ж накаченістю… яскравих ознак він тут не має, тож любі жінки, дивіться уважно! Ще однією рисою цього виду є інфантильність, коли хочу, вже не хочу, буду і не буду… нестабільність, або занадто стабільність… так зване “я – царь і бог”, або ж “членостоногість”-розшифровою, для не біологів, це типу, куда його член, туда і ноги.. простіше кажучи – полігамність..( аля, він – любить тебе, цілує Машу, а трахає Катю)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Біографія олега буценя.
Ви зараз читаєте: Ідучи нічим містом
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.