Ілля Манченко – Батькова порада
Довкола мене ненависть і зрада,
Довкола мене заздрість і брехня,
Але єдина батьківська порада,
Іде зімною все моє життя.
Казав мені: “Завжди молися сину”
І віру в Бога ти не полишай,
Люби і поважай свою родину,
Не забувай про рідний тобі край!
Усе життя дотримуюсь поради,
За кожну справу з молитвою берусь,
В молитві кожній згадую про батька,
За Україну рідний край молюсь.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ілля Манченко – дорога до дому приведе Відлітають у вирій птахи на світанні, Тихо шепочуть берізки в міському саду, Я вертаюсь додому з доріг в сподіванні, Що побачу живою ще матусю свою. Що зустріне вона мене, коло дороги І в обійми свої мене зі сльозами візьме, Довго по світу тинявся у різнії боки, Знав, що дорога, додому завжди приведе…...
- Ілля Манченко – Спогади Полинаю в спогади дитинства, Як маленьким бігав по росі, Не зазнав на щастя я сирітства, Так як друзі деякі мої. Пригадались стежки і дороги, Запах квітів, меду і бузку І з батьками грибові походи, Посиденьки з друзями в садку. Випливає в спогадах криниця, Що стояла на краю села, Ох, яка була у ній водиця – […]...
- Ілля Манченко – дякую Землі Травневі зливи поливають землю, Стоять дерева в святковому вбранні, Краса така лікує мої нерви, За це родючій дякую землі. Щодня їй дякую за жовте поле, За хліб, за мед, за квіти у садку, Мене з землею пов’язала доля, Тепер я нею кожен день живу. Коли саджаю жито чи пшеницю, Я знею, як з живою говорю, […]...
- Ілля Манченко – Так було! Тебе пригортаю до своїх грудей І ніжно цілую в лобик і щічки, Загорілось у небі багато свічей, Нам посміхнулись привітно смерічки. Ти дивилася ніжно в очі мої, В них я бачив спокій, кохання і мрії, Міцно стискав тендітні долоні твої, Билися в серці розбурхані хвилі. Цілунки гарячі, солодкі, п’янкі, Не звертаєм уваги на перехожих І […]...
- Ілля Манченко – Незрівнянна Вуста п’янкі, як ягоди у червні, Палають очі сонячним вогнем, Мені її із пам’яті не стерти, З душі ніяк не вирубить мечем. Тендітні руки – лози винограду, Гладке волосся – ніжне наче шовк, Під вікнами співаю серенаду, До її серця перший роблю крок. Вона прекрасна ніби та троянда, Яка росте під вікнами в садку, Красива, […]...
- Ілля Манченко – Невідома могила Стоїть могила серед поля, Чи вояка УПА, чи козака, Він здобував країні волю, А смерть напевно тут його знайшла. Я перед нею на колінах, На неї квіти виклав польові, Вона укрита вся полином, Співають пісні тихо солов’ї. Ніколи він вже не почує, Знайомих слів, знайомих фраз, Тепер навіки тут ночує, Про нього нагадав невплинний час!...
- Ілля Манченко – Рабів до раю не пускають Рабів до Раю не пускають, Сміючись плюнули в лице, Холопів там не поважають, Бо челядь в ньому лиш живе. Нема на вас вже Кривоніса, Не має Гонти, Богуна, Скоріше б впала та завіса, Яка їх в гору підняла. “Рабів до Раю не пускають”, Від влади чуєм кожен день, Вони нас “Беркутом” лякають, А ми штурмуєм […]...
- Ілля Манченко – Із висоти Чернечої Гори Із висоти Чернечої гори, Безсмертний голос чуємо Тараса, Ідуть до нього діти і старі, До нас назавжди він зійшов з Парнаса. Його вірші пророчі на віки, Великий геній рими, пензля слова, Вчитавшись пильно у його рядки, Ми починаєм вірити у Бога. В своїх віршах він передбачив все, Падіння, злети, зради, незалежність, Для нього рідне не […]...
- Ілля Манченко – Нема долин таких, як на Вкраїні Нема долин таких, як на Вкраїні, Де б не шукав – таких вже не знайдеш, Вони чарівні, ніжні і донині Поних як зачарований ідеш. Розкинулись левади зеленаві, Їх спокій осокори стережуть, Ганяє вітер собі хмари мляві, А павучки мереживо плетуть… Проткнули хмари – сестроньки тополі, Купають віти в річці явори, В нас надзвичайно світять зорі […]...
- Ілля Манченко – Пожовклий лист летить самотньо з гілки Пожовклий лист летить самотньо з гілки, Холодний дощ пронизує наскрізь, З’явилась і сховалась швидко білка, Із шолудем на дерево шмигик. Трава пожовкла, небо темно-сіре, З листками грає вітер в піддавки, Розкрили хмари свої руки-крила, Й летять, летять по небу як птахи....
- Порада сину Один лиш крок зроби вперед,- Й немає відступу назад. Життя не є солодкий мед, Воно, неначе гіркий яд. Борись, і досягай мети! Терпи, неначе Прометей! І камінь цей важкий неси, За ради кращого життя, й дітей. І неньку рідну бережи, Та прислухайся до поради старших, Бо краще жити будеш ти, Запам’ятай мої слова назавжди!...
- Перебийніс Петро – Батькова дорога Це наснилося, можливо, Чи привиділось мені, Чи насправді сталось диво При досвітньому вікні. Що це діється зі мною? Хоч немає вороття, – Бачу: стежкою земною Тато йде із небуття. Тато йде сорокалітній, І гойдаються поля. Линуть гуси перелітні, Обертається земля. Ронять гуси з високості Сизе пір’я на луги. Видно мамі сивокосій Недосяжні береги. Пам’ятає небагато […]...
- Дмитро Павличко – “Моя любове, ти як Бог… “ Моя любове, ти як Бог, – Я вже не вірю, що ти є. У безлічі земних тривог Згубилося ім’я твоє. Та я належу ще тобі, Хоч сам від себе це таю, Хоч не в молитві, а в клятьбі Я силу згадую твою. Жорстоко в правоті своїй Невірство не суди моє. З’явись, благослови, зігрій, Якщо ти […]...
- Кожен із нас хоча б трішечки – та Ілля Муромець Якби про Іллю Муромця ми знали лише те, що він хліборобський син, що ми могли б розповісти про нього далі? Чим може прославитися син хлібороба на землі? Завзятою працею, тим більше це улюблений син свого батька – Івана Тимофійовича, отже, той передав йому всі таємниці фамільного ремесла. Зрозуміло, що Ілля Муромець залюбки обробляв би землю, […]...
- Ірина Ярко – Я тут живу! Мій рідний край, моя земля, Мій отчий дім, де я зростала, Мої лани, озера і поля Це все мій світ, моя славна держава! Тут живу я, мої батьки і друзі, Добрі знайомі, рідні та близькі, І навіть пташка, що виспівує у лузі Від всього серця дорога стала мені. Тут все знайоме, рідне і кохане, Таке […]...
- Олена довганюк – Лиш ти мене не забувай! Лиш ти мене не забувай! Бо десь в тобі моя частина, Що відчуваєш віддавай Все до єдиної краплини....
- Твір на тему: Що значить любити Батьківщину? Що значить любити Батьківщину? Люблю я свою Україну, як матір, як неньку люблю. Ношу, мов під серцем калину, що квітне у ріднім краю. В. Матвієнко Як добре дивитись на ласкаве сонце і довго-довго посміхатись. Тоді забуваєш про все на світі і тоді здається, що воно світить саме для тебе, щоб ти мружила ясні очі і […]...
- Ілля Муромець (скорочено) А хто б нам сказав про старовину, Про старовину, про бувальщину, Про того хоча б Іллю Муромця? У славетному місті Муромі, У селі було Карачаровім Жив собі Іван Тимофійович, Хлібороб, а з ним син укоханий, Ілля Муромець, син Іванович. Сидів сидячки Ілля Муромець, Ілля Муромець, хліборобський син, Сидів сидячки рівно тридцять літ. Раз пішов Іван […]...
- Редиф Редиф (араб. – букв.: “той, хто сидить за вершником”) – повторювання слова або кількох слів наприкінці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній поезії, поширене, скажімо, в газелі. Застосований у першому бейті, Р. без будь-яких змін має перейти весь вірш, як в одному з творів Гафіза, перекладеному В. Мисиком: Днів, що з друзями […]...
- Олена довганюк – Навіщо ти в моїм житті скажи? Навіщо ти в моїм житті скажи? Зруйнував мої прозорі міражі, І відсутність показав мені межі, І чому я вся тепер в тобі, скажи? Чому я п’янію від твоїх очей? І мені не треба жодної з речей. Я в тобі, а ти в мені шукаєш край, Вчорашній день в собі на дні шукай. Загубила я давно […]...
- Микола Руденко – Ні перші, ні останні ролі грати Ні перші, ні останні ролі грати Не хочу ні у снах, ні наяву. Замкнув себе за ребра, мов за грати, – І так тепер живу. На те, що нині діється довкола, Ув’язнений поете, не зважай. В собі самому обробляю поле – Та чи зберу врожай? Вигойдую в душі високе небо – Ранкову синь далекого дніпра. […]...
- Аліна Міщук – Загублені назавжди Не пиши мені, не дзвони, ми загублені назавжди, Ми у прірві спогадів та вулканних снів, Ні тобі, ні мені, марна трата слів. Не пиши мені, не тривож, ми з тобою “врозь”, Забувай мене, залишай мене, Бо тебе й мене хвиля ця мине. Не приходь у сни, не тривож душі, залишай, Ми тепер не ті, зовсім […]...
- Соломія Волошин – Біля тебе поряд Заснути біля тебе поряд хочу, Щоночі на одинці, заплющуючи очі, Я згадую ті перші літні дні, Коли у цілім світі ми були одні. Турботу й ласку твою я ніколи не забуду І хочу вірити я в чудо, Що прийде ніч і ти прийдеш, На світу край мене вкрадеш...
- Максим Рильський – Моя царівна А я так кохаю, кого і не знаю, – Далеку царівну. А. Кримський Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні; Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні. Моє життя веде мене нерівно – То на вершини, то в яри страшні, – Та скрізь душа співає переливно Про очі безтілесні […]...
- Турчиновський Ілля – Біографія Ілляя Михайлович Турчиновський (1695, Березань дата смерті невідома), письменник, народився у містечку Березані на Полтавщині в родині сотника. Учився в місцевій школі, потім у Києво-Могилянській Академії, якої так і не закінчив. З 1710 мандрував по Україні й Білорусі, був писарем, учителем, співаком, актором, дяком, регентом, з 1718 – священик у Березані. Історію свого життя письменник […]...
- Катерина Кочетова – Заховай мене у обійми і не відпускай Заховай мене у обійми і не відпускай, З насолодою буду вслухатись у твоє мовчання, Що тобі мене мало, на мить усе ж забувай, Бо твій погляд і так найщирішим стане зізнанням. І пробач мене за розмови, що ти обминав, Адже в світі не все пояснити можна словами. Ти від серця до серця на відстані шлях […]...
- Пантелеймон Куліш – Lago Maggiore Хожу берегами, Та й не нахожуся; Дивлюсь на сади зелені, Та й не надивлюся, Сади-виногради В воду поринають; Поуз берег ясні смуги, Як срібло, сіяють. Шукаю-питаю Зеленої рути, Щоб тебе, мій рідний краю, Навіки забути. В тобі, рідний краю, Люди туманіють; По степах твоїх розлогих Будяки красніють. Тобі, рідний краю, Не дав Господь долі. Розкинулась […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Світ так вибрав і вирішив Світ так вибрав і вирішив – жити тобі в цей час. Ворожити на мир і війну, на обійми-набої. Світ дорослий і мудрий, він знається в цих речах. Береженого Бог береже. Бережи свого Бога. Світ так вибрав і вирішив – рухатись по кривій: Хоронити хоробрих, писати “хороші новини”… Пробачай, доки зможеш. Люби, доки поруч живі. І […]...
- Тіна Карабанович – І більше не пахнуть підсніжники “І більше не пахнуть підсніжники… Весна… І більше не тепло від чаю… Весна… І більше не чути кохаю… Брехня… І ще один вірш Молитвою рядків Про світло, Відбите на вістрі ножа, Іскрою впалене в лихо… Так тихо… Померла зима, А з нею і ще одна я… Зітхання і втома І вічне чекання… Чи всім дано […]...
- Чом? Чом? Чом? Земле моя (скорочено) – Малицька Костянтина Чом? Чом? Чом? Земле моя, Так люба ти мені? Чом, чом, чом, земле моя. Чарує так мене краса твоя? Чим? Чим? Чим? Манить мене Пташні твоєї спів, пахучий цвіт лісів? Чим, чим, чим манить мене Водиця струй твоїх, що тут пливе? Тим, тим, тим, дівчино, знай, Бо тут ти вперше світ уздріла в яри (1) […]...
- Розмова з рідним краєм (за віршем К. Малицької “Чом, чом, земле моя… “) 1. Любов до рідного краю – провідна тема творчості поетів-ліриків, поетів-патріотів. (З давніх-давен поети намагалися передати свої почуття за допомогою поетичного слова. Головним для них були почуття любові до батьківщини, до рідного краю. Найглибші за змістом і наймилозвучніші вірші були покладені на музику і набули ще більшої популярності. Так сталося і з віршем К. Малицької […]...
- За Україну! – Вороний Микола За Україну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед! Слушний час Кличе нас – Ну ж бо враз Сповнять святий наказ! За Україну, За її долю, За честь і волю, За народ! Ганебні пута Ми вже порвали І зруйнували Царський трон, З-під ярем І з тюрем, Де був гніт, Ми йдем на вільний світ! За […]...
- Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім’я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень. Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну. У […]...
- Дмитро Загул – “В моїй груді дужа сила… “ В моїй груді дужа сила В’ється, б’ється, пресь надвір. Вже ростуть легенькі крила, Щоб летіти на простір. Я окроплю їх росою, Змию з себе бруд і пил І полину ген до бою! Є відвага, доста сил! Не страшні мені кайдани, Не ляка лиха судьба! Йду боротись з ворогами! В мене втіха – боротьба. Я добуду […]...
- Чом, чом, чом, земле моя (народна пісня) Чом, чом, чом, земле моя, Так люба ти мені, Так люба ти мені? Чом, чом, чом, земле моя, Чарує так мене Краса твоя? Чим, чим, чим манить мене Пташні твоєї спів, Пахучий цвіт лісів? Чим, чим, чим манить мене Вода річок твоїх, Що тут пливе? Тим, тим, тим, дитино, знай, Що тут ти вперше світ […]...
- Анна-Марія Нараєвська – ти в мені починаєш Ти в мені починаєш Безмежність кохання і слів Я до тебе лечу, а треба, можливо, пішки Доки ти там в молитві Прославляєш своїх Богів Я молюся на тебе, Без єдиної псевдо – віддишки Я би рада мовчать Я би рада не чути співзвучність Поринати у світ, де немає й не буде тебе Я би рада […]...
- Марта Тарнавська – Сіль землі Як чумаки колись по сіль Ішли від рідних хат і піль, Хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли у Крим – Так ми за море подались, Хоч заповіли-поклялись, Що ми ще вернемось колись У рідний дім. У преріях сини степів Знайшли найбільший скарб скарбів: Вільне життя і гордий спів – Свободу – сіль […]...
- Твір на тему: Ілля Репін (Твір-біографічний опис) Ілля Юхимович Ренін народився в 1844 році в маленькому українському містечку Чугуєві, в сім’ї військового поселенця. У дитинстві він вчився іконопису. У віці 19 років поступив в Санкт-Петербурзьку Академію Мистецтв. Його приїзд в столицю співпав з важливою подією в художньому житті 60-х років – з так званим “Бунтом чотирнадцяти”, коли 14 молодих художників пішли з […]...
- Володимир Сосюра – Як не любить той край Як не любить той край, де вперше ти побачив Солодкий дивний світ, що ми звемо життям, Де вперше став ходить і квіткою неначе В його теплі зростав і усміхавсь квіткам! Як не любить той край, що дав тобі і силу, І гострий зір очей, і розум молодий, І далі, що тобі красу свою одкрили, І […]...
- Оксана Гаджій – Розказуй своєму собаці Розказуй своєму собаці як тобі сумно без неї Та чий запах усюди скільки би не провітрював Вирізаєш горло кожній десятій випитій І кожній зеленій Відробляй азбуку Морзе на власних рибках Не плач у акваріум – вони не живуть у солоній З прозорим білим волоссям тут ходять сотні Одна – рідна Вилий всю воду щоб вбити […]...
Роберт льюїс стівенсон острів скарбів читати.