Ілля Манченко – Із висоти Чернечої Гори
Із висоти Чернечої гори,
Безсмертний голос чуємо Тараса,
Ідуть до нього діти і старі,
До нас назавжди він зійшов з Парнаса.
Його вірші пророчі на віки,
Великий геній рими, пензля слова,
Вчитавшись пильно у його рядки,
Ми починаєм вірити у Бога.
В своїх віршах він передбачив все,
Падіння, злети, зради, незалежність,
Для нього рідне не було чуже,
Для багатьох – це зараз протилежність.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ілля Манченко – Батькова порада Довкола мене ненависть і зрада, Довкола мене заздрість і брехня, Але єдина батьківська порада, Іде зімною все моє життя. Казав мені: “Завжди молися сину” І віру в Бога ти не полишай, Люби і поважай свою родину, Не забувай про рідний тобі край! Усе життя дотримуюсь поради, За кожну справу з молитвою берусь, В молитві кожній […]...
- Ілля Манченко – Невідома могила Стоїть могила серед поля, Чи вояка УПА, чи козака, Він здобував країні волю, А смерть напевно тут його знайшла. Я перед нею на колінах, На неї квіти виклав польові, Вона укрита вся полином, Співають пісні тихо солов’ї. Ніколи він вже не почує, Знайомих слів, знайомих фраз, Тепер навіки тут ночує, Про нього нагадав невплинний час!...
- Ілля Манченко – Так було! Тебе пригортаю до своїх грудей І ніжно цілую в лобик і щічки, Загорілось у небі багато свічей, Нам посміхнулись привітно смерічки. Ти дивилася ніжно в очі мої, В них я бачив спокій, кохання і мрії, Міцно стискав тендітні долоні твої, Билися в серці розбурхані хвилі. Цілунки гарячі, солодкі, п’янкі, Не звертаєм уваги на перехожих І […]...
- Ілля Манченко – Спогади Полинаю в спогади дитинства, Як маленьким бігав по росі, Не зазнав на щастя я сирітства, Так як друзі деякі мої. Пригадались стежки і дороги, Запах квітів, меду і бузку І з батьками грибові походи, Посиденьки з друзями в садку. Випливає в спогадах криниця, Що стояла на краю села, Ох, яка була у ній водиця – […]...
- Ілля Манченко – Незрівнянна Вуста п’янкі, як ягоди у червні, Палають очі сонячним вогнем, Мені її із пам’яті не стерти, З душі ніяк не вирубить мечем. Тендітні руки – лози винограду, Гладке волосся – ніжне наче шовк, Під вікнами співаю серенаду, До її серця перший роблю крок. Вона прекрасна ніби та троянда, Яка росте під вікнами в садку, Красива, […]...
- Ілля Манченко – дякую Землі Травневі зливи поливають землю, Стоять дерева в святковому вбранні, Краса така лікує мої нерви, За це родючій дякую землі. Щодня їй дякую за жовте поле, За хліб, за мед, за квіти у садку, Мене з землею пов’язала доля, Тепер я нею кожен день живу. Коли саджаю жито чи пшеницю, Я знею, як з живою говорю, […]...
- Ілля Манченко – Рабів до раю не пускають Рабів до Раю не пускають, Сміючись плюнули в лице, Холопів там не поважають, Бо челядь в ньому лиш живе. Нема на вас вже Кривоніса, Не має Гонти, Богуна, Скоріше б впала та завіса, Яка їх в гору підняла. “Рабів до Раю не пускають”, Від влади чуєм кожен день, Вони нас “Беркутом” лякають, А ми штурмуєм […]...
- Ілля Манченко – дорога до дому приведе Відлітають у вирій птахи на світанні, Тихо шепочуть берізки в міському саду, Я вертаюсь додому з доріг в сподіванні, Що побачу живою ще матусю свою. Що зустріне вона мене, коло дороги І в обійми свої мене зі сльозами візьме, Довго по світу тинявся у різнії боки, Знав, що дорога, додому завжди приведе…...
- Ілля Манченко – Нема долин таких, як на Вкраїні Нема долин таких, як на Вкраїні, Де б не шукав – таких вже не знайдеш, Вони чарівні, ніжні і донині Поних як зачарований ідеш. Розкинулись левади зеленаві, Їх спокій осокори стережуть, Ганяє вітер собі хмари мляві, А павучки мереживо плетуть… Проткнули хмари – сестроньки тополі, Купають віти в річці явори, В нас надзвичайно світять зорі […]...
- Ілля Манченко – Пожовклий лист летить самотньо з гілки Пожовклий лист летить самотньо з гілки, Холодний дощ пронизує наскрізь, З’явилась і сховалась швидко білка, Із шолудем на дерево шмигик. Трава пожовкла, небо темно-сіре, З листками грає вітер в піддавки, Розкрили хмари свої руки-крила, Й летять, летять по небу як птахи....
- Павло Мовчан – З висоти дерева (З циклу “Гоголівські читання”) Торішні трави впали на поліж, Та вже зелений натяк на появу Тепла – скорузлість протина, як ніж, І обіцяє спалахи буйнаві. Ось джерельцем проклюнувся любець, І, задихаючись, хапає сонце брунька, Переповзає грядку корінець, І павутинка лопається лунко… Здригаєшся, бо відстань в тілі є, Що обумовлює і відхили, й вагання, І прозелень […]...
- Кожен із нас хоча б трішечки – та Ілля Муромець Якби про Іллю Муромця ми знали лише те, що він хліборобський син, що ми могли б розповісти про нього далі? Чим може прославитися син хлібороба на землі? Завзятою працею, тим більше це улюблений син свого батька – Івана Тимофійовича, отже, той передав йому всі таємниці фамільного ремесла. Зрозуміло, що Ілля Муромець залюбки обробляв би землю, […]...
- Олесь Гончар – В гори Угору та вгору, один за одним. Тисне нам сонце важке на плечі. І сонце здіймаєм! Катовані ним, Його ми возносим, його ми предтечі. У плечі солоні уївся станкач. Коней останніх покинули вчора. Не в силі впіймати уже передач Віддалених рація наша. А гори Зімкнулись, як вежі тяжкі, навкруги. Мало в нас неба! Мало блакиті! Впрігшись […]...
- Богдана Лапченко – А там у мене гори А там у мене гори, В кишенях повно снігу, А за пісками – моря І за житами хліба. В руках важке колосся, В думках одні руїни. Є те, що не збулося, Для чого рушить стіни? І, що було, назавжди Залишиться зі мною. Душа летить у мандри. Життя пливе водою....
- Де синії гори (народна пісня) Де синії гори, де гори Карпати, Туман в полонинах пливе. Струнка, як смерека, близька і далека Кохана гуцулка живе. Дівочі співанки, рожеві світанки Ген-ген вітер в гори жене. Тебе, рідний краю, до болю кохаю, Навік полонив ти мене. Такому коханню в житті не зів’яти, А серцю довік берегти. В Карпати, Карпати, в далекі Карпати Лети, […]...
- Вилітали орли з-за крутої гори – Народна лірика ВИЛІТАЛИ ОРЛИ З-ЗА КРУТОЇ ГОРИ Вилітали орли З-за крутої гори – Заплакали молодії хлопці, Сидячи в неволі. Вони заплакали, Ще й заголосили: “А в кого ми, пани-браття, Цеє заслужили? Чи в Господа Бога, Чи в свої громади, Що нас, таких молоденьких, В некрути забрали. В некрути забрали, Ще й попарували, На руки й на ноги […]...
- Леся Українка – “Гей, піду я в ті зелені гори… “ Гей, піду я в ті зелені гори, Де смереки гомонять високі, Понесу я жалі одинокі Та й пущу їх у гірські простори. Кину свої жалі На зелені галі, Пущу бором свою тугу, Чи не знайде другу… Кімполунг, 19.06.1901...
- Дмитро Загул – “Ой полиньте, мої думи, на зелені гори… “ Ой полиньте, мої думи, на зелені гори! Задзвоніть, тремтючі струни, зашуміть, як море! Розлетіться по Бескиді на шовкові квіти, Покотіться по рокиті, як слова трембіти! Привітайте темні бори, жалібні ялиці, Поклоніться Чорногорі, сніговій цариці. Над рікою зупиніться, що пливе до Прута, І в хатинку подивіться, де недоля люта. А як тамки вас пізнають мої сестри […]...
- Вилітали орли з-за крутої гори (народна пісня) Вилітали орли З-за крутої гори, Вилітали, буркотали, Розкоші шукали. Ой і скільки не літати, Треба вниз спуститись: Ой у полі, в полі три дороги – Треба розрізнитись. Запрягайте, хлопці, Коні воронії, Доганяйте літа мої, Літа молодії! Ой догнали літа мої В калиновім мості: Вернітеся, літа мої, Хоч до мене в гості! Не вернемось, не вернемось, […]...
- Тарас Шевченко – Сонце заходить, гори чорніють Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває. Чорніє поле, і гай, і гори, На синє небо виходить зоря. Ой зоре! зоре! – і сльози кануть. Чи ти зійшла вже і […]...
- Ілля Муромець (скорочено) А хто б нам сказав про старовину, Про старовину, про бувальщину, Про того хоча б Іллю Муромця? У славетному місті Муромі, У селі було Карачаровім Жив собі Іван Тимофійович, Хлібороб, а з ним син укоханий, Ілля Муромець, син Іванович. Сидів сидячки Ілля Муромець, Ілля Муромець, хліборобський син, Сидів сидячки рівно тридцять літ. Раз пішов Іван […]...
- Ой з-за гори високої – Веснянки ОЙ З-ЗА ГОРИ ВИСОКОЇ (Пісня про Данила Нечая) Ой з-за гори високої, З-під чорного гаю, Ой крикнули козаченьки: “Утікай, Нечаю!” “Не бійтеся, не бійтеся, Пани отамани, – Поставив я стороженьку Усіма шляхами. Як я маю, козак Нечай, Звідси утікати, Славу мою козацькую Марно потеряти?” “А я тебе, мій Нечаю, Не убезпечаю: Держи собі коня в […]...
- Турчиновський Ілля – Біографія Ілляя Михайлович Турчиновський (1695, Березань дата смерті невідома), письменник, народився у містечку Березані на Полтавщині в родині сотника. Учився в місцевій школі, потім у Києво-Могилянській Академії, якої так і не закінчив. З 1710 мандрував по Україні й Білорусі, був писарем, учителем, співаком, актором, дяком, регентом, з 1718 – священик у Березані. Історію свого життя письменник […]...
- Із-за гори вітер віє – Народна лірика ІЗ-ЗА ГОРИ ВІТЕР ВІЄ Із-за гори вітер віє, А в долині тихо, Добре було на Вкраїні, А тепера лихо. За молодих панів стало Трудно на роботу: Увесь тиждень на панщині, А собі в суботу. А в неділю до схід сонця В усі дзвони дзвонять, Десятники підвіконню На панщину гонять. Чоловікам за неводом Раненько вставати, Старим […]...
- Дев’ятниця Дев’ятниця на честь Пречистої Діви Марії з гори Кармель Перший день Початкова молитва (відмовляти щодня): О, славна Царице ангелів, найчистіша і преблагословенна Діво Маріє із гори Кармель! Всесильна Заступнице всіх тих, що одягають святий параман! Вірна Покровителько всіх слуг Твого Сина, Ісуса Христа! Я, негідний грішник, з цього дня в Присутності Твого любого Сина, мого Спасителя, Ісуса Христа вибираю Тебе на свою Покровительку, щоб […]...
- Твір на тему: Ілля Репін (Твір-біографічний опис) Ілля Юхимович Ренін народився в 1844 році в маленькому українському містечку Чугуєві, в сім’ї військового поселенця. У дитинстві він вчився іконопису. У віці 19 років поступив в Санкт-Петербурзьку Академію Мистецтв. Його приїзд в столицю співпав з важливою подією в художньому житті 60-х років – з так званим “Бунтом чотирнадцяти”, коли 14 молодих художників пішли з […]...
- Ой летіла зозулечка понад гори… – Народні пісні ОЙ ЛЕТІЛА ЗОЗУЛЕЧКА ПОНАД ГОРИ Й СЕЛА (Пісня про скасування кріпацтва) Ой летіла зозулечка Понад гори й села; Чогось наша громадочка Смутна й невесела. Ой летіла зозулечка Та й стала кувати; Ой сходися, громадочко Щось маю казати! Щось я маю вам казати Та ще й говорити, Це будете, люди добрі, Панщини робити! Ой кувала зозулечка, […]...
- Василь Стус – Горить сосна – од низу до гори Горить сосна – од низу до гори. Горить сосна – червоно-чорна грива над лісом висить. Ой, і нещаслива ти, чорнобрива Галю, чорнобри… Пустіть мене, о любчики, пустіть! Голосить Галя, криком промовляє і полум’я з розпуки розпукає, а Пан-Господь – і дивиться, й мовчить. Прив’язана за коси до сосни, біліє, наче біль, за біль біліша, гуляють […]...
- Юрій Андрухович – Напучування балконові Лети, мій балконе, в найвищі околи, Порвавши чіпкі виноградні тенета, Відчаль від стіни, завертись, мов планета, І линь, як літак, мій фігурний балконе!.. Цю мить невагомості – чудо зникоме – Неси як високу і болісну знаду – Хай зяє в темниці гірлянд винограду Твоя незаконна відсутність, балконе. Злети над подвір’я й запилені вікна, Над подих […]...
- Любов до Батьківщини в поезії Тараса Шевченка (За віршами “Сонце заходить, гори чорніють… ” та “І виріс я на чужині… “) З дитячих років Великий Кобзар глибоко співчував людському стражданню. Чуйна й людяна дитина, він переймався нещастями покривджених. Ще юнаком Тарас жадібно вслухався в сумні оповіді про минуле українського народу, про кривди, які чинили над ним, про його одвічний душевний біль. Вже в зрілі роки, перебуваючи в засланні, Тарас Шевченко написав хвилюючий вірш “І виріс я […]...
- Єлизавета Замана – два роки очі в очі вдивляються пильно Два роки очі в очі вдивляються пильно, Хоч між нами десятки українських міст. У мене тут по-колу машини і пильно, А у нього там дощ і через ріку міст. Мені його десна, знаєш, сниться… Я в ній тону. місцями, моторошно Мені б летіти у височінь, як синиця, У нього на руках збирати пшоно… Мені б […]...
- Герасим’юк Василь – Зіпершись о стіну Зіпершись о стіну з гнилих бервен, Він солов’їні згадує рулади: “О будь благословен! Навік спасен, Хто йшов з тобою в роки страху й зради”. Він згадує їх лиця в тьмі печер: На них нема печаті зради й страху. “Я знаю, хлопці, тяжко вам тепер Відвідати Кайяфу”....
- Катерина Кочетова – Вже зникають слова у полоні твоїх очей Вже зникають слова у полоні твоїх очей, У мовчанні мелодія душ ледве чутно грає. Знаю, час забере оцю мить і кудись втече, Та коли ти не поряд, тоді і мене немає… І у віршах, і прозі, у доторках ніжних барв Даруватимеш рідне, захопиш тою красою. Що тебе надихаю – для мене це справжній скарб, Та […]...
- Агнеса Цвіт – Ніхто тебе із мене не викине Ніхто тебе із мене не викине. не змусить забути. Як щось неважливе, як невдалу сцену із фільму, Де герої обережно і пильно знову стають на горло /чи то на граблі/ щоб ламало ще довго, Щоб горіло ще довго. і не згасало. Ніхто тебе із мене не витіснить. ніхто не зможе. Навіть ті. які щоночі тебе […]...
- Пророкам свободи Ніж мовити пусті слова Ти краще не кажи ні чого Де небо дзвоном розрива, Шукай в собі свойого Бога. Шукай одвічне і святе, Шукай між перлами перлину, Ти викохай і проросте, Плекай з малого, як дитину. Шляхами правди проведи Омий свяченою сльозою Із попелу вогонь збуди І люди йтимуть за тобою. Зірви кайдани з душ […]...
- Ольга Пахомова – Не змушуй мене вірити у долю Не змушуй мене вірити у долю, Не переконуй і не запевняй, Що десь є в Бога у шухляді столу, Зелена тека з написом”Нехай” Бо надто страшно, чи у тексті тім, (Нізащо не повірю, не благай!) Моє ім’я не здибалось з твоїм, У рубриці під назвою “Кохай”…...
- Олександр Олесь – “О слово рідне! Орле скутий!..” О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев… О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. 1907...
- Ольга Анцибор – дар Божий Зі мною вперше за життя Трапилось диво – я віршую, Найкращі в світі почуття Я прославляю і віншую. Так довго десь дрімало все В моїй душі, в її глибинах. Слова відточені несе Моїх віршів ріка невпинна. Я славлю труд, любов, красу. Слова збираю по краплині. Здається – крила піднесу І пташкою у вир полину. Ці […]...
- Аліна Міщук – Моє кохання Моє кохання не живе в віршах, Його не знайдеш, поки не відчуєш, Воно ж живе не в випитім вині на брудершафт, Воно – у серці, ти його малюєш! Моє кохання не літає в небесах, Воно літає там, де ще ніхто не був, Воно переплітається у полюсах Та стрімко музику несе, щоб ти почув. Моє кохання […]...
- Дмитро Лазуткін – дівчинко ти пахнеш конваліями Дівчинко ти пахнеш конваліями дівчинко я пахну тобою Світ переминається – з ноги на ногу – непевний цей світ Можна вірити можна не вірити але з такою любов’ю Краще літати аніж переривати політ Це – відчуття безпеки, це – тонкі капіляри Які я виводжу в тобі своїм язиком Ходять вечірнім містом наші примари Ніби гортають […]...
Каторжна скорочено.