Інтелектуалізм у літературі


Інтелектуалізм у літературі (лат. intellectus – розум, пізнання, intellectualis – розумовий, розсудливий) – умовна назва стильової домінанти твору або літературної течії, пов’язаної з відчутною перевагою інтелектуально-раціональних елементів образного мислення митця над емоційно-чуттєвими. Якщо виходити з єдності емоційної та інтелектуальної сфер духов-ного світу людини, то І. не має аксіологічного статусу, є диференційною ознакою певного типу людини, ступеня я вікового чи духовного розвитку. В літературі І. виявляється у схильності персонажів, оповідача, ліричного героя до розумових рефлексій, самоаналізу, в яких переважає абстрактне мислення; у порушенні і художньому втіленні важливих проблем, у розкритті інтелектуального драматизму мислителів; у схильності письменника до певних жанрів, у яких органічно виражаються ці якості персонажів і особливості змісту творів (притчі, медитації, філософсько-наукова лірика, філософські романи, драми ідей тощо). З такого погляду можна говорити про І. поезії Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, М. Зерова, Є. Маланюка, О. Ольжича. І. драча, Ліни Костенко, Б. Рубчака, І. Римарука, та ін. Часто дається взнаки термінологічна неусталеність І. у літературі, незважаючи на частоту вживання цього поняття в літературній критиці. І. прози Р. Андріяшика і В. Шевчука, маючи зовнішню подібність за схильністю

персонажів до філософування, за наявністю у текстах філософем, виконує відмінні функції в авторських концепціях життя і мистецтва. Все залежить від того, які художньо-естетичні функції припадають на інтелектуально-розмислові елементи твору в його цілісній структурі згідно з творчим задумом автора на тлі домінантних традицій.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Діалог двох осіб про літературу.
Ви зараз читаєте: Інтелектуалізм у літературі