Інтимна лірика Павла Тичини

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Скільки поколінь юних читачів виучує ці рядки напам’ять! Тичина не зразу став улюбленим поетом молоді. Поет був майстром лірики політичної, громадянської, філософської. А поруч з політичними поезіями з’являлися вірші про кохання:

Не дивися так привітно,

Яблуневоцвітно.

Стогнуть зорі, як пшениця:

Буду я журиться.

Найвидатнішим явищем ранньої поезії Тичини була поява у 1918 році першої книжки “Сонячні кларнети”. “Ніколи не забуду,- пригадував М. Бажан,- тієї безсонної ночі, коли мій друг приніс мені книжку з ясними соняшниками на обкладинці. Ми і читали, і п’яніли, і кричали з радості, насолоджуючись красою українського слова, яке з такою, нечуваною нами досі, музичністю грала, співало, бриніло, гриміло, лилося зі сторінок незабутньої тієї книги… Для нас тоді над усім світом заколивалися сонячні кларнети… “

Так, то прийшла до читача дійсно сонячна книга, зі сторінок якої ми читаємо:

Подивилась ясно,- заспівали скрипки!-

Обняла востаннє,- у моїй души-

Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді

Заспівали скрипки у моїй души.

Тичина відзначався природженим талантом мислити музичними образами; йому притаманна здатність сприймати звуки у барвах, а барви – у нотних рядах.

Знав я, знав: навіки,- промені, як вії!-

Більше не побачу,- сонячних очей.-

Буду вічно сам я, в чорному акорди-

Промені, як вії сонячних очей!

Сила поезії Тичини була, є й буде в тому, що її висока ідейність пройшла крізь розум, серце й волю поета, а тому важко провести грань між ним і його ліричним героєм. Ось поезія “Я стою на кручі… “

Я стою на кручі!-

За рікою дзвони:

Жду твоїх вітрил я –

Тінь там тоне, тінь там десь…

Випливають хмари –

Сум росте, мов колос:

Хмари хмарять хвилі –

Сумно, сам я, світлий сон…

Автор використовує повторення однорідних приголосних звуків (алітерація), що підсилюють сум:

Вірю яснозорно –

За рікою дзвони:

Сню волосожарно –

Тінь там тоне, тінь там десь…

Припливеш, приплинеш –

Сум росте, мов колос:

З піснею про сонце!-

Сумно, сам я, світлий сон…

Багато його віршів, у яких звучить гімн життю, весні, коханню, що оновлює і підносить душу людини, давно стали улюбленими, особливо для молоді.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Інтимна лірика Павла Тичини