Іолана Тимочко – Риба-Ліліт

Риба-Ліліт пливе собі голічерева
У черешнево-вигірклий чорний червень,
У перелітно-вигуслі сльози зе́лені,
Що червоніють вишнею на щоці.
Риба-Ліліт боїться уже не вижити,
Рибу-Ліліт учора накрило тишею,
Риба-Ліліт щоночі нестерпно вищає,
З відчаю перетворюючись на ціль,

Бідна, чіпляється в світло блідого місяця.
Їй на землі не треба ні сліз, ні місця –
Риба-Ліліт воліла б собі зігрітися
І наостанок вишнею прорости.
Риба-Ліліт, ти знаєш, Казково-каверзна:
Ерос лоліток – ре́верс, кістяк – на аверсі.
Риба-Ліліт вмерзає в осінню паморозь,
Небо розкреслює сіткою на хрести.

Риба-Ліліт живе собі потихесеньку
У кришталево-вимерлому піднесенні,
У непоштиво ви́пеленаній версії
Кая і Герди, раю і пекла – всіх.
Риба-Ліліт хотіла звідсіль поїхати,
Рибу-Ліліт хитає в снігах і віхолах,
Риба-Ліліт – палітра різдвяно-білого –
З подиву перетворюється на сніг.

Риба-Ліліт леліє в собі Осіріса,
Що вбереже її від гіркоти і сірості.
Човен відчалює, вічність скажено піниться –
Чорна зіниця вичовганих воріт.
Риба-Ліліт уже не боїться вижити…
Рибу-Ліліт учора накрило тишею…
Риба-Ліліт щомиті нестерпно вищає –
Риба-Ліліт пливе собі в інший світ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Іолана Тимочко – Риба-Ліліт