Ірина Галинич – Жіноча доля

Втікай, втікай від долі, жінко,
Не вір у світовий обман!
Не позирай на правду дико,
Рятуючись від нових ран.

Ти лиш біжи, візьми з собою
Лиш трішки гордості у путь,
Бо знов святую думку твою
На шлях неправди повернуть.

І осквернить різким захватом
Тебе реальності рука.
Лиш просто мрій, ти ж можеш мати
Світ мрій увесь. Лиш ти одна!

В думках твоїх так тихо заховались
Шал і смирення, злоба і любов.
Життя не раз бичами відбивалось,
А ти вставала знову, знов і знов…

На схилі літ ти будеш в самоті
Так тихо й радісно ж життям прощатись.
Одна-єдина в тихім забутті.
І не згадають та й нема кому згадати…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Доведіть що поема енеїда бурлескно травестійна поезія.
Ви зараз читаєте: Ірина Галинич – Жіноча доля