Ірина Лахоцька – де ті слова
В черговий раз розбився десь літак…
І стигне кров… думками віє протяг.
Там спори йдуть, війна то чи теракт?
І знов душа вдягає чорний одяг.
Така сумна повістка наших днів
Руйнує вщент всю силу твого духу,
А від смертей й підступної брехні
Хочеться вити й затуляти вуха.
Чи хто з них брав до рук “Святе Письмо”?
Чи хто моливсь до Бога щиро в храмі?
Та знаю точно, ще не так давно
Ці руки вбивць зривали квіти мамі.
То хто ж вселив у їхніх душах зло?
Хто вклав до рук страшного автомата?
І що колись в серцях у них було,
Перш ніж з людини вирости у ката?
Де ті слова, які врятують світ,
Скажіть мені, поети-миротворці?
Чи те насіння має стільки літ,
Що вже давно розсохлося на сонці?
Де той окрайчик світла і тепла,
Поля ромашкові на нашім Сході?
Чи, може, Ліна все-таки права,
Що “сієш, сієш, а воно не сходе”?…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ірина Лахоцька – Крізь призму днів словам надати дотик Крізь призму днів словам надати дотик, Вжививши іскру ніжності й тепла, Щоб не були пусті вони й бува Не спопелили душу, як наркотик. Своїм словам вростити білі крила, Нехай летять в твої блаженні сни, Нехай летять й збуваються вони В синіх морях на піднятих вітрилах. Промінням сонця в чиюсь світлу душу Нехай засвітять, взявши у […]...
- Ірина Лахоцька – Хитнувся світ Хитнувся світ. Стемніло. Ти в тенетах. Слова поникли. Зламане перо. Це так важливо для душі поета Натхненно й свято вірити в добро. Погасло світло. Згублене кресало. Сльоза зі щемом впала на клавір. Коли в ту саму мить когось не стало- Забракло слів, які торкнуть папір…...
- Ірина Лахоцька – Так важко іноді даються вірші Так важко іноді даються вірші… Буває криза в творчості така, Що за щодень тобі стає все гірше, Як не напишеш жодного рядка. Сумні слова… І втішити нікому… Муза, втомившись, з болем голови, Склала валізи й подалася з дому, Здається, на безлюдні острови. Натхнення також проситься в відпустку… Нема йому ніякого жалю. Йдіть всі. Я знаю […]...
- Ірина Лахоцька – Коли сонце зачинить двері Коли сонце зачинить двері І почнеться сезон дощів, Я відточу свою майстерність Грати нотами чистих слів. Я свою заколишу тугу, Переллю всі дива в слова. Як заїхати в душу плугом, То і будуть колись жнива. То і буде ще що зібрати І заколе в душі стерня, Як посипляться слів дукати В перипетіях мого дня. Коли […]...
- Ірина Лахоцька – А літо йде А літо йде… Лишилося в нагоді Ще кілька днів, напоєних теплом. Невдовзі серпень стане вже не в моді, Бо вступить в силу осені закон. А літо йде… І дорога хвилина, Секунда кожна тих серпневих днів. Її б спинити… Але ні… Стежина Прощанням ллється поміж берегів. Ну що ж, прощай… Спасибі за засмагу. Пора розлуки випити […]...
- Ірина Лахоцька – Вечірній Вливався вечір в витонченість вин, Весну вітали всі віолончелі, Вигойдуючи вогники веселі В вечірніх відблисках вогких вітрин. ВилАсь вечірня виткана вуаль, Весняну всю ввібравши власність, Вельми вагому всотуючи вчасність Вбачати вдома втрачений Версаль. Вдивлявся вечір в вишуканість вій, Вдихав волошки, вплетені в волосся, Вишіптуючи в вушко відголоссям Весняних вальсів вквітчаних весіль. Втрачалась втома в вигинах […]...
- Ірина Лахоцька – Липнево-Медовий Лоскоче літо лагідністю лип, Мрійливо мружить мАківки медові. Лягає легко липня логотип Мереживами мальв між матіолій. Ласкаво ллють ліхтарики лілій Мелодії майбутніх медозборів, Лише легенький літній лиходій Миттєво мочить медоносне море. Летять листками липня літодні, Мішечком м”яти масово минають, Лишивши ліки літа лісові, Меліс межу між мантій молочаю. Лоскоче літо лагідністю лип, Мандрує мить малюнками […]...
- Ірина Лахоцька – Весна прийде Так радував… Мабуть була занадто низько І ти зірвав мене, немов той лист. Я падаю… І до землі вже зовсім близько, Все падаю із твого неба вниз. Розрадою Тепер для мене тільки вітер. Так пригорнЕ й несе від тих небес. Я згадую… А він всі згадки мої витре. Вони як вістря дуже гострих лез. Так […]...
- Ірина Лахоцька – Здавалося прожив вже півжиття Здавалося прожив вже півжиття У пошуках якогось позитиву. Та так по-справжньому, так до кінця І не відчув на собі літню зливу. Все нив, стогнав, усе було не так, Втікали дні по чорній стертій кальці. Душа чекала, хто подасть їй знак Босоніж бігти по гарячій гальці. Ми розміняли світлість своїх душ На ті вокзали монотонних станцій […]...
- Ірина Лахоцька – А давай ми вже спустим вітрила А давай ми вже спустим вітрила, Я не питиму слів твоїх трунок І дістану з – під серця пакунок, У якому поламані крила, Що отримала якось в дарунок. А давай ми відпустим назавжди Тих метеликів у наших душах, Бо втомились вони і неслушно Їх в неволі так довго тримати, Де самотньо, нестерпно і душно. А […]...
- Ірина Лахоцька – Не збирай пелюстків, що обсипались Не збирай пелюстків, що обсипались… Чуєш? Не треба. Бо душа їх скидає укотре, щоб знов зацвісти, Прорости у тобі пагінцями й торкаючись неба, Надсилати на твою адресу натхненні листи. І буде в тих посланнях усякого, доброго й злого, І хитнеться земля під ногами від безлічі втрат. Ти лиш втримайся… Чуєш? Й надію поклич на підмогу, […]...
- Ірина Лахоцька – Вона ввійшла – цнотлива наречена Вона ввійшла – цнотлива наречена, Що ще живе в тенетах юних мрій. Стиха розчулила своїм плачЕм нас Сніжинками з-під довгих білих вій. Вуаль фати торкалася обличчя, А сукню хмари ткали в небесах. І ця печаль… Така безмірно чиста, Ховалась на незайманих вустах. Усе наповнювалось ясним світлом: Криштальні келихи… Теплий глінтвейн… Заручини зими з цим білим […]...
- Ірина Лахоцька – Коли смутку глибокі ріки Коли смутку глибокі ріки Розіллються в тобі усюди, То поезія, наче ліки, Що приймаєш під час застуди. Пригорнуся до слів ще теплих І, вбираючи їх розмову, Зріє гасло, яке не стерти- Хочу дихати й жити знову. Хочу словом проситись в серце, Хочу думкою у твій розум, Почуттями в твої конверти І в усмішку твою крізь […]...
- Ірина Лахоцька – Причаїлась зима у високій гущавині неба Причаїлась зима у високій гущавині неба, Де душа дивовижна пливе в уособленні хмар. Ще от – от й приголубить сніжинками зрізані стебла І прокинеться з сну наш самотній вечірній ліхтар. Ще от-от і почнеться одвічна елегія снігу, Цей зимою задуманий янгольський витвір краси, У якім є всі шанси життя прочитати, мов книгу, І в душі […]...
- Ірина Саковець – Ніхто й не говорив, що буде легко Ніхто й не говорив, що буде легко, Ніхто не завіряв, не обіцяв, А я в обіймах нищівної спеки Шукаю риси рідного лиця. Ім’я твоє шепоче небо стигле. Прошу, блакитне, лиш не забирай!.. Війна копає все нові могили, Зросивши горем ідилічний край. А ти топтав ці принебесні трави, Надійно зводив дім, і що тепер? За стінами […]...
- Алла Вишня – Кидай слова Кидай слова, не тримай в собі їх, Виказуй все, що давно хотів, Не так що в фразах моїх, чи діях, Давай кажи, не кидай ножів. Усю енергію вилий в люті, Розбий хоч мільйони моїх тарілок, Усі події давно вже забуті, Згадай й віднови стоколишній ток. Пронизуй голками моє склепіння, Душі моєї геть нетривалий грот, Скажи […]...
- Детальний Аналіз “Страшні слова, коли вони мовчать” Костенко ” Страшні слова, коли вони мовчать ” аналіз твору – тема, рід літератури, жанр, мотив, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури : філософська лірика. Жанр: ліричний вірш. Мотив: ліричного роздуму про суть мистецтва, роль слова в житті людини. Віршовий розмір: ямб. Художньо-стильові особливості: велика відповідальність митця перед людьми за […]...
- Леся Українка – Забуті слова То вже давно було. Мені сім літ минало, А їй, либонь, минуло двадцять літ. Сиділи ми в садку, там саме зацвітало, І сипався з каштанів білий цвіт. Вона не бавила мене і не учила, Я кидала і забавки, й книжки, Щоб тільки з нею буть, вона уміла Єдину забавку – плести вінки. Я подавала їй […]...
- Микола Руденко – Слова, накидані докупи Слова, накидані докупи,- Давно вже справа не нова. Передусім, які слова – Вони живі чи тільки трупи? П’яненькі лірники-поети Співають нам про зло й добро. Але приймають за дніпро Холодний плин німої Лети. Пливе по річці мертве слово. Кричить модерний віршобай: – О милий Боже, видибай! Ген сяє храм злотоголово… Він справді сяє многі літа,- […]...
- Тарас Шевченко – Ну що б, здавалося, слова Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, од бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди! … .. Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду… Із туману, Як […]...
- Аналіз вірші Ліни Костенко “Страшні слова… “ Роздуми Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва висловлені у вірші “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (саме цим твором завершується збірка “Неповторність”). Авторка звіряється: слова – ніби живі згустки, що ввібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета усе це вловлює, тому з […]...
- Дмитро Загул – “Слова недоговорені, приборкані пісні… “ Слова недоговорені, приборкані пісні, Летіть в краї надзоряні, як пташки голосні!.. І мрії недомріяні в буденщині життя, Словами неопірені, летіть без вороття! З грудей моїх, як з кліточки, пускаю вас у світ, До листячка, до квіточки з росою припадіть! За снами сподіваннячка, що снилися давно, Летіть, мої зітханнячка, як пташки крізь вікно! ІЗ ЗБІРКИ “З […]...
- Коротко про “Страшні слова, коли вони мовчать” (1980) Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідні мотиви: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Квінтесенцією роздумів Л. Костенко про значення слова у житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (звернімо увагу – саме цим твором завершується […]...
- Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать (АНАЛІЗ) Аналіз твору Ліни Костенко “Страшні слова, коли вони мовчать” 1980 р. Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідні мотиви: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Квінтесенцією роздумів Л. Костенко про значення слова у житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш “Страшні слова, коли […]...
- Ці слова про набиті трамваї… – драч Іван Ці слова – про набиті трамваї У вечірні просинені сутінки, Про зволожене танучим снігом Вітряне різкувате повітря, І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням, І про мрійні і теплі фіалки У спітнілій його руці. Ці слова – про терпку утому, Що сплива водяними струмками У блискучий цинковий тазик З його шиї, плечей і спини; […]...
- Ірина Ярко – Розлучене кохання – Привіт коханий! – О, привіт кохана! Я так давно-давно тебе чекав! – Я, знаю любий, дуже добре знаю… – Ти вибач, що я болю завдавав! – Це ти, мене пробач, моє кохання. – Не варто люба, винний лише я. – Я чую в твоїм голосі зітхання. – Звичайна втома, ластівко моя! – Як ти […]...
- Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать (Характеристика твору) Характеристика твору Ліни Костенко “Страшні слова, коли вони мовчать” Рік: 1980 Збірка: “Неповторність” Жанр: Філософська лірика Провідний мотив: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва. Інші наявні мотиви: пошуки свіжого, оригінального; творчість як категорія краси. Віршовий розмір: ямб Вид римування: перехресне Роздуми Л. Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва […]...
- Ірина Саковець – ті хмари давно розлилися дощем … ті хмари давно розлилися дощем, а їх тіні Ще досі блукають між нами, забувши про час, Усе, що мені залишилось, – осіння картина І щему гіркого ковток на похмілля, хоча З грудей виривається сміх, а не розпачу стогін, Коли заболить, наче стиснуто кимось корсет, Бо врешті багата на спомин і дякую Богу: Ніщо не […]...
- Ліна Біла – Прості слова (листи) Під викривленим почерком – листи Написані й нікуди не відправлені, Як кинуті від крОків всі мости, Як в полі міражі – крихкі, розплавлені… Кому їх надсилати як не ждуть?! Кому віддати душу на потАлу?! А думи на папір, як сніг, метуть. А думам, наче всесвіту замало… Відкрию, прочитаю в самоті – Хіба таке можливо надсилати: […]...
- Аналіз поезії “Страшні слова, коли вони мовчать” Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідний мотив: ліричнии роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва. Віршовий розмір: ямб. Тип римування: перехресне. Художні засоби: Епітети (страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова мовчать, причаїлись); антитеза – (краса й потворність, асфальти й спориші) тощо. Світ рятувало Слово. У Великобританії вже більше 50 […]...
- Ірина Божко – Економія почуттів Економія почуттів, а лічильники всі зашкалюють. І безкрів’я, безчасся, безбожжя на стінках пляшок; Помирання й придушення сліз у перервах між кавою І розтертям об спину найближчу на порошок. А за рангом розставити крапки над “і” в іменах та пробаченнях І знайти серед них головну, остаточну, кінцеву – Це уміння давно атрофовано, знищено, втрачено. Вимикання мобільних […]...
- Ірина Галинич – Вкрадений спокій Так люблю я самотності миті, Коли клопіт і гул весь погас І захоплюють рими, що в тиші Заплітають віночок із фраз. Коли стихне шумна автострада Й за вікном потм”яніють вогні- Буде в тиші самотній відрада Й залунають у серці пісні. І тоді пригадаю той вечір, І той день, що давно вже погас. Перекину турботи на […]...
- Алла Жабокрик – Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова Хай будуть на згадку мені ті прощальні слова. Неначе кришталі, що більше не знайдуть почину, Що будуть молитись вночі на незвідану силу. Що будуть злітати щовечір в святі небеса. А потім дощем упадуть на мою сіру днину. Хай будуть на згадку мені твої пальці в косах, Неначе повітря нестримного вічні пориви. Мов хвилі всесильні, що […]...
- Оля Зайцева – чуєш як вибруньковуються слова? Чуєш як вибруньковуються слова?.. Полудень липня запалює факел блискавкою Дай я нап’юся з неба його стривай Чуй мене зараз я ж бо так близько стою В грудях болить і дихання часом зраджує Певно душа знову виросла в кілька вимірів Мушля свідомості вщент перебовтала райдугу Тілу лишивши десяток несправних димерів Чуй мене серцем слова в анамнезі […]...
- Леся Українка – “де поділися ви, голоснії слова… “ Де поділися ви, голоснії слова, Що без вас моя туга німа? Розточилися ви, як весняна вода По ярах, по байраках, по балках. Чом не станете ви, як на морі вали, Не гукнете одважно до неба, Не заглушите туги прибоєм гучним, Не розіб’єте смутку моєї душі Міцним напрасним натиском бурі? Я не на те, слова, ховала […]...
- Ірина Саковець – Заграло небо арію дощу Заграло небо арію дощу На смугах вечорового вокзалу. Шалений вітер обійняв зухвало, І чується мені: “Не відпущу”. А ні, то хтось прощається… На мить? На день? На рік? А чи назавжди, може? І небо вже вдяглося у погоже, А на обличчях їхніх все дощить. Вокзал плете контрасти з почуттів: Чекання, зустрічі, палкі обійми, Неначе хаотичні […]...
- Твір на тему: Прості слова вітання В українській культурі спілкування, якій завжди надавалося надзвичайного значення, існують певні правила А чи и звертаємо увагу нате, як вітаємося? Бо з привітання починається культура спілкування. Часто при зустрічі щось буркнемо на зразок “доброго дня” та й годі. Адже за словами, жестами та інтонацією привітань можна судити про культуру людини і народу в цілому, можна […]...
- Страшні слова, коли вони мовчать – Ліна Костенко Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, Із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти […]...
- Слова… вчинки….деталі – це те, що ми є насправді Приємно читати твори людей, які не бояться ділитися власними думками, переживаннями, тим, що дозволяє нам упізнавати себе самих… Слова, думки, ідеї, – це ті маленькі деталі які показують нашу сутність. Показують, те що ми старанно намагаємся маскувати при кожному новому знайомстві, при важливих для нас зустрічах… Важко зараз зустріти людину, яка не боїться висловлювати власну […]...
- Анастасія Кравець – Три ніжних слова прошепчу Три ніжних слова прошепчу… Душа тепла жадає… О Сонце, я тебе люблю!.. Кохаю…...
Поема івана франка мойсей заповіт українському народу.