Ірина Саковець – Заграло небо арію дощу


Заграло небо арію дощу
На смугах вечорового вокзалу.
Шалений вітер обійняв зухвало,
І чується мені: “Не відпущу”.
А ні, то хтось прощається… На мить?
На день? На рік? А чи назавжди, може?
І небо вже вдяглося у погоже,
А на обличчях їхніх все дощить.
Вокзал плете контрасти з почуттів:
Чекання, зустрічі, палкі обійми,
Неначе хаотичні кадри фільму
Чи відгуки давно забутих снів.
Багряний смуток і утіхи шквал,
Рожевий сміх отут на кожнім кроці.
Немов енциклопедію емоцій
Гортаю, переходячи вокзал.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Вірш лебідь о олесь.
Ви зараз читаєте: Ірина Саковець – Заграло небо арію дощу