Ірина Ярко – Синичку ніжить горець

Синичку ніжить горець,
Палко цілує,
А наш розбійник морозець
Тебе малює.
Виводить пензлем візерунки,
Складає в гаму,
А ці проникливі малюнки,
Шукають барви.
Забутий дивний олівець
На підвіконні,
А наш мрійник, старий митець,
Сидить в салоні.
Не говори, що я смішний,
Це так, забава,
Я розумію, що малий,
А ти – ласкава.
Я чую голос твій дзвінкий,
Він б’є у вуха,
А я такий же, гомінкий,
Швидкий, мов муха.
Не ображайся, не гнівись,
Я лиш жартую,
Краще на мене подивись,
Як я танцюю.
У вальсі сніжнім, чарівнім,
Лечу на крилах,
Та із казкових, дивних снів,
Несу вітрила.
Я лиш бажаю, аби ти –
Була щаслива,
І в мареві моїх світів –
Здійняла крила.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір-відгук.
Ви зараз читаєте: Ірина Ярко – Синичку ніжить горець
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.