Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода


Чого мені далі чекати жінки і вода
Піски і дерева в руці череватого будди
І тихий коханець покірно іде по слідах
Цитуючи коло за колом лукаві талмуди

І день вимиває розморені шпальти млина
Гартоване мливо розсовує в білі тераси
І глина неначе дружина покірна й сумна
Чужі кораблі вимальовує з іконостасу

Чому я тоді забуваю як дихає сніг
Листи зупиняю губами не плачте не грійте
Полуда для мене як сад і покора як гріх
І жодного замку в якім прижилося б повітря

Визбирую пальці чекайте гербати з небес
Цвяхую полотна чи буде меж ними загата
І голос неначе старий розкуйовджений пес
Притрушує значення спертого слова кохати

І досі історій як чорного хліба катма
Шалійте віками герої моїх відображень
Відважую зиму а знов поза нею зима
Вивищую жінку а слово маліє на сажень

Розморене небо жирує в профурі вікна
Благаю губити а олово важче від роду
Поставлю стіну понад краєм нехай ця стіна
Хоча б на хвилину заступить і землю і воду



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Остап вишня пeрший диктант.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода