Іван Андрусяк – Чотири сонети повільної смерті

Related posts:

1. “І дальше смерті – рідна Україна” (за твором В. Стуса “Весь обшир мій – чотири на чотири”) Вірш “Весь обшир мій – чотири на чотири” датований 1965 роком. Ще попереду арешти, тюрми, заслання, але Василь Стус ніби передчуває свою долю. І цьому були причини. Коли знайомишся із життєвим шляхом поета, на перший погляд здається, що все для нього складалося вдало. Закінчивши школу, вчився у педагогічному інституті; недовге вчителювання у середній школі перервав […]...
2. Іван Андрусяк – є місце де вода не приживається Є місце де вода не приживається Гаряча цвіль не втримує слова Як чорний танець гордого китайця Його печаль по череву сплива Є місце твору – ген аж поза титрами Коли фуршетом зафіксують шок Поети повипалювали титули На голих грудях відданих жінок Їм легко плисти – їм потятим хвилею Уже ніяка мрія не страшна Коли їх […]...
3. Іван Андрусяк – поволі – так дозволено було Поволі – так дозволено було – Земля й вода мінялися місцями І ти не знав оракули чи грами Тобі прогнозували западло Верстав як тать історію судин Мажорних крил розтрощене суцвіття Немовби залишаючись один На ціле неголене підборіддя Викреслював закони вороття В потребу жити як потребу прози Щоб деревіло в затінку життя Як струп академічної залози […]...
4. Іван Андрусяк – Гуцули Ми лишилися там, де осінній туман. Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде. І Говерла-гора, і гора Піп-Іван Обернулися в будень, У будень, у будень… ПорозПисаний Камінь свавіллям імен, За якими пітьма, за якими провалля. Ми лишилися там, де простуджений день – Як розсерджений кальвін. Нам кричить вже не горлом а раною світ, Але […]...
5. Іван Франко – “Сонети – се раби… “ Сонети – се раби. У форми пута Свобідна думка в них тремтить закута, Примірена, як міряють рекрута, І в уніформ так, як рекрут, упхнута. Сонети – се пани. В них мисль від роду Приглушено для форм; вони вигоду, Пожиток кинуть, щоб ловити моду: Се гарний цвіт, що не приносить плоду Раби й пани! Екстреми ся […]...
6. Іван Андрусяк – вода і дощ – істоти невмолимі Вода і дощ – істоти невмолимі Жива їх сіль і мова їхня рання Потрапили такими молодими Оскомами на наші поїдання Заходьте в дім а в домі ні краплини Заходьте в сад надокучати осам Заходьте в дно насипано людини По горло там по гору там по осінь Нас не минути пізно бути просто Стирати букви вгризені […]...
7. Іван Андрусяк – Облога Василеві Герасим’юку 1. Якщо ніхто якщо нікого Якщо нікому доведеш Що вороги пливуть до бога Як поцілунки на манеж Що королям на цілий вечір Розтасувати короля Що скатертиною предтечі Живе і крутиться земля Де золоченою травою Кошлатих воїнів шляхи А хто вернувся за тобою Того замінимо ніким Переживемо хвилі сонні На прю до вежі меч […]...
8. Іван Андрусяк – такий конклав: ніхто не помирав Такий конклав: ніхто не помирав Усі хто міг добралися уплав А хто не вмів той дошукався броду Вода загусла як від слів коран Гірке повидло з непокритих ран Губилося на жовті нігті глоду Місцями простір лився через край Липким теплом відригувався чай І спазми підкрадалися до горла Усі живі то нащо цей похід Короткий ліс […]...
9. Іван Андрусяк – сховатись за віспу за спини за виступи Сховатись за віспу за спини за виступи Обдерті сідниці стулити руками Чотири дороги спіткнулись об камінь Чотири дороги лишились обвислими На п’яту під ранок усе забувається Застигле каміння бійниці порожні Під мурами світу стоять обірванці Вижебрують хліба в богів подорожніх...
10. Іван Андрусяк – Колискова Спи моя кохана засинай Все минеться навіть ніч минеться Голосом пролившись через край Тінь моя до тебе доторкнеться Пригорнувшись втомленим крилом До твоїх ласкавих оченяток Тінь моя освячена теплом Буде біля тебе засинати Будуть кучерявитись зірки І моя ласкава колискова То відпустить то пригорне знову І не відпускатиме віки Неймовірно легко уночі Жити нам що […]...
11. Іван Андрусяк – Ad Hominem (поема) 1. Причетно рубали ліс Виступали з полону як Пересушені храми а Корчі не сохли росли Далі росли ширше і Ширше і терпіти їх було Важче ніж сонцю Важче ніж Магомета А тоді прийшли чорні Люди і дихали димом і Казки про змія горинича не Лякали навіть дітей бо Діти вмирали швидше ніж Народжувались казки А […]...
12. Іван Андрусяк – Мазепа Насті Гречанівській Беладонна – мумія на двох Степ укрив і степ не переоре Бог укрив – хай покорує бог Піднебіння що на жінку хворе Витисне короткий ніби сік Голос череватого паперу Розкидає дзвони по росі І церкви роздмухує як пера Паросток (це кореня плебей) Не поможе чайкою об камінь Нащо ж я визбирував тебе З […]...
13. Іван Андрусяк – це не вічне як птах і вода Це не вічне як птах і вода Не дозволене мохом і реріхом Кучерявого сліду руда Просувається ламаним берегом Так повинно маліти життя З попелюшки на унцію попелу Недоконане передчуття Ніби крик відрізаючи зопалу Так повинна прийти і піти Кожна лінія саду господнього Не довідавшись ти чи не ти Стерегти і не втратити жодного...
14. Іван Андрусяк – не зимою не синім виляском Не зимою не синім виляском Сином виразки крони й кореня Перестрибнути або вирости Місце каменя місце комина Обриваючи тіні липові Саду голого мерзлі хрящики Від великого до великого Наступаєш на силу ящірки Корувата вода вертається Плодом реготу кінським послідом Що від радості і від старості Залишається тільки постити...
15. Іван Андрусяк – слід на коліні – оздоба Слід на коліні – оздоба Слід у повітрі – листя Ліній твоїх ніоба Падає прямовисно В пружну хвилину мурахи Н розриває а Не порахує бахур Вкраплених в синє ар- -тикулів пікадора Вибулого на дні Лікеру тиша хвора Смерть віддає мені Жовте життя торочить Ниткою іудей Біла палата ночі Сплюснута до грудей Палець – вологий тренер […]...
16. Іван Андрусяк – порозсипавши сутінки і шкло Порозсипавши сутінки і шкло Порозбиравши вежі і залоги Ми виявляли що житття було Точнішим від своєї перемоги Воно трималось чіпко за полу Воно повільно дерлося до горла І цю країну темну як золу Заповідало матірним монголам І знуджено сушити сухарі Просилися мисливці і дівчата І термосали небо димарі Над привидом розгорбленої хати Самі собі землею […]...
17. Іван Андрусяк – Мій день Зранку біжу до суду Найперше пропоную свої послуги Череваням та їхнім коштовним самицям Обсмикую піджачок і підлещуюся Лжесвідка не потребуєте Потім власники нерухомості Вироджена фауна класу середняків Легенько неначе кельнер Торкаю їх за плече І шепчу на вухо Лжесвідка не потребуєте Гримають на мене з відразою Осляче єство з них так і пре Нарешті мужики […]...
18. Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода Чого мені далі чекати жінки і вода Піски і дерева в руці череватого будди І тихий коханець покірно іде по слідах Цитуючи коло за колом лукаві талмуди І день вимиває розморені шпальти млина Гартоване мливо розсовує в білі тераси І глина неначе дружина покірна й сумна Чужі кораблі вимальовує з іконостасу Чому я тоді забуваю […]...
19. Іван Андрусяк – Любов Роби лиш так щоб не було дитини Роби лиш так щоб не було дитини Це неіснуюче немовля Як більмо в оці нашої любові Купуємо йому пелюшки В аптеках і тютюнових крамницях Разом з поштівками із зображенням гір і озер Дбаємо про нього більше Ніж якби воно існувало І все ж таки … ааааа… Плаче нам […]...
20. Іван Андрусяк – ніч як вікно на схід мокра і довга Ніч як вікно на схід мокра і довга Плакати треба вміти сказав професор Я не збираюся з вами складати договір Я лише хочу щоб ви не чіпали весел В блисках епохи вода ні вашим ні нашим Кожен безсмертний сьогодні нагадує прищ Я утікаю подалі від цих відображень Але не чую як в мене всмоктався кліщ […]...
21. Іван Андрусяк – дискусія з поетом Як передати запах в поезії… Це мабуть надто складно Але для того щоб вірш справді пахнув І рима І ритм Мусять буяти як медова поляна А кожен вигин мелодики Має тремтіти як пелюстка троянди Що пропливає над садом Він говорив би так дуже довго Але я його перебив Винеси будь ласка он те відро Воно […]...
22. Іван Андрусяк – за розкішним притоном За розкішним притоном брудної як світ арагви Тінь стола одинока чи попіл загублених магів Жовте право на вітер де бритва на спомин ягве Утікає із лаку як з ножен в яких комахи Відкладаючи яйця прилипли жінки і пальці Розімкнути вечерю а далі не шкло не шкалка Деревій і вода пережовані як скитальці І душа помаранчі […]...
23. Іван Андрусяк – З циклу “Води” 1. І цей рубець До серця мурахи Де крихітка теплого меду В згустку смоли Ти відпустила його у сад Ти знала висохнуть крильця на сонці Ворсинками вкриються пальці Скорчені для тятиви І тільки з кмину Сочилась живиця Тонка Як приручений світ у печері І цей рубець Під крилом кажана Стрілу вигойдує Хризантема і він Помруть […]...
24. Іван Андрусяк – погляд дерева покруч Погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати За труну самота за вогонь чикатіловський сплін Причаїлась задуха в легенях маленької хати Де ночуємо порізно Він або я або Він Облітають лані благально доліплені з воску Крига слів розкололась бо там уже інший газда Ми плекаємо зустріч під білими нігтями мозку Та сліди під порогом постійно […]...
25. Іван Андрусяк – Я помираю вас Я помираю вас. Така печаль. Така зоря над віком перестане. Говорить Бог: Прости мені, Іване, Прости мені за те, що я мовчав. Я все прощу, бо нині я помер. Я довго знав, що буду жити довше. І чорний плащ облизує підошви, І чорний місяць перерізав нерв. Я все прощаю. Я запам’ятав, В яку породу мозок […]...
26. Іван Андрусяк – Надія Якщо нам усе це вдасться здійснити І всі ці сонця які ми плекали У вазонахкамерних бесід І келійних думок Таки зійдуть над обрієм І нам не треба буде самим говорити Що ми геніальні Бо це про нас скажуть інші І німби Барвисті німби … ех що тут гадати Хлопці якщо нам усе це вдасться Ну […]...
27. Іван Андрусяк – наврочили – я пас чужих дітей Наврочили – я пас чужих дітей І зиму відгороджував від стайні І тільки сад де ігрища летальні Переступали – вабив золоте Мережив клин – за граблі за русло Як босоногий (тиша в пальці коле) І так воно сочилось до миколи (до николая) мічене сусло Не хмелю з пива – жому наварив Сухого чиру чи барди […]...
28. Іван Андрусяк – чия то гою праща несповита Чия то гою праща несповита Чия по світу лань пустелю п’є Нехай до жита докульгає свита На неї в московита дружба є Не язиком то каменем прилиже Дізнатися чи зиждеться душа А те що залишилося понєже То братику схоластика й олжа А свити свита справити не слічна Прокльон дається раз і поготів Провина – пуповина […]...
29. Іван Андрусяк – Саломея (поема) Ми цілу ніч садили сад, Який не розцвіте. Тарас девдюк Один На кручу виходили Як листки по одному І біліли дівчата в руках І терпіли відбір А коли закінчився Лиш я залишилась лежати Буркун волосатий Ти мав одинокі пальці Між ними Як між іконами хтось Прокладав погляди І тремтів постом Але мама казали Що ти […]...
30. Іван Андрусяк – істинно кажу тобі – зима Істинно кажу тобі – зима Так і час переступає тричі І нікого вічного нема Нині понад нами чоловіче Все воно з-під немочі росло І кришились хмари на дорогу Мислити – останнє ремесло Ми його прощатимемо богу Скрипти на старий пісенний лад – Мушлю чи пістоля чи трембіту На півсвіту глянути назад І переконатись на півсвіту […]...
31. Іван Андрусяк – димом теменним андрійку Андрієві Кокотюсі Димом теменним андрійку Осінь і праліс і просто Вилити в проріз вікон Озера синій простір Листям стелити кволим Брами і брили змоклі Ободом ніби коливом Горлом ловити окрик Світом слутим андрійку Вернуться і наспіють Врізати під лінійку Звивисте тіло змія Покотом жити нині Зимне чоло накривши Місяць від пуповини Відмежувати віршем Тільки на […]...
32. Іван Андрусяк – і днище солов’я сповите в павутину І днище солов’я сповите в павутину І горло вітряка покинуте на вітер І день що не зійшов перегортати світом Як папороть плести маркітний проріз тину Прозорий лист зерна в колисці з омовінням І вирвиця сумна далеко за богами Терпіння є життям і гарувати нами Прислужує своїм обмеженим терпінням І диво є одне в тонесенькій красі […]...
33. Іван Андрусяк – вічними не будемо ніколи Вічними не будемо ніколи Мертвими не станемо навіки Осінь як останню непокору Збережуть поети і каліки Дощ як перестояне мовчання Вкриють до зажмуреної жмені Тільки голоси немов прочани Сухо обійматимуть легені Тільки до корозії дозрілі Кашлем вириваючись понурим Будуть як мурахи жити в тілі Створюючи мову крізь фістули Мова кара – їй потрібен отвір Страх […]...
34. Іван Андрусяк – нас зостанеться двоє Нас зостанеться двоє І життя золоте І настояна хвоя Наші сни обплете За дощами і димом Як безодня тонка Разом з нами ітиме Кучерява ріка За птахами і вітром Буде вітер і птах Тонкоокого світу Течія золота Попід зоряним роєм Де обійм сповиття Нас зостанеться двоє І почнеться життя...
35. Іван Андрусяк – проповідуєш безвість Проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу Місце скрипу води оповите нічийним дощем Споконвічна гора з-під каміння просочує брагу А до кого та брага до кого та спрага тече На покатих прогалинах висяться тіні мужичі Ідол мозку липкий витирати крило об штани Був ти падким на простір так само як падким на звичай Тільки місяць забувся […]...
36. Іван Андрусяк – дівчина знає м`ясо зійшло з води Дівчина знає м`ясо зійшло з води Холод зайнявся за нами і вкрився бризом Холод як пава кигиче устань і йди Але щоночі зринає патруль над безом Мислимо вийти разом з кожного викупу Мислимо пити воду якої нема Хай забере мене з ночі ця біла вивірка Вона не поставить крапку над обома Крові сьогодні замало навіть […]...
37. Іван Андрусяк – остроголосні привиди речей Остроголосні привиди речей Ще міняться ще несть їм ореолу Якого безу простір цей тече Яким крилом перегортає тору Мислитель масок викришив пісок Сліпі долоні як вершини бруду Ще шов не довершив сьогодні крок До голосу як до страшного суду Ще небо не торкнулося змії Ще не вкусило меншого за литку Іржавіють порадники її Оскаржені в […]...
38. Іван Андрусяк – оберігати білий всесвіт сну White guardians of the universe of sleep… Оберігати білий всесвіт сну Оберігати як нетлінну славу Що обійшла з тобою цілий світ Кохана (щастя таїну відкрити Її очам засліпленим світами; І її серце в шепоти вгорнувшись Недовідому радість відгадало) Потойбіч подиху цвітуть нічні сонця Красу цю зачудований мандрівець Приніс домів, і сон назвав він часом І […]...
39. Іван Андрусяк – депресивний синдром Оксані 1. Жовтий вечір. Оранжеві свічі. Кварта вицвілого вина. Ти вина моя перша і вічна. Ти єдина моя вина. По дорозі безпечної долі, По дорозі битого шкла Я несу тебе, вірну і голу, Не втираючи осінь з чола. Ти мовчиш. Ти повинна мовчати. З-під зачинених мертво очей Тихо сочиться страх дитинчати І повільно по щічці […]...
40. Іван Андрусяк – сьогодні час вимірюється в крилах Сьогодні час вимірюється в крилах Кого накриє тому й україна Не говори нікому моя мила Що нині тут не буде більше кіна Що на коні неначе на припоні Мовчать повз нас великі як бандери Ми наплодили дуже мало коней Тому по нас приходять бетеери Ми мали час для страху і для сорому Крізь павутину вийти […]...