Іван Андрусяк – ці тексти як жінки

Ці тексти як жінки регочуть віддаються
Виношують тремтять від дотику руки
А їхній чорний трон на паперовім блюдці
Немов старий магніт притягує зірки

Їм сниться по ночах шалений шов бетону
Підземної стіни точений барельєф
І місяць як кольє стискає плоть червону
І венам золотим розлитись не дає

Ці тексти як жінки вони старіють зранку
Але котрогось дня коли на вітражах
Старенький принцип жах зірве ажурну рампу
Із їхніх гордих лон обсиплеться іржа

І вкриті золотим пахучим ластовинням
Вони тобі прийдуть немов під образи
Ти винен їм цей світ ти кожен їхній вигин
Губами обома в повітрі зобразив

Ти рвав їх на шматки зализував їм рани
Леліяв як дітей як потолоку дер
Тепер вони твої але чому іване
Ти жодного із них не вимовиш тепер


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Літня пора в лісі твір.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – ці тексти як жінки
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.