Іван Андрусяк – і будеш ти як провидець ділити свій отченаш

І будеш ти як провидець ділити свій отченаш
На біле і на червоне на страх і на суєту
І вірити в очевидне що демон є серед нас
Та він забажає інших неволити в цю слоту

Печеного диму просить солоним дощем блука
І усмішка його боса як шибениця тонка
Приносити в жертву людям наївних таких людей
І хай його потім судять він інших собі знайде

Поранених не злічити живих не переживеш
За нами і понад нами до вік доросла стерня
Помножити на причастя короні органи веж
І груди нехай накриє розпукнуте каменя

Несила судити соком хіба що сухим стеблом
Історія зависоко і господа замело
І місяць як паралітик кульгає серед золи
І ти мені кажеш квіти такі самі як воли

І просиш пучок прощення і воду на груди ллєш
За іншими трумни носиш над іншими б’єш хрести
І кажеш що очевидно наш демон тонкий спориш
Чиє хутірне насіння у роті не донести

Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – і будеш ти як провидець ділити свій отченаш