Іван Андрусяк – і самоти береговизна

Related posts:

1. Іван Андрусяк – семимильні провини Семимильні провини безсилі як крони дерев Їм замало повітря аби не зурочити простір Ти тікав не від них а від того хто їх забере Тільки див самоти відділяв перемогу від злості Знав що світу нема але досі чомусь відділяв І причини нема а за наслідки мертві не встануть Голубим ореолом усе ще світилась земля Тільки […]...
2. Іван Андрусяк – Я помираю вас Я помираю вас. Така печаль. Така зоря над віком перестане. Говорить Бог: Прости мені, Іване, Прости мені за те, що я мовчав. Я все прощу, бо нині я помер. Я довго знав, що буду жити довше. І чорний плащ облизує підошви, І чорний місяць перерізав нерв. Я все прощаю. Я запам’ятав, В яку породу мозок […]...
3. Іван Андрусяк – поволі – так дозволено було Поволі – так дозволено було – Земля й вода мінялися місцями І ти не знав оракули чи грами Тобі прогнозували западло Верстав як тать історію судин Мажорних крил розтрощене суцвіття Немовби залишаючись один На ціле неголене підборіддя Викреслював закони вороття В потребу жити як потребу прози Щоб деревіло в затінку життя Як струп академічної залози […]...
4. Іван Андрусяк – тонкого сну знакоме відображення Тонкого сну знакоме відображення На дні ріки – чи доживеш до дна Немов провини порскають ображено Ламкі комахи з білого човна Урізноводь – Любити і прощатися Урізноводь – ламати бильця слів По котику по китиці по ратиці По дотику рослини до землі Отак пророчі овиди збуваються Торкнешся сну і кола по воді І біла піна […]...
5. Іван Андрусяк – такий конклав: ніхто не помирав Такий конклав: ніхто не помирав Усі хто міг добралися уплав А хто не вмів той дошукався броду Вода загусла як від слів коран Гірке повидло з непокритих ран Губилося на жовті нігті глоду Місцями простір лився через край Липким теплом відригувався чай І спазми підкрадалися до горла Усі живі то нащо цей похід Короткий ліс […]...
6. Іван Андрусяк – в оправі озера неначе В оправі озера неначе В чужій державі риби й риби З обвалу піняться гарячі Нічних істот підшкірні глиби І тінь пророцтва випадкова З ламкої водорості ніби З якоїсь донімої мови Задихано руйнує німби І порскає в нудотний плин Безахисне волосся мозку Яка різниця нащо плив Важливий тільки проріз маски Дірки для ока і для сну […]...
7. Іван Андрусяк – З дитячих ігор і забав Коли тобі стане аж занадто нудто Заведи собі янголятко і дідуся Грайся так Підстав дідусеві ногу Хай гримнеться мордою об асфальт Янголятко опусить голівку Подаруй дідусеві 5 копійок Янголятко підніме голівку Розбий дідусеві каменем окуляри Янголятко опусить голівку Звільни дідусеві місце в трамваї Янголятко підніме голівку Вилий дідусеві на голову помиї Янголятко опустить голівку Скажи […]...
8. Іван Андрусяк – Автопортрет з елементами розпачу 1. Будувати себе одиноким кретином На підмурках всеядности Гріх самоти Не возводить а спалює те що нести Не зміє народжена з ласки дитина Я повинен забути сльозу осетина Що тікає за вітром з воланням пусти Меж волокнами зради в щілині фестин Помирає остання моя палестина Лицар чести закутий во трунву нудьги Уклякаю на світло а […]...
9. Іван Андрусяк – Не возводять ні мости, ні вежі Не возводять ні мости, ні вежі Псальмопівчі. Як тобі меж ними? Доторкає до волосся вечір Язиком вологим і незримим. Дівчинко, це прорізи цвітуть. З меду квітка витече в долоню. Для Рахилі кожна ніч холоне І по грудях розтікає грудь. А для тебе що я принесу? Дим рапавий? Мічене кадило? Я тобі віддамся, як людина. Пристрітом […]...
10. Іван Андрусяк – вірність безжальна предвічного голосу Faithfully tinying at twilight voice… Вірність безжальна предвічного голосу З тліну безмірного крекче судьба: Знову (у кожнім найменшому волосі) Безповоротність часу проступа Чистою правдою лиш особливе Серця терпіння в огромі страху; Кожного птаха мовчання згірдливе Хто відтерпіти згодиться в гріху – зараз, відтятий від щастя-над-щастя Шепотом шепоту твого, готовий (в’язень безстрашний в мурованій пастці Мініатюрний […]...
11. Іван Андрусяк – Отруєння голосом 0. В їдкім повітрі слів відлунює вода Самотній шансоньє порипує в шамоту Відвідайте цей храм тут вичавлять роботу І бездоганний джез набухне на вівтар І з випарів лайна до бога як до поту Покірно ніби пан позеленіє дар У витривалу млость вимощує радар Шалених шанців жил заслужену підлоту Є вищий сурогат не пійло а політ […]...
12. Іван Андрусяк – за розкішним притоном За розкішним притоном брудної як світ арагви Тінь стола одинока чи попіл загублених магів Жовте право на вітер де бритва на спомин ягве Утікає із лаку як з ножен в яких комахи Відкладаючи яйця прилипли жінки і пальці Розімкнути вечерю а далі не шкло не шкалка Деревій і вода пережовані як скитальці І душа помаранчі […]...
13. Іван Андрусяк – здиміє раптово і напружено Здиміє раптово і напружено В реверанси зношених осель Те що перетравлюване душами Хлюпотіло й пінилось – усе Викришиться білим по червоному На солодку паморозь листа Агіографічними іконами Заростуть покинуті міста Епізодом схрещеної немочі Худорлява содомія слів Непереосмислені на ревище Ми усе повернемо землі Віддамо холодною розплатою Так жорстоко як самим собі Золотого бога голу статую […]...
14. Іван Андрусяк – Мій день Зранку біжу до суду Найперше пропоную свої послуги Череваням та їхнім коштовним самицям Обсмикую піджачок і підлещуюся Лжесвідка не потребуєте Потім власники нерухомості Вироджена фауна класу середняків Легенько неначе кельнер Торкаю їх за плече І шепчу на вухо Лжесвідка не потребуєте Гримають на мене з відразою Осляче єство з них так і пре Нарешті мужики […]...
15. Іван Андрусяк – проживемо цю ніч Проживемо цю ніч як собаки на мерзлих плотах Порозбризкуєм тіні по колу – на кого цей жереб Вибирай собі хату де піниться морок і страх А тоді розливай свою муку по синіх фужерах Тільки напис івритом на стелі або на землі Що стіна не поможе і місяць з вікна не настане Ниточками підвішені плаття жінки […]...
16. Іван Андрусяк – ти деревам шептав Ти деревам шептав Що вони не такі як вони Слово ганив за те Що життя суєтою ославило На погнутому тлі Кучерявої гущавини Бачив знуджену тінь Недобитого каменем авеля Означає живеш Упокоривши день як вину Не за страх а за млин Щоб крутити замріяне колесо Розтулити печеру Мечем зруйнувати стіну І віддатися сну Дерев`яного ідола хроноса […]...
17. Іван Андрусяк – диктатор Я диктатор і можу собі дозволити все Палити вішати мордувати У всіх на очах гвалтувати Найцнотливіших жінок і дівчат Дарувати повіям брильянтові забавки Тоді коли нарід жере коржики з висівок Говорити своїм міністрам А поцілуйте мене точнісінько в задницю І знімати штани посеред зали сойму Вони ж ідіоти лише радітимуть з цього Вечорами лелію плани […]...
18. Іван Андрусяк – так вітражі кохаються – колись Так вітражі кохаються – колись Вуста закрию виторгую очі І теплий погляд снігу на обочі Як мізансцена викотиться вниз Так з пастки п’ють вуаль або вино Чорніючи над лісом безпорадним І дерево неначе доміно Заплутається в сітях аріядни Так виживаю мила – озарінь Весела маска кришиться додолу І запах що вміщається в стодолу Тоненький і […]...
19. Іван Андрусяк – доктор С багач і чудотворець Доктор С багач і чудотворець А надто власними силами Тяжке дитинство Власними силами Гімназія власними силами Матура власними силами Вілла до неба І два зіркових авто Також власними силами Колекціонує тулуби Фраєрів без рук і без ніг Має їх 22 Двічі по одинадцять Опля хлопчики Нині гратимемо в футбол Ми ж без ніг Хриплять каліки […]...
20. Іван Андрусяк – порозсипавши сутінки і шкло Порозсипавши сутінки і шкло Порозбиравши вежі і залоги Ми виявляли що житття було Точнішим від своєї перемоги Воно трималось чіпко за полу Воно повільно дерлося до горла І цю країну темну як золу Заповідало матірним монголам І знуджено сушити сухарі Просилися мисливці і дівчата І термосали небо димарі Над привидом розгорбленої хати Самі собі землею […]...
21. Іван Андрусяк – прощання смислу – вирок і пророцтво Прощання смислу – вирок і пророцтво Словам не доторкнутися до слів Допоки губи вимочивши оцтом Не заговориш: істина – в землі Її прозорих крил тонка рослина Ще проростає зрошена в собі А ти живеш допоки біль нахлине Прокинешся – на те вона і біль І погляду розтуленим огромом Зриваєш листя кроплених дощів Не знаючи що […]...
22. Іван Андрусяк – Облога Василеві Герасим’юку 1. Якщо ніхто якщо нікого Якщо нікому доведеш Що вороги пливуть до бога Як поцілунки на манеж Що королям на цілий вечір Розтасувати короля Що скатертиною предтечі Живе і крутиться земля Де золоченою травою Кошлатих воїнів шляхи А хто вернувся за тобою Того замінимо ніким Переживемо хвилі сонні На прю до вежі меч […]...
23. Іван Андрусяк – Ad Hominem (поема) 1. Причетно рубали ліс Виступали з полону як Пересушені храми а Корчі не сохли росли Далі росли ширше і Ширше і терпіти їх було Важче ніж сонцю Важче ніж Магомета А тоді прийшли чорні Люди і дихали димом і Казки про змія горинича не Лякали навіть дітей бо Діти вмирали швидше ніж Народжувались казки А […]...
24. Іван Андрусяк – Панночко з блакитними очима Панночко з блакитними очима, Панночко з блакитними сльозами, Як мені хотілося навчитись Бути з вами і не бути з вами. Як мені хотілося, повірте, На вітрах проворно пелехатих І вдихати вас, немов повітря, І, немов повітря, видихати. Але ви – не ви. Як у люстерці, Роздвоїлись викриво й лукаво. Ви одна спинилися під серцем, Інша […]...
25. Реальна фантастичність в романі Г. Г. Маркеса “Сто років самоти” Фантастичне й реальне в його книжках перемішані, сплавлені одне з одним. Д. Затонський Габріель Гарсіа Маркес – латиноамериканський колумбійський письменник. Ім’я письменника запам’ятовується досить легко – воно є милозвучним і вишуканим. Варто сказати, що так само віртуозно звучать і інші назви – Латинська Америка, Колумбія, Аракатака… Навіть не читаючи книжок Габріеля Гарсіа Маркеса, можна сказати, […]...
26. Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода Чого мені далі чекати жінки і вода Піски і дерева в руці череватого будди І тихий коханець покірно іде по слідах Цитуючи коло за колом лукаві талмуди І день вимиває розморені шпальти млина Гартоване мливо розсовує в білі тераси І глина неначе дружина покірна й сумна Чужі кораблі вимальовує з іконостасу Чому я тоді забуваю […]...
27. Іван Андрусяк – добра людина Мы рады б жить в согласье И совете, Да обстоятельства не таковы Бертольд Брехт Над річкою з вудкою Сидить добра людина З синіми очима старої вівці У вічній течії В масному намулі хвиль Поплавок бринить тихше ніж серце Благословенна хвиля Яка не вертається Він тиха людина В 17 років Зашнурований в цісарські строї В альпах […]...
28. Іван Андрусяк – я уявляв собі смерть не такою Я уявляв собі смерть не такою Наївно вірив Що нестямний оргазм страху Рвучко жбурне мене Поза межі болю А насправді все чую Все бачу Але ж достоту мертвяк Ні застогнати Ні затремтіти Ані рухнутися Ніби просяклий страхом і терпінням Став персонажем баєчки Про доктора тульпа І лиш доходяга студентик Длубається мені в мозку якоюсь хріновиною […]...
29. Іван Андрусяк – Ніч довгих ножів Знайомий сержант мав рацію 4 вагони довгих ножів Завезено сьогодні на станцію 5 вантажівок усю ніч З товарного двору возили їх в місто Білою крейдою хтось позначив Усі костьоли й каплиці У жидівському барі під папугою Молодики цілий день грали в кості У таку жару цілий день грали в кості Не знімаючи піджаків Якийсь надокучливий […]...
30. Іван Андрусяк – З циклу “Води” 1. І цей рубець До серця мурахи Де крихітка теплого меду В згустку смоли Ти відпустила його у сад Ти знала висохнуть крильця на сонці Ворсинками вкриються пальці Скорчені для тятиви І тільки з кмину Сочилась живиця Тонка Як приручений світ у печері І цей рубець Під крилом кажана Стрілу вигойдує Хризантема і він Помруть […]...
31. Іван Андрусяк – і будеш ти як провидець ділити свій отченаш І будеш ти як провидець ділити свій отченаш На біле і на червоне на страх і на суєту І вірити в очевидне що демон є серед нас Та він забажає інших неволити в цю слоту Печеного диму просить солоним дощем блука І усмішка його боса як шибениця тонка Приносити в жертву людям наївних таких людей […]...
32. Іван Андрусяк – Саломея (поема) Ми цілу ніч садили сад, Який не розцвіте. Тарас девдюк Один На кручу виходили Як листки по одному І біліли дівчата в руках І терпіли відбір А коли закінчився Лиш я залишилась лежати Буркун волосатий Ти мав одинокі пальці Між ними Як між іконами хтось Прокладав погляди І тремтів постом Але мама казали Що ти […]...
33. Іван Андрусяк – Кат Кажуть що кат Працює тепер без фрака І навіть без маски (хіба що в парижі але тут без) Він одягнутий звично А звично це Сіробуромалинововсмужку Жалюгідні смаки Провінційних піжонів Бурмочуть про кризу театру А навіть цю виставу зіпсували Коли мене вішатимуть Кат має бути у фраку...
34. Іван Андрусяк – я I… Я Ніколи Жодної речі Не вгадував (на Віть всесвіту) міг би Так не цілком можливо Найменший немов найкращий (майже невидимий де єси там єси) тут єси Кармінного горла дому найти Хішого який дійсно його (як і думка що три сві Ти випереджує) Хто всеви Дяще Око...
35. Іван Андрусяк – звірям Wild (at our first) beasts uttered human words… Звірям (першого разу) ми людську мову принесли – другого разу каміння співало як птиці чудесні – Але зоряна пустка настала таке наше третє пришестя У голові його, дитино Знайдеш серце (розтрощене) У серці його, мейбл Знайдеш ліжко (насправді) У ліжку його, сибілло Знайдеш повію (заложниця) А в […]...
36. Іван Андрусяк – Гамлет Коли запіли треті півні І помінялись вартові Принц гамлет по тугім коліні Рукою лагідно провів Він плащ одкинувши ласкає Точених м’язів барельєф У замку пахне мертвяками І принц зі смертю заграє Стовуха кожна потороча Кинжал тут тишу пристеріг Будити лихо принц не хоче І в дзеркалі ховає сміх...
37. Іван Андрусяк – Надія Якщо нам усе це вдасться здійснити І всі ці сонця які ми плекали У вазонахкамерних бесід І келійних думок Таки зійдуть над обрієм І нам не треба буде самим говорити Що ми геніальні Бо це про нас скажуть інші І німби Барвисті німби … ех що тут гадати Хлопці якщо нам усе це вдасться Ну […]...
38. Іван Андрусяк – Казанова Джузеппе казанова Якому так заздримо Не був ані надто багатим Ані надто сильним А його епоха Знала мужчин так само красивих А то й красивіших за нього Але був гречний Чуйний Галантний І завше добивався Хоч іноді міг би й не добиватися Своєї цілі Отож якщо хочеш Бути таким як він Здобувай жіночі серця І […]...
39. Іван Андрусяк – Вертеп 1. Його душа Бліда так само Не вміє очі відвести Від одержимої осанни Напівзабутих палестин Над ними червлять кучеряві Дими запічних веремій Над ними також – Боже мій! – Хрести виблискують триглаві Душа у пазусі таїть Ціанистого слова калій А він на тятиві стоїть Неначе праведник на палі 2. Вистигне земля вчорашня Порозходяться навіки Оержимі […]...
40. Життя як сон (за романом Габріеля Гарсіа Маркеса “Сто років самоти”) Життя як сон (за романом Габріеля Гарсіа Маркеса “Сто років самоти”) На уроках зарубіжної літератури ми вивчали роман відомого колумбійського письменника Габрієля Гарсія Маркеса “Сто років самотності”. Цей твір читати дуже цікаво. Недаремно автору цього роману присуджено Нобелівську премію. Сам твір нагадує зразок хроніки життя одного роду, який тісно пов’язаний з невеликим поселенням під назвою […]...