Іван Андрусяк – осінь вечір пора вмирати

Related posts:

1. Іван Франко – Не пора Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить! Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить. Не пора, не пора, не пора За невігласів лить свою кров І любити царя, що наш люд обдира, – Для України наша любов. Не пора, не пора, не пора В рідну хату вносити роздор! Хай пропаде […]...
2. Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
3. Іван Андрусяк – так вітражі кохаються – колись Так вітражі кохаються – колись Вуста закрию виторгую очі І теплий погляд снігу на обочі Як мізансцена викотиться вниз Так з пастки п’ють вуаль або вино Чорніючи над лісом безпорадним І дерево неначе доміно Заплутається в сітях аріядни Так виживаю мила – озарінь Весела маска кришиться додолу І запах що вміщається в стодолу Тоненький і […]...
4. Дарина Брильова – Осінь. Ще тепла, гучна Осінь. Ще тепла, гучна Б’є в мої тихі скроні. Я не занадто сама, Я незнайомка недолі. Примха моя чи жарти? – Листя мені як зорі.. Йду крізь вогні й напасті, Осінь стрічаю нову. Ми з нею зовсім чужі, Тільки волоссям схожі! Осінь, прошу, відведи, Звідси деньки негожі. Я тобі вірити зможу, Норов твій не клястиму.. […]...
5. Павло Тичина – Осінь ОСІНЬ На культурах устього світу майові губки поросли. Осінь. По містах вже о четвертій – електричні ліхтарі. А в селі ступнів щось у десять (тінь од чабана) додому отару женуть. Вони казали: можна ж купити старого камазину, сяк-так заслати смітник і посадовити культуру (тільки голову піддержувати треба!) – ачей вона ізнов до нас промовить. А […]...
6. Григорій Чубай – Наша осінь з маленькими деревами Наша осінь з маленькими деревами Дуже швидко минула Скільки ж бо треба того часу для Рудого листя щоб опало воно з Невисокого віття Наша осінь з маленькими деревами Дуже швидко минула минуло після Неї багато зим і багато весен і Аж тоді почало падати листя з Дуже високого дерева яке в нашій Осені було і […]...
7. Іван Андрусяк – за розкішним притоном За розкішним притоном брудної як світ арагви Тінь стола одинока чи попіл загублених магів Жовте право на вітер де бритва на спомин ягве Утікає із лаку як з ножен в яких комахи Відкладаючи яйця прилипли жінки і пальці Розімкнути вечерю а далі не шкло не шкалка Деревій і вода пережовані як скитальці І душа помаранчі […]...
8. Іван Андрусяк – діагноз Офелії Обліт завершених птахів На полі батька або духа Червона сонця потерюха Згортається в несупокій На горло саду покарай На тінь зелену на карету На золотих підніжках в лету Перегортається цей край Карбідом жовтого жалю Перегортає датська осінь Довкруж акустики доносів Хтось тихо виплюне люблю Хтось черепом означить порт Де сарана дрімає в сотах Убивство діда […]...
9. Іван Андрусяк – текст як відмазка Текст як відмазка – живеш і листаєш Мнешся понуро з ноги до ноги Старість не радість І радість не старість Все що зосталось Крила й борги І не відріжу й не відворожу І не поставлю слухати Де Вечір колише білу сторожу І загорожу білу пряде Так і залишусь листом осиним Криком совиним привидом Чи Тим […]...
10. Людмила Григоренко – Осінь Сумні, старі тополі закряхтіли… Сховавши сонце між розлогі віти, Гадали так, що вистачить їм сили Утримати, в обіймах тепле літо… Та вітер хмари кублами збирає, А осінь, притрусивши позолоту, Нагонить літо, мов пташину зграю І з радістю береться за роботу… Чарівна господарочка, майстриня, Достиглі дари з щедрих рук її, Складаються в комірчики і скрині… Горять, […]...
11. Леся Українка – Осінь Рветься осінь руками кривавими До далекого сонечка любого; Кров на шатах препишних шаріється, Оксамит і парчу залива. Так для сонечка осінь убралася, Мов цариця у свято врочистеє, Все, що є на сім світі найкращого, Все зібрала на пишний убір. Але дні все коротшають, міняться, Гляне сонечко й знову захмариться… Журить осінь-сухітниця сонечко, Бо нема в […]...
12. Павло Тичина – Осінь така мила Осінь така мила, Осінь Славна. Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменці, Скибка у пазусі, Грушки у фартушку. Осінь така мила, Осінь Славна. Прийде, поставить: Мамо, спите? Підведуться мати: – Це ти, моя доню? – Я ішла все лісом, Дуб мене за хустку, Він хотів догнати, Борщик однять! Осінь така мила, Осінь […]...
13. Катруся Танчак – Осінь – це просто довго чекати снігу Осінь – це просто довго чекати снігу, Коли пожовкло листя й скінчились гроші, Коли потрібно бігти, але для бігу Ми недостатньо мужні. Коли хороші Люди стають банальними, а важливі Вкрай необхідними, й треба чимдуж тікати. Осінь – це просто дика, до болю в спині, Спроба перемовчати....
14. Іван Андрусяк – Герметично зачинені вікна до пекла Богданові Зузуку Герметично зачинені вікна до пекла. Завертаймо назад непокірний катрен. Детективна історія Роберта Шеклі Виповзає на білі полотна арен. Завиває сирена – швидка чи поліція? По задвірках епохи скрадається тінь. Простирадло небес заплямила полюція – Сперма хмар не потрапить у лоно богинь. Кличмо тінь до стола. Тінь готова покаятись. Даймо келишок раю і кусень […]...
15. Іван Андрусяк – вода і дощ – істоти невмолимі Вода і дощ – істоти невмолимі Жива їх сіль і мова їхня рання Потрапили такими молодими Оскомами на наші поїдання Заходьте в дім а в домі ні краплини Заходьте в сад надокучати осам Заходьте в дно насипано людини По горло там по гору там по осінь Нас не минути пізно бути просто Стирати букви вгризені […]...
16. Богдана Лапченко – Можливо сумує ця осінь у місті Можливо сумує ця осінь у місті, Депресія в неї від мокрого листя. Не хоче нам сонця-промінчика дати, Лишає під ковдрою довго лежати. Хворіти їй мало, додасть нам турботи: Надворі – калюж, а удома – роботи. Готує тихенько до лютих морозів. Чи скоро вони? Ще не чути прогнозів. Вдягай теплий светрик і нумо гуляти! Багаття палити, […]...
17. Іван Андрусяк – Колискова Спи моя кохана засинай Все минеться навіть ніч минеться Голосом пролившись через край Тінь моя до тебе доторкнеться Пригорнувшись втомленим крилом До твоїх ласкавих оченяток Тінь моя освячена теплом Буде біля тебе засинати Будуть кучерявитись зірки І моя ласкава колискова То відпустить то пригорне знову І не відпускатиме віки Неймовірно легко уночі Жити нам що […]...
18. Іван Андрусяк – найперше сни мої були The first of all my dreams… Найперше сни мої були Коханцем, що його вели Чуття (замріяного) крізь Зелений містерійний ліс Аж тут вривався інший сон – Скажене небо; листя сонм У танці дикому (довкруж Двох зляканих невинних душ) Та скоро згас і цей порив: У велетня лиш два малих Дитячих сни (як ляльки дві) Під […]...
19. Іван Андрусяк – Троянда для Піночета Я не доріс до розмови про плаху Сервус озерам які прогоріли Пане диктаторе осінь це бахур Що відгризає душу від тіла Каплю диктує – плодяться зливи Крону диктує – корінь зів`ється Курва, народ наш безмежно щасливий В парнокопитному ворку провидця Може в якомусь темнім провансі Кулю зліпити можуть по троє Ми ж пережили струси і […]...
20. Іван Андрусяк – вітер Вітер Навздогад гортає Твоє волосся Так Як вогонь Сторінка за сторінкою Повільно пожирає Книгу І мені тоді Дуже хочеться тебе Погладити Я навіть не боюся Обпекти пальці Боюся лишень Що в моїй долоні Залишиться дрібка Попелу...
21. Семенко Михайль – Осінь Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 24. VIII. 1913. Київ...
22. Іван Андрусяк – здається ми перестаємо слухати Здається ми перестаємо слухати Такою безневинною печаль Скрадається вкороченими звуками В яких живого імені не жаль Код бездоріжжя: ребра і вино Триматися як поручень на кризі За те що доручити не дано Своїй останній невмирущій книзі За те що бог під ребрами зійшов Гаряче лезо а кістки холодні За те що не розсмоктується шов У […]...
23. Павло Мовчан – “На пагорби, на вечір, на вітри… “ На пагорби, на вечір, на вітри Зір посила свій подив і відвертість: Далеко – жить, далеко – йти з гори І небо на плечах нести упертих. Звиса згори сріблястий ланцюжок – Простерту руку піднеси під нього: Тече, тече крізь пальці порошок, Вкрива блакиттю зрошену дорогу. За обрієм відкрилося мені Солодке лоно – папороть квітуча, Літа […]...
24. Твір на тему: Моя улюблена пора року (твір-роздум) Моя улюблена пора року (твір-роздум) Я помітила, що у кожної людини своя улюблена пора року. Багато хто любить весну, дехто – літо. Це зрозуміло. Навесні прокидається природа, щодня стає дедалі тепліше й тепліше. Розбруньковуються дерева, з’являються перші квіти. Влітку добре відпочивати, купатися, загорати, їздити на море або у село, бути ближче до природи. Мало хто […]...
25. Іван Андрусяк – кирпата безодня розплющує губи Кирпата безодня розплющує губи Сміється і плаче над погарлм неба Сплелися до танцю Венера і Врубель Під білих колон гомеричний молебен Під місячний мармур ввіходжу останнім Ворушаться пальці в кулак захололі А ви залишаєтесь еллінська панно За вічним бар’єром мітичної долі...
26. Юлія Кириленко – Палає осінь золотом багряним Палає осінь золотом багряним, Струмує венами калинове вино. Моє тепло ввійшло в меридіани, В моїй душі розбурхане дніпро. Сумує осінь, слізно листям плаче Про те, що зледеніло на устах… Її жахають погляди незрячих, Що янгола не бачать на плечах. Шукає осінь серце небайдуже, Щоб взимку руки холод не скував. Та не знайшла, дощами терпко тужить, […]...
27. Іван Андрусяк – довірившись тонкому спирту слів Довірившись тонкому спирту слів Живеш як риба стоптуючи пальці Де кратери звикають до землі Як пастухи до різьбленої палиці Як тільки відрізнивши день до дня Кусаєш губи нібито збулася Збитошних голосів ламка стерня І карусель знервованого танцю Доба просочень випила усіх Змінивши стать доважила природу І їх тонка погорда кришить воду Стурбовано дорівнюючи їх...
28. Єлизавета Замана – ця осінь зустріла нас холодом Ця осінь зустріла нас холодом, А ми так мріємо про бабине літо… Зігрівай мене своїм подихом І нам разом буде на диво тепло. Я хочу цю осінь у твоїх обіймах І щоб ти читав мої вірші у кожну ніч тиху Давай, як у наших улюблених Фільмах – ловити зорі на моєму даху Така холодна осінь […]...
29. Іван Котляревський – Сонце низенько, вечір близенько Сонце низенько, вечір близенько, Іди до мене, моє серденько! (2) Ой вийди, вийди, та не барися, Моє серденько, розвеселися. (2) Ой вийди, вийди, серденько, Галю, Серденько, рибонько, дорогий кришталю! (2) Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, Я твої ніженьки в шапочку вложу. (2) Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє золото! (2) Через річеньку, через […]...
30. Іван Андрусяк – депресивний синдром Оксані 1. Жовтий вечір. Оранжеві свічі. Кварта вицвілого вина. Ти вина моя перша і вічна. Ти єдина моя вина. По дорозі безпечної долі, По дорозі битого шкла Я несу тебе, вірну і голу, Не втираючи осінь з чола. Ти мовчиш. Ти повинна мовчати. З-під зачинених мертво очей Тихо сочиться страх дитинчати І повільно по щічці […]...
31. Іван Андрусяк – семимильні провини Семимильні провини безсилі як крони дерев Їм замало повітря аби не зурочити простір Ти тікав не від них а від того хто їх забере Тільки див самоти відділяв перемогу від злості Знав що світу нема але досі чомусь відділяв І причини нема а за наслідки мертві не встануть Голубим ореолом усе ще світилась земля Тільки […]...
32. Іван Андрусяк – наврочили – я пас чужих дітей Наврочили – я пас чужих дітей І зиму відгороджував від стайні І тільки сад де ігрища летальні Переступали – вабив золоте Мережив клин – за граблі за русло Як босоногий (тиша в пальці коле) І так воно сочилось до миколи (до николая) мічене сусло Не хмелю з пива – жому наварив Сухого чиру чи барди […]...
33. Осінь Я шепочу, щоб не розбудити осінь, Щоб не полились із неба ріки. Я до тебе усім серцем хочу, Я до тебе, але в тебе ліки, Від кохання. Вже давно приймаєш, Знаєш, це все рівносильно зраді. Я без тебе звісно не вмираю, Але у житті погасли фарби. Я кричу, щоб розбудити осінь, Щоб вона сльозами світ […]...
34. Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода Чого мені далі чекати жінки і вода Піски і дерева в руці череватого будди І тихий коханець покірно іде по слідах Цитуючи коло за колом лукаві талмуди І день вимиває розморені шпальти млина Гартоване мливо розсовує в білі тераси І глина неначе дружина покірна й сумна Чужі кораблі вимальовує з іконостасу Чому я тоді забуваю […]...
35. Аня Тет – Сумно вечір лягає на плечі Сумно вечір лягає на плечі В спину дихає осені відчай Я іду.. І це схоже на втечу, Та по-іншому, вибач, не звикла Стогнуть вулиці, плачуть вікна – Наше місто залило дощами… Дух розлуки тремтить у повітрі, Кожна осінь буває прощальна.. Опадають важким, жовтим листям Марні мрії, в яких ми – разо? м… Просто ти не […]...
36. Іван Андрусяк – є місце де вода не приживається Є місце де вода не приживається Гаряча цвіль не втримує слова Як чорний танець гордого китайця Його печаль по череву сплива Є місце твору – ген аж поза титрами Коли фуршетом зафіксують шок Поети повипалювали титули На голих грудях відданих жінок Їм легко плисти – їм потятим хвилею Уже ніяка мрія не страшна Коли їх […]...
37. Іван Андрусяк – поцілований кожною буквою Поцілований кожною буквою Розчленованих твоїх слів Я терплю в мене губи попукали Є сусальна жара в землі Є потреба випити зайвого Розчахнутися серед трав Є шалена потреба заднього Щоб не вилаяв щоб зібрав Місяць стер наші пальці об порох Ворожбу поділити встиг Розділю тебе нині порівну По келішку кожному з них Дам потриматись дам пригубити […]...
38. Іван Андрусяк – Субота Ах який колосальний вечір Море горілки море пива А тоді борюкання За кулісами раю За гратами кухні Поміж плюшевих штор Так витікає з мене Надмірна енергія Молодості Можливо Я міг би вилити її в щось інше Приміром написати кілька репортажів Про перспективи розвитку малих міст Але Мав я в дупі малі міста Мав я в […]...
39. Іван Андрусяк – Облога Василеві Герасим’юку 1. Якщо ніхто якщо нікого Якщо нікому доведеш Що вороги пливуть до бога Як поцілунки на манеж Що королям на цілий вечір Розтасувати короля Що скатертиною предтечі Живе і крутиться земля Де золоченою травою Кошлатих воїнів шляхи А хто вернувся за тобою Того замінимо ніким Переживемо хвилі сонні На прю до вежі меч […]...
40. Вечір надворі – Пісні та романси невідомих авторів ВЕЧІР НАДВОРІ Вечір надворі, ніч наступає, Вийди, дівчино, серце бажає! Чистеє небо зіроньки вкрили, Вийди, дівчино, до мене мила. (2) Дай подивитись в яснії очі, Стан твій обняти гнучкий дівочий, Глянути в личко біле, чудове, На коси довгі, на чорні брови. (2)...