Іван Андрусяк – Панночко з блакитними очима

Related posts:

1. Іван Андрусяк – це розріджене повітря не закінчиться ніколи Це розріджене повітря не закінчиться ніколи Ніби варвар в стійлі папи ні стояти ні втекти Люмпен вирвався на волю алебарди стали колом З-під землі уже прозрілі повилазили кроти Це траяновій побіді так радіє поліс нині Ти видовище до тебе хліб роздали і вино Вовк повинен бути вбитим вовк повинен бути винен Вовк також колись повинен […]...
2. Іван Андрусяк – погляд дерева покруч Погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати За труну самота за вогонь чикатіловський сплін Причаїлась задуха в легенях маленької хати Де ночуємо порізно Він або я або Він Облітають лані благально доліплені з воску Крига слів розкололась бо там уже інший газда Ми плекаємо зустріч під білими нігтями мозку Та сліди під порогом постійно […]...
3. Іван Андрусяк – ніч як вікно на схід мокра і довга Ніч як вікно на схід мокра і довга Плакати треба вміти сказав професор Я не збираюся з вами складати договір Я лише хочу щоб ви не чіпали весел В блисках епохи вода ні вашим ні нашим Кожен безсмертний сьогодні нагадує прищ Я утікаю подалі від цих відображень Але не чую як в мене всмоктався кліщ […]...
4. Іван Андрусяк – за розкішним притоном За розкішним притоном брудної як світ арагви Тінь стола одинока чи попіл загублених магів Жовте право на вітер де бритва на спомин ягве Утікає із лаку як з ножен в яких комахи Відкладаючи яйця прилипли жінки і пальці Розімкнути вечерю а далі не шкло не шкалка Деревій і вода пережовані як скитальці І душа помаранчі […]...
5. Іван Андрусяк – Розповідь ката Найсмішніше те що вони дивуються Не один рік пожили серед блатних Мусили б хоч трохи розуміти звідки ноги ростуть А тут не вірять Як то з мене будуть Здирати шкіру Не може бути щоб мені Викололи очі Вибачте це мене мають Спалити живцем Тоді жахаються Вилупивши очі белькочуть якусь нісенітницю Доки Раптом не пригадають Імена […]...
6. Іван Андрусяк – канцерогенний сад крізь мармур і нейлон Канцерогенний сад крізь мармур і нейлон Розстелює тобі циганські простирадла І жовтопалий день як глина за селом Розчинений для нас меж простору і падла Ми жертвами були ми випали з зерна Розшитий мохом плащ і грива з реп’яхами Кульгавий термопіл старенька сарана Як листя восени довкола нас літали Ми ніжними були крізь піну проростань Ми […]...
7. Іван Андрусяк – Легко, ніби помахом крила Назарові Кардашу Легко ніби помахом крила Намалюєш голову на таці Чи німфетку в еротичнім танці Доки не облущиться кора Зі старого явора край лона Край осиротілих шамотінь Пензель фарби і букет півоній І покірна жінка ніби тінь … одірвися контури затерті Гусне лімфа плаче немовля Одою любові або смерті Місяця гойдається петля Явори порубано на […]...
8. Іван Андрусяк – ці тексти як жінки Ці тексти як жінки регочуть віддаються Виношують тремтять від дотику руки А їхній чорний трон на паперовім блюдці Немов старий магніт притягує зірки Їм сниться по ночах шалений шов бетону Підземної стіни точений барельєф І місяць як кольє стискає плоть червону І венам золотим розлитись не дає Ці тексти як жінки вони старіють зранку Але […]...
9. Іван Андрусяк – я I… Я Ніколи Жодної речі Не вгадував (на Віть всесвіту) міг би Так не цілком можливо Найменший немов найкращий (майже невидимий де єси там єси) тут єси Кармінного горла дому найти Хішого який дійсно його (як і думка що три сві Ти випереджує) Хто всеви Дяще Око...
10. Іван Андрусяк – на синій світ птахів злетяться інші На синій світ птахів злетяться інші Так само ще неторкані птахи І хтось мені перелистає вірші Немов перелистає тельбухи Розріже пальцем губи дерев`яні Заговори чи не заговори А тільки простір зовсім іншим стане Від праведної слави і хули Яйцеголові множаться творіння Немислимо кого або чиї І гадина пролущиться з насіння Для того аби знищити її […]...
11. Іван Андрусяк – звитяжці станули живими Звитяжці станули живими А сіль зійшла і все зійшло І не вміщалося жало Щоб виправдовувати ними Оселя ближче до тепла До грижі в мозку (до презумпції) Попід деревами просунутись І випити – оце хвала Оце гидота (чир і блаж Кобіт захланних ремигання Котів сорочинці) загальний Шинок повітря – куля й раж І замах з вірою […]...
12. Іван Андрусяк – здається ми перестаємо слухати Здається ми перестаємо слухати Такою безневинною печаль Скрадається вкороченими звуками В яких живого імені не жаль Код бездоріжжя: ребра і вино Триматися як поручень на кризі За те що доручити не дано Своїй останній невмирущій книзі За те що бог під ребрами зійшов Гаряче лезо а кістки холодні За те що не розсмоктується шов У […]...
13. Іван Андрусяк – найперше сни мої були The first of all my dreams… Найперше сни мої були Коханцем, що його вели Чуття (замріяного) крізь Зелений містерійний ліс Аж тут вривався інший сон – Скажене небо; листя сонм У танці дикому (довкруж Двох зляканих невинних душ) Та скоро згас і цей порив: У велетня лиш два малих Дитячих сни (як ляльки дві) Під […]...
14. Іван Андрусяк – Повернення в Галапагос 1. Ошалілий комівояжер На блідій долоні короваю Вибирає з двох великих жертв Ту котра пелюстки обриває Лементом зачаєним – ад’ю! – По столу почаївської площі Він піде у лаю – малаю Скуштувати в реготі всенощнім Відспіває магнетичний хор На пастелізовані тополі Половінь вдягне йому капор Аби він возрадувавсь в капорі 2. Зріднився кров’ю з містом […]...
15. Іван Андрусяк – сховатись за віспу за спини за виступи Сховатись за віспу за спини за виступи Обдерті сідниці стулити руками Чотири дороги спіткнулись об камінь Чотири дороги лишились обвислими На п’яту під ранок усе забувається Застигле каміння бійниці порожні Під мурами світу стоять обірванці Вижебрують хліба в богів подорожніх...
16. Іван Андрусяк – Саломея (поема) Ми цілу ніч садили сад, Який не розцвіте. Тарас девдюк Один На кручу виходили Як листки по одному І біліли дівчата в руках І терпіли відбір А коли закінчився Лиш я залишилась лежати Буркун волосатий Ти мав одинокі пальці Між ними Як між іконами хтось Прокладав погляди І тремтів постом Але мама казали Що ти […]...
17. Іван Андрусяк – Я помираю вас Я помираю вас. Така печаль. Така зоря над віком перестане. Говорить Бог: Прости мені, Іване, Прости мені за те, що я мовчав. Я все прощу, бо нині я помер. Я довго знав, що буду жити довше. І чорний плащ облизує підошви, І чорний місяць перерізав нерв. Я все прощаю. Я запам’ятав, В яку породу мозок […]...
18. Ліна Костенко – Очима ти сказав мені: люблю Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, Несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. Гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним....
19. Іван Андрусяк – я уявляв собі смерть не такою Я уявляв собі смерть не такою Наївно вірив Що нестямний оргазм страху Рвучко жбурне мене Поза межі болю А насправді все чую Все бачу Але ж достоту мертвяк Ні застогнати Ні затремтіти Ані рухнутися Ніби просяклий страхом і терпінням Став персонажем баєчки Про доктора тульпа І лиш доходяга студентик Длубається мені в мозку якоюсь хріновиною […]...
20. Іван Андрусяк – чого мені далі чекати жінки і вода Чого мені далі чекати жінки і вода Піски і дерева в руці череватого будди І тихий коханець покірно іде по слідах Цитуючи коло за колом лукаві талмуди І день вимиває розморені шпальти млина Гартоване мливо розсовує в білі тераси І глина неначе дружина покірна й сумна Чужі кораблі вимальовує з іконостасу Чому я тоді забуваю […]...
21. Іван Андрусяк – Отруєння голосом 0. В їдкім повітрі слів відлунює вода Самотній шансоньє порипує в шамоту Відвідайте цей храм тут вичавлять роботу І бездоганний джез набухне на вівтар І з випарів лайна до бога як до поту Покірно ніби пан позеленіє дар У витривалу млость вимощує радар Шалених шанців жил заслужену підлоту Є вищий сурогат не пійло а політ […]...
22. Іван Андрусяк – дівчина знає м`ясо зійшло з води Дівчина знає м`ясо зійшло з води Холод зайнявся за нами і вкрився бризом Холод як пава кигиче устань і йди Але щоночі зринає патруль над безом Мислимо вийти разом з кожного викупу Мислимо пити воду якої нема Хай забере мене з ночі ця біла вивірка Вона не поставить крапку над обома Крові сьогодні замало навіть […]...
23. Христина Головко – Не малюй мене очима Не малюй мене очима Сонце з мене тінь зіткало І безодня за плечима А йти далі сил замало… Не п’яни мене всю зразу. Я безмежно-божевільна Крила зробленні з бажання Серце – зібране каміння. Не шукай мене гудками Я навпрочуд випадкова, Бо тебе блокують спами І в душі суцільна-змова.. Не малюй мене очима Сонце з мене […]...
24. Іван Андрусяк – Франко. 1916 Це небо ніби гиргалиця з рук Розлазиться в потріскані судини А ми його збирали і садили На полі брані свій порожній звук Не молотом не ломом не кайлом Не помелом на коло вітрогону Ми просто утекли від забобону В останнє недоступне ремесло Ми голосно вдягнули самоту Шахтарських брухтом завтрашньої маски Регіно поверни мене будь ласка […]...
25. Іван Андрусяк – Вирок поезії Андрієві Охрімовичу Я останній прозаїк блідих поколінь Я останній пророк мегаполісу Де червоною ниткою в календарі Інтроспекція власного голосу Де питають мене і питаюся я А ніхто відповісти не пробує Де колеги від генія до холуя Замасковані чорною робою Розтроюджений мульками менталітет Патетична бравада липова Якщо кожен четвертий на світі поет То нема ні одного […]...
26. Іван Андрусяк – семимильні провини Семимильні провини безсилі як крони дерев Їм замало повітря аби не зурочити простір Ти тікав не від них а від того хто їх забере Тільки див самоти відділяв перемогу від злості Знав що світу нема але досі чомусь відділяв І причини нема а за наслідки мертві не встануть Голубим ореолом усе ще світилась земля Тільки […]...
27. Іван Андрусяк – тонкого сну знакоме відображення Тонкого сну знакоме відображення На дні ріки – чи доживеш до дна Немов провини порскають ображено Ламкі комахи з білого човна Урізноводь – Любити і прощатися Урізноводь – ламати бильця слів По котику по китиці по ратиці По дотику рослини до землі Отак пророчі овиди збуваються Торкнешся сну і кола по воді І біла піна […]...
28. Іван Андрусяк – потворні дощ покора і спасіння Потворні дощ покора і спасіння Потворний сад де вигуки і зграї І самота що лузає насіння Над тілом молодого самурая І вершники що обрані з півсвіта Місити гній коронного узвозу Чотири дні немов чотири літа Напружено змагаються за розум Бо зрада це лише початок вірша І обереги котяться мов крила Біліє живота стареча ніша Що […]...
29. Іван Андрусяк – по чорних схилах як зоря повзуча По чорних схилах як зоря повзуча Острогів календарна суєта Зламати хліб немов зламати учня Щоб з нонпареля голос вилітав Щоб плакала по темних ебонітах Форель у партитурі забобон Щоб засвітився танець дядька віта Червоним і коричневим обом А пастка лиш розторгнення поразки На два сліди чотири забуття Просвічує просочує крізь растр Тоненька епідемія життя Пухлина […]...
30. Іван Андрусяк – вічними не будемо ніколи Вічними не будемо ніколи Мертвими не станемо навіки Осінь як останню непокору Збережуть поети і каліки Дощ як перестояне мовчання Вкриють до зажмуреної жмені Тільки голоси немов прочани Сухо обійматимуть легені Тільки до корозії дозрілі Кашлем вириваючись понурим Будуть як мурахи жити в тілі Створюючи мову крізь фістули Мова кара – їй потрібен отвір Страх […]...
31. Іван Андрусяк – Кат Кажуть що кат Працює тепер без фрака І навіть без маски (хіба що в парижі але тут без) Він одягнутий звично А звично це Сіробуромалинововсмужку Жалюгідні смаки Провінційних піжонів Бурмочуть про кризу театру А навіть цю виставу зіпсували Коли мене вішатимуть Кат має бути у фраку...
32. Іван Андрусяк – якщо тобі прийде на присмерку зими If in begining twilight… Якщо тобі прийде на присмерку зими (так як приходить сніг серед німого світу) Хтось супокійний дух хтось привид неземний У самоту немов у велич оповитий – Хтось золотисто весь (усюдисущий над Безмовністю) живий жахливо сильно дивно Як милосердя зір як гострота принад Хтось наче-він-вона подібний невловимо (повірити чи ні) так безперечно […]...
33. Іван Андрусяк – З дитячих ігор і забав Коли тобі стане аж занадто нудто Заведи собі янголятко і дідуся Грайся так Підстав дідусеві ногу Хай гримнеться мордою об асфальт Янголятко опусить голівку Подаруй дідусеві 5 копійок Янголятко підніме голівку Розбий дідусеві каменем окуляри Янголятко опусить голівку Звільни дідусеві місце в трамваї Янголятко підніме голівку Вилий дідусеві на голову помиї Янголятко опустить голівку Скажи […]...
34. Павло Мовчан – Очима до неба Ластівка – молодик На синьому небі, Скіфський лук У відчаї в небо закинутий, З перерваною тятивою. Ні! Літера “Р” у слові “стррруна” Або занурений на глибину очей Сталевий якір, Що оброста тривожними думками. Волів би я дістать його руками. І вітер підставля мені плече – Дістану!.. Мене заякорило небо, А може, небо я заякорив? Цікаво! […]...
35. Іван Андрусяк – добра людина Мы рады б жить в согласье И совете, Да обстоятельства не таковы Бертольд Брехт Над річкою з вудкою Сидить добра людина З синіми очима старої вівці У вічній течії В масному намулі хвиль Поплавок бринить тихше ніж серце Благословенна хвиля Яка не вертається Він тиха людина В 17 років Зашнурований в цісарські строї В альпах […]...
36. Іван Андрусяк – Казанова Джузеппе казанова Якому так заздримо Не був ані надто багатим Ані надто сильним А його епоха Знала мужчин так само красивих А то й красивіших за нього Але був гречний Чуйний Галантний І завше добивався Хоч іноді міг би й не добиватися Своєї цілі Отож якщо хочеш Бути таким як він Здобувай жіночі серця І […]...
37. Іван Андрусяк – вітер Вітер Навздогад гортає Твоє волосся Так Як вогонь Сторінка за сторінкою Повільно пожирає Книгу І мені тоді Дуже хочеться тебе Погладити Я навіть не боюся Обпекти пальці Боюся лишень Що в моїй долоні Залишиться дрібка Попелу...
38. Іван Андрусяк – Предтеча 1. Набридло дертися в пресвітери Бо на пораненій горі Виписують дражливі літери Архістратиги комарі А інші версії заказані Тому ховайся в рукавах Бо крізь твоє гебрейське казання Зростає прерійна трава І не зітхнути цими горами І не розгледіти з вікон Як над окрушинами хворими Витає прерійний дракон 2. Може здатись на котячу милість І заночувати […]...
39. Іван Андрусяк – Облога Василеві Герасим’юку 1. Якщо ніхто якщо нікого Якщо нікому доведеш Що вороги пливуть до бога Як поцілунки на манеж Що королям на цілий вечір Розтасувати короля Що скатертиною предтечі Живе і крутиться земля Де золоченою травою Кошлатих воїнів шляхи А хто вернувся за тобою Того замінимо ніким Переживемо хвилі сонні На прю до вежі меч […]...
40. Іван Андрусяк – З циклу “Води” 1. І цей рубець До серця мурахи Де крихітка теплого меду В згустку смоли Ти відпустила його у сад Ти знала висохнуть крильця на сонці Ворсинками вкриються пальці Скорчені для тятиви І тільки з кмину Сочилась живиця Тонка Як приручений світ у печері І цей рубець Під крилом кажана Стрілу вигойдує Хризантема і він Помруть […]...