Іван Андрусяк – стільки крику в цих птахів

Related posts:

1. Іван Андрусяк – на синій світ птахів злетяться інші На синій світ птахів злетяться інші Так само ще неторкані птахи І хтось мені перелистає вірші Немов перелистає тельбухи Розріже пальцем губи дерев`яні Заговори чи не заговори А тільки простір зовсім іншим стане Від праведної слави і хули Яйцеголові множаться творіння Немислимо кого або чиї І гадина пролущиться з насіння Для того аби знищити її […]...
2. Іван Андрусяк – такою зимою безкровно неначе потребою Такою зимою безкровно неначе потребою Бажаєш розбити або навпаки замести Вкорочене небо ніким випадковим не гребує Коли замість тебе так лячно сухі храбусти Коли відступаючи правою з поля до озера Надіюсь повірити комусь такому як сам Ламкого дощу як покірну дещицю молозива Скрипучого сміху розплавити знічений сад Це там де чатують дерева і води розхристані […]...
3. Іван Андрусяк – дівчина знає м`ясо зійшло з води Дівчина знає м`ясо зійшло з води Холод зайнявся за нами і вкрився бризом Холод як пава кигиче устань і йди Але щоночі зринає патруль над безом Мислимо вийти разом з кожного викупу Мислимо пити воду якої нема Хай забере мене з ночі ця біла вивірка Вона не поставить крапку над обома Крові сьогодні замало навіть […]...
4. Іван Андрусяк – семимильні провини Семимильні провини безсилі як крони дерев Їм замало повітря аби не зурочити простір Ти тікав не від них а від того хто їх забере Тільки див самоти відділяв перемогу від злості Знав що світу нема але досі чомусь відділяв І причини нема а за наслідки мертві не встануть Голубим ореолом усе ще світилась земля Тільки […]...
5. Іван Андрусяк – Я помираю вас Я помираю вас. Така печаль. Така зоря над віком перестане. Говорить Бог: Прости мені, Іване, Прости мені за те, що я мовчав. Я все прощу, бо нині я помер. Я довго знав, що буду жити довше. І чорний плащ облизує підошви, І чорний місяць перерізав нерв. Я все прощаю. Я запам’ятав, В яку породу мозок […]...
6. Іван Андрусяк – і люди і очі і води і зорі і там І люди і очі і води і зорі і там Де звук розпашів на зеленому вовчому морі Немає нікого хто вивів би голосно сам Дієзи й бемолі зараза дієзи й бемолі І зливи неначе прищі на брунатному тлі Марудні й понурі як джинси на тілі декарта І вже голоси мої з неба судомні як кварта […]...
7. Мар’яна Невиліковна – Ми виросли з крику Ми виросли з крику. Ми виросли. Ми на Ви. Ми невидимі діти. Ми є. Абортуй, чави, А ми є. Поламай нам кістки, розтрощи, зігни, А ми є. Передвістям війни. І вини Постаментом живим, щоби ти і ти І усі, хто на серці країни лишив синець, Врешті втямили: нас не вижити, не знести, Не купити, не […]...
8. Іван Андрусяк – тризна острова втята в страх Тризна острова втята в страх Знову з бруньок вилазять оси І якийсь шолудивий птах У сокири подушне просить Знову корчаться дні слуті І жадота співає зрана Аспарагуса чорну тінь Під портретом гудеріана Знову ялові павуки Обзиваються на приманку Консервованої руки Що відчинена до світанку Знову губи вусатих ям Заворушились вайлувато Може завтра прийде саддам Власні […]...
9. Іван Андрусяк – тонкого сну знакоме відображення Тонкого сну знакоме відображення На дні ріки – чи доживеш до дна Немов провини порскають ображено Ламкі комахи з білого човна Урізноводь – Любити і прощатися Урізноводь – ламати бильця слів По котику по китиці по ратиці По дотику рослини до землі Отак пророчі овиди збуваються Торкнешся сну і кола по воді І біла піна […]...
10. Герасим’юк Василь – Мовчав, а прокидаєшся від крику Мовчав, а прокидаєшся від крику, Бо сни досвітні – рани ножові. На тілі – сироти старого віку. Ми – сироти, і нам немає ліку. Малі й великі, мертві і живі. А ти, що не довчився у предтеч, Падеш тоді, коли “прийшла вже карта” І над душею кожен день як меч. Сьогодні – порожнеча колотнеч, А […]...
11. Іван Андрусяк – канцерогенний сад крізь мармур і нейлон Канцерогенний сад крізь мармур і нейлон Розстелює тобі циганські простирадла І жовтопалий день як глина за селом Розчинений для нас меж простору і падла Ми жертвами були ми випали з зерна Розшитий мохом плащ і грива з реп’яхами Кульгавий термопіл старенька сарана Як листя восени довкола нас літали Ми ніжними були крізь піну проростань Ми […]...
12. Іван Андрусяк – наврочили – я пас чужих дітей Наврочили – я пас чужих дітей І зиму відгороджував від стайні І тільки сад де ігрища летальні Переступали – вабив золоте Мережив клин – за граблі за русло Як босоногий (тиша в пальці коле) І так воно сочилось до миколи (до николая) мічене сусло Не хмелю з пива – жому наварив Сухого чиру чи барди […]...
13. Іван Андрусяк – якщо тобі прийде на присмерку зими If in begining twilight… Якщо тобі прийде на присмерку зими (так як приходить сніг серед німого світу) Хтось супокійний дух хтось привид неземний У самоту немов у велич оповитий – Хтось золотисто весь (усюдисущий над Безмовністю) живий жахливо сильно дивно Як милосердя зір як гострота принад Хтось наче-він-вона подібний невловимо (повірити чи ні) так безперечно […]...
14. Іван Андрусяк – Облога Василеві Герасим’юку 1. Якщо ніхто якщо нікого Якщо нікому доведеш Що вороги пливуть до бога Як поцілунки на манеж Що королям на цілий вечір Розтасувати короля Що скатертиною предтечі Живе і крутиться земля Де золоченою травою Кошлатих воїнів шляхи А хто вернувся за тобою Того замінимо ніким Переживемо хвилі сонні На прю до вежі меч […]...
15. Крістік Хрустік – Я стільки думала і просто глухо Я стільки думала і просто глухо. Я стільки мислила, хтозна чому?. І раптом чую – сміх гучний на вухо, І знов пишу тобі-собі, а не йому. Не я, не знов, не так, а навпаки. Лиш просто цигарки й окурки. Не ти летиш в мої тупі думки, Я просто граю із тобою в “жмурки”. Я може […]...
16. Іван Андрусяк – Мазепа Насті Гречанівській Беладонна – мумія на двох Степ укрив і степ не переоре Бог укрив – хай покорує бог Піднебіння що на жінку хворе Витисне короткий ніби сік Голос череватого паперу Розкидає дзвони по росі І церкви роздмухує як пера Паросток (це кореня плебей) Не поможе чайкою об камінь Нащо ж я визбирував тебе З […]...
17. Надя Ковалюк – Скільки крику буває у тиші Скільки крику буває у тиші, Скільки слів і думок у мовчанні, Коли знаєш ні більше, ні менше, А кінцівку в своєму романі… Ця любов зігрівала нам пальці, І тому не шкодую й не каюсь: Серед сотень відомих вакансій В цім житті ти для мене – коханець. Перемелиться все, перетреться, Ця любов була взята на пробу, […]...
18. Микола Руденко – Чому на мене впало стільки зла Чому на мене впало стільки зла В дні миру і в диму пороховому? Земля в моєму баченні – мала, Дрібна пилинка в безмірі живому. Чи варта ця пилинка наших мук? Адже ж ми тільки мить на ній живемо. І мить ота – можливо, тільки звук Чи літера з космічної поеми… У пошуках пройшовши цілий світ, […]...
19. Іван Андрусяк – одноактовий день відкипів як смола Одноактовий день відкипів як смола На дорогах безкровних ні серця – нікого І покручений берег нудний як мулла Заховався покірно у темінь до бога Але ми ще зривали губату хурму Фасували бархани і очі пороли Об суворе прокляття – таке що йому Не судилося певно здійснитись ніколи Ми самі канонічні як розріз очей Рятівна ворожба […]...
20. Іван Андрусяк – Легко, ніби помахом крила Назарові Кардашу Легко ніби помахом крила Намалюєш голову на таці Чи німфетку в еротичнім танці Доки не облущиться кора Зі старого явора край лона Край осиротілих шамотінь Пензель фарби і букет півоній І покірна жінка ніби тінь … одірвися контури затерті Гусне лімфа плаче немовля Одою любові або смерті Місяця гойдається петля Явори порубано на […]...
21. Іван Андрусяк – Ad Hominem (поема) 1. Причетно рубали ліс Виступали з полону як Пересушені храми а Корчі не сохли росли Далі росли ширше і Ширше і терпіти їх було Важче ніж сонцю Важче ніж Магомета А тоді прийшли чорні Люди і дихали димом і Казки про змія горинича не Лякали навіть дітей бо Діти вмирали швидше ніж Народжувались казки А […]...
22. Іван Андрусяк – димом теменним андрійку Андрієві Кокотюсі Димом теменним андрійку Осінь і праліс і просто Вилити в проріз вікон Озера синій простір Листям стелити кволим Брами і брили змоклі Ободом ніби коливом Горлом ловити окрик Світом слутим андрійку Вернуться і наспіють Врізати під лінійку Звивисте тіло змія Покотом жити нині Зимне чоло накривши Місяць від пуповини Відмежувати віршем Тільки на […]...
23. Іван Андрусяк – ти деревам шептав Ти деревам шептав Що вони не такі як вони Слово ганив за те Що життя суєтою ославило На погнутому тлі Кучерявої гущавини Бачив знуджену тінь Недобитого каменем авеля Означає живеш Упокоривши день як вину Не за страх а за млин Щоб крутити замріяне колесо Розтулити печеру Мечем зруйнувати стіну І віддатися сну Дерев`яного ідола хроноса […]...
24. Іван Андрусяк – істинно кажу тобі – зима Істинно кажу тобі – зима Так і час переступає тричі І нікого вічного нема Нині понад нами чоловіче Все воно з-під немочі росло І кришились хмари на дорогу Мислити – останнє ремесло Ми його прощатимемо богу Скрипти на старий пісенний лад – Мушлю чи пістоля чи трембіту На півсвіту глянути назад І переконатись на півсвіту […]...
25. Іван Андрусяк – і самоти береговизна І самоти береговизна І ніч докришена в укіс Душа привиділась і висне Як закривавлений поріз І крихти котяться зпівока Категоричні як сліди Пересувна мораль пророка Устань і йди в уста води Голосовіння майже наше Місцями сонне далі в лад Прости утоплений монаше Що я дослухався порад Що видихся що пересилив Собі самого полонить Поріз присох […]...
26. Іван Андрусяк – зоря як дичина пройде поміж рядами Зоря як дичина пройде поміж рядами Судини і кістки полуда і лайно Ти вибереш вікно як пам`ятку для дами А дама не прийде і лишиться вікно Гортанна тінь руки на чорному фіранку Кому її віддам сьогодні уночі Одягнуті мерці не в патоку а в рамку Я нині сам піду провідати мерців Опуклі від стіни відчалять […]...
27. Іван Андрусяк – текст як відмазка Текст як відмазка – живеш і листаєш Мнешся понуро з ноги до ноги Старість не радість І радість не старість Все що зосталось Крила й борги І не відріжу й не відворожу І не поставлю слухати Де Вечір колише білу сторожу І загорожу білу пряде Так і залишусь листом осиним Криком совиним привидом Чи Тим […]...
28. Іван Андрусяк – синієш синім плачеш босим Синієш синім плачеш босим Дітей годуєш волохатих Допоки братися за розум На припічку чужої хати Миром казали – так і нині Опока сиплеться із глини І не чекаючи пришестя Життя триває проти шерсті І з платонічної мороки Як з глини що зійшла і стала Шістнадцять олов’яних кроків До вироку або до слави Вошивий замах на […]...
29. Іван Андрусяк – осінь вечір пора вмирати Осінь вечір пора вмирати Голос кришиться на вітру Сон раптовий як алігатор Підкрадається угору Теплий місяць до ока липне Над повіками нависа Відчувати жага велика Червоніти їдка краса Осінь вечір пора безлика І нікого щоб застеріг Що немає на світі лиха Зрозумілішого за сніг Одержимішого за листя Присоромлене до гілок Правильнішого особисто І вірнішого за […]...
30. Іван Андрусяк – це розчавлені арфи Пам’яті Любові дручків Це розчавлені арфи – есенція ладану з мороком Де на лобі кайлом поцілунок воскресе Заїжджають планети – одна за одною – по мокрому І зшиває їх мізкі сумний потойбічний професор Це тікають в портрети огорнуті ковдрою прірви Де на струнах завис побілілий шматок язика То Небесний Бухгалтер визбирує шкалки дзеркал І оранжеві […]...
31. Іван Андрусяк – такий конклав: ніхто не помирав Такий конклав: ніхто не помирав Усі хто міг добралися уплав А хто не вмів той дошукався броду Вода загусла як від слів коран Гірке повидло з непокритих ран Губилося на жовті нігті глоду Місцями простір лився через край Липким теплом відригувався чай І спазми підкрадалися до горла Усі живі то нащо цей похід Короткий ліс […]...
32. Броніслав Грищук – Вже стільки років Вже стільки років Не діждуся рання! Пітьма, пітьма, І сон тікає пріч. Одної ночі Ти сказала: “На добраніч!” Й від тої ночі Не минає ніч…...
33. Іван Андрусяк – З циклу “Води” 1. І цей рубець До серця мурахи Де крихітка теплого меду В згустку смоли Ти відпустила його у сад Ти знала висохнуть крильця на сонці Ворсинками вкриються пальці Скорчені для тятиви І тільки з кмину Сочилась живиця Тонка Як приручений світ у печері І цей рубець Під крилом кажана Стрілу вигойдує Хризантема і він Помруть […]...
34. Іван Андрусяк – Вертеп 1. Його душа Бліда так само Не вміє очі відвести Від одержимої осанни Напівзабутих палестин Над ними червлять кучеряві Дими запічних веремій Над ними також – Боже мій! – Хрести виблискують триглаві Душа у пазусі таїть Ціанистого слова калій А він на тятиві стоїть Неначе праведник на палі 2. Вистигне земля вчорашня Порозходяться навіки Оержимі […]...
35. Іван Андрусяк – це не вічне як птах і вода Це не вічне як птах і вода Не дозволене мохом і реріхом Кучерявого сліду руда Просувається ламаним берегом Так повинно маліти життя З попелюшки на унцію попелу Недоконане передчуття Ніби крик відрізаючи зопалу Так повинна прийти і піти Кожна лінія саду господнього Не довідавшись ти чи не ти Стерегти і не втратити жодного...
36. Іван Андрусяк – я себе посеред ікони на дерево проміняв Я себе посеред ікони на дерево проміняв І ніч прилипає до горла холодним вологим лезом Вони справді кожної ночі підбирають мені імена І я прикриваю ними свій фіолетовий безум Легше терпіти муку вона виглядає старшою Її благородні стегна прикриті траурним шовком Я привітаю кожного кому дорога ця лажа Доки його в підземному не проковтне тусовка […]...
37. Іван Андрусяк – це дуплаве свято генералів Це дуплаве свято генералів Нині тут забава навпаки Голови на плечах догорають Ніби розцяцьковані свічки Падають посоловілі звізди В келихи з отруєним вином Господи тобі не все одно Випити чи знов на небо вішати Доливай і не важливо скільки Не доп’єм то най ковтає чорт А солдати лазять по маківках Не запалених іще свічок Сірники […]...
38. Іван Андрусяк – проповідуєш безвість Проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу Місце скрипу води оповите нічийним дощем Споконвічна гора з-під каміння просочує брагу А до кого та брага до кого та спрага тече На покатих прогалинах висяться тіні мужичі Ідол мозку липкий витирати крило об штани Був ти падким на простір так само як падким на звичай Тільки місяць забувся […]...
39. Іван Андрусяк – Франко. 1916 Це небо ніби гиргалиця з рук Розлазиться в потріскані судини А ми його збирали і садили На полі брані свій порожній звук Не молотом не ломом не кайлом Не помелом на коло вітрогону Ми просто утекли від забобону В останнє недоступне ремесло Ми голосно вдягнули самоту Шахтарських брухтом завтрашньої маски Регіно поверни мене будь ласка […]...
40. Іван Андрусяк – так буває вічно і ніколи Так буває вічно і ніколи Сонний дим на землю опада Золотих хмарин ламкі околи Сонця кров солом’яно-руда Так перетинаються і терпнуть Ніби виливаються з юрби Голосів подаленілі верби Поцілунків темні голуби Так живуть як до життя прирослі Дні і ночі солоду і крил І роса для них пелюстки носить І осанну лебедить ковил І ніхто […]...