Іван Андрусяк – Вертеп


1.

Його душа

Бліда так само

Не вміє очі відвести
Від одержимої осанни
Напівзабутих палестин

Над ними червлять кучеряві
Дими запічних веремій
Над ними також –

Боже мій! –

Хрести виблискують триглаві

Душа у пазусі таїть
Ціанистого слова калій
А він на тятиві стоїть
Неначе праведник на палі

2.

Вистигне земля вчорашня
Порозходяться навіки
Оержимі та відважні
Не схололі ще каліки

А куди тепер тікати
По зресті тепер якому
Повзає мушва оката
Загризаючи оскому

А кого тепер забути
Пом’янути перед раєм
На один-єдиний бутель
Є пророків ціла зграя

3.

Прийде зоря і стане на порозі чужого дому
І янголята білі голі босі прийдуть потому
Послухай синку завели колядку сусідські дітки
Раз янголятко два янголятко а третє дідько

Не плач іванку помовч іванку допоки змога
Приходить чорт

Зриваючи горлянку

Хвалити бога

4.

Я націдив тобі останню шклянку оцту
І роздобув тобі солоний огірок
Матвію говори ти виродиш пророцтва
Учитель ще не бог а ти уже пророк

Тобі поводирю масонові месії
Сьогодні присягнуть і поцілюють мешт
А ти нас поведеш у рим чи в голосіїв
А хто там розбере куди ти поведеш



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Віршовий розмір рідко нене згадують про тебе.
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – Вертеп