Іван Андрусяк – за розкішним притоном

За розкішним притоном брудної як світ арагви
Тінь стола одинока чи попіл загублених магів
Жовте право на вітер де бритва на спомин ягве
Утікає із лаку як з ножен в яких комахи

Відкладаючи яйця прилипли жінки і пальці
Розімкнути вечерю а далі не шкло не шкалка
Деревій і вода пережовані як скитальці
І душа помаранчі губата і мокра калька

Утікати з ідеї як шанці біжать з полону
Перестрибують риб що безрідні і чорнобриві
І дорогу на схід перед себе немов ікону
Учорашні дощі розгортають на теплій глині

А де глибше безсмертя як попіл струмує з пальця
Кундалін крематорій четверта коронка в зубі
Розпадається час від надії що час розпався
Осипається злива немов алича на зрубі

І немає меж нас ані присмаку ні причини
Жовте небо проходить крізь линву немов крізь мене
Я шукав самоту розрізаючи цю мачину
А знайшов лише сонце як пляма нудне й зелене

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Іван Андрусяк – за розкішним притоном