Іван драч – Баляда про люльку

Перепій на Січі – козаків не збудити
Ні дротянкою чорную, ні вогнем гаківниць,
Тільки хитрий Підкова, пан отаман сердитий,
Люто люльку спиваючи, спить-не спить горілиць.
Потім рвучко на ноги, аж кирея під ноги,
По закуренім курені сквапно цупить люльки –
Інкрустовані золотом, срібношаті і вбогі,
В отаманову шапку все летить залюбки.
Ці – просмалені димом, ці – проварені жаром,
Все зав’язує туго в шовковий обрус,
Тільки люльку останню з неприхованим жалем
Тихо топить в кишені, усміхнувшись у вус.
Решту люльок в дніпро, в чорний клекіт неситий,
Що в турецький півмісяць зорить горілиць.
Перепій на Січі – козаків не збудити
Ні дротянкою чорною, ні вогнем гаківниць…
Десь під полудень – лемент крає сон отамана:
“Годі, лежню, лежати – ти б напився смоли!
Гей, на Хортицю впала яничарська омана –
Турки вкрали люльки і в Стамбул повезли”. –
“Може в Бахчисарай?” – “Що ти тямиш спросоння!
Насміявся ж над нами гоноровий султан… “
Козаки – в байдаки! Горять весла в долонях
Та дніпро вигинає незатурканий стан.
А на морі – біда. Витяг люльку Підкова,
Креснув кременем в крицю, та іскри чортма –
Трамонтана ковтнула чи хвиля нескована
Язикато злизала, а люлька – німа.
Реготало козацтво: “Скоро в турків запалим.
Люлька звикла до гурту, бо ж козацька душа”.
І втопив отаман люльку-файку запально,
І вона прилучилась до свого коша.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Іван драч – Баляда про люльку