Іван драч – Баляда про скромність


– Не вистачає йому скромності! –
Кричало круг мене голодне кодло
Скромних графоманів і чесних заробітчан.
– Так, трохи не вистачає йому скромності! –
Великодушно погодились поважні дяді,
Поблажливо дивлячись з критичних Говерл.
– Людський глас – глас божий.
Вирішив я: “Треба зайти до Скромності”.
Купив пучок осніжених конвалій
І сизий флакончик парфумів,
Чесучевий плащ кинув на руку.
В кімнату взійшов – і остовпів, подивований:
П’яне опасисте бабисько лежить на дивані,
І смокче цигарку, і зирить презирливо скоса.
Знизавши плечима, я вийшов у клекіт людський.
… Поламавши стонадцять доріг,
Мимо тронів Апломбу і Слави
Брів обридливо – і мімоволі
Затялась моя думка оскомою:
“Треба ж зайти до Скромності”.
Послизнувшись на пам’яті,
Передчуваючи стрічу, хильнув для хоробрості,
Купив цигарок ментолових, взяв “Спотикач” по дорозі,
Не стукаючи, ввірвався:
Стоїть дівча наполохане, смокче зорю-карамельку,
Русу косу розплітає, вронивши приколки долі…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Який період зображено у творі одчиняйте двері.
Ви зараз читаєте: Іван драч – Баляда про скромність