Іван Драч – Останній міст полковника

ІВАН ДРАЧ
ОСТАННІЙ МІСТ ПОЛКОВНИКА
Вдарили сурми в маєво листя зеленого,
Крила наметів лячно залопотіли,
Зорі летіли в очі молодо і черлено,
І сон оксамитив непрочумане тіло.
Багнетами хряснули карабіни холодні,
Сіялась ніч крізь рожеве решето.
Смачно кричали сколошкані взводні,
І шикувались солдати нарешті.
Ковтали останні сонливі шепоти,
Сопіли друзям у теплі потилиці.
В уяві блукали несмілі прожекти,
У що ця тривога неждана виллється.
Ріжучи мрево тугою статурою,
Місячи порох чобітьми яловими,

/> Незугарною рухливою скульптурою
Виріс він перед рядами ямбовими.
Одноокий, на цибатих кривих ногах,
Ведучи на прив’язі штабну свиту,
Він темряву бив під лопатку і в пах
Хохлацькою скоромовкою басовитою.
Полковник старів на наших очах
І, втямивши це, холов до образи.
МАВ1 його пружно і тепло гарчав –
Вітер під пахвами в нього лазив.
Слова конали в терпкій живиці,
Слова навзаводи йшли в заміс,
Слова наливали тіло по вінця
Зеленим маревом пісні про міст.
Різкий ацетон ковтала імла,
Гойдалися блоки на спарених шинах,
Кавалькада металу гуркіт тягла,
/> Небо вигойдувала на пружинах.
Хитаючи прутом пругкої антени,
МАВ зеленавий між ЗІЛами нишпорив,
І рятували дивацькі крени
Його шофера, грузина вишколеного.
І вже начштабу летів туди,
Де ляже моста зелена соната,
І віявсь за МАВом блакитний дим,
І біг наказів полковничих натовп.
В апарелях піщаних хрустіла лоза,
Над урвищем різко хрипіли гальма,
Полковник кричав захрипло: “Назад,
Назад, такувашумать, негайної”
І, як тасує карти картяр,
Збивав він машини в строгі колони,
А потім палив: цигарковий жар
Не встигав йому сипати дим солоний.
Блоки летіли, збиваючи білу грозу.
Прогони гули,
катери сновигали чвалом,
І мошкара надибала сизу брудну лозу,
І на бровах мостилася
викличне і зухвало.
Зводилось сонце. Обсіла його мошкара.
Воно червоніло –
покусане, зле і безруке.
І вже вигулювало кругле, як сонце,
“ура”.
І чувся з-за лісу
продимлених танків грюкіт.
Зірвалися з прив’язі ситі тугі БМК2 ,
Входили в лінію вже налаштовані ланки,
І вктягся міст на понтонах,
як на биках,
І гарячково побігли
хапливі тони морзянки.
Та вибухло серце,
як спалах вогню вночі,
Взялись дніпровські очі
димчатим сизим оловом.
Міст прогинався од рику
дублених тягачів,
І лікар наш полковий
тужно схопився за голову.
1 МАВ – малий плаваючий автомобіль.
2 БМК – марка катера.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Про княгиню ольгу скорочено.
Ви зараз читаєте: Іван Драч – Останній міст полковника
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.