Іван Франко – “Безкраї, чорні і сумні… “

Безкраї, чорні і сумні
За ночами минають ночі,
І безутішному мені
Схід сонця сниться. Бачать очі
Крізь мур тюремний, як лютує
Завзята боротьба в природі.
Ще темний Агріман панує,
Розпершись гордо там, на сході.
Та в царстві своїм чує він
Таємну дрож. Ось легкокрилі,
Мов стріли, до понурих стін
Летять від сходу світла хвилі.
Лютує Агріман, гасить
Ненависне проміння враже,
Та хвиля світла все біжить,
Хоч що він робить, що він каже.
Хитаєсь трон його твердий,
І чуєсь Чорному цареві,
Як Ормузд ясний, молодий
Вже виринає з хвиль рожевих.
16 апреля 1880


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твир на тему най дорощя людина.
Ви зараз читаєте: Іван Франко – “Безкраї, чорні і сумні… “