Іван Франко – “Був у нас мужик колись… “
Був у нас мужик колись,
Що їв хліб і сало, –
Днесь такі перевелись,
Хліба всім не стало.
Був і піп у нас колись,
Працював, як люди, –
Днесь такі перевелись,
І вже їх не буде.
Був співак у нас колись,
Що співав “Буй-Тура”, –
Нині в нього, подивись,
Банкоагентура.
Твердоруський був колись
З чорним піднебінням –
Нині смирним став, дивись,
Лядським сотворінням.
Народовець, прогресист,
З кутасом мав шапку –
Нині, смирний канцеліст,
Лиже старшим лапку.
Вільнодумець, що робив
Богу все об’єкції,
Нині смирно йде, ади,
В Юр на реколекції.
Боже, що за дивний світ,
Що за переверти!
Чи сміятись, чи жаліть,
Чи просити смерти?..
1881-1893
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Франко – “Колись в сонетах данте і Петрарка… “ Колись в сонетах данте і Петрарка, Шекспір і Спенсер красоту співали, В форму майстерну, мов різьблена чарка, Свою любов, мов шум-вино, вливали. Ту чарку німці в меч перекували, Коли знялась патріотична сварка; “Панцирний” їх сонет, як капрал, гарка, Лиш краску крові любить і блиск стали. Нам, хліборобам, що з мечем почати? Прийдесь нову зробити перекову: […]...
- Іван Франко – “Мій раю зелений… “ Мій раю зелений, Мир-зіллям маєний, Стелися круг мене В далекую даль! Пречудний спокою, Витай надо мною. Святою рукою Прогонюй мій жаль! Як сонечко сяє! Як вільно гуляє По вільному краї Мій погляд кругом! Луги за ланами, Село між садами І мир між хатками, Спокій над селом. А люди щасливі, Брати мов зичливі, На прадідній ниві […]...
- Іван Андрусяк – так вітражі кохаються – колись Так вітражі кохаються – колись Вуста закрию виторгую очі І теплий погляд снігу на обочі Як мізансцена викотиться вниз Так з пастки п’ють вуаль або вино Чорніючи над лісом безпорадним І дерево неначе доміно Заплутається в сітях аріядни Так виживаю мила – озарінь Весела маска кришиться додолу І запах що вміщається в стодолу Тоненький і […]...
- Павло Глазовий – От колись були дівчата! Дорікає дід онуці: – дивні нині діти. Вже дівчата розучились навіть червоніти. А колись були, голубко, дуже соромливі. Скажеш слово: червоніли, як той мак на ниві. – Тут онука аж руками вдарила об поли: – Я, дідусю, уявляю, що ви їм мололи!...
- Іван Франко – Олі Коли часом на вулиці побачу Вдову убогу, сиротя мізерне, Що к мені руку простяга жебрачу, В німім благанні очі к мені зверне, Тремтить в лахмітті, босе, на морозі, Сльотою бите й гордуванням ситих, – Огнем на серце капають ті сльози, Той жаль голодних, нищих і невкритих. І думаєсь мені: “Недовго, може, Коли мене важка прийме […]...
- Іван Франко – На суді Судіть мене, судді мої, Без милості фальшивої! Не надійтесь, що верну я З дороги “нечестивої”, Не надійтесь, що голову Пред вами смирно схилю я, Що в добрість вашу вірити Буду одну хоч хвилю я. Судіть мене без боязні – Таж сильні ви, то знаєте! Судіть без встиду, таж ви встид На прив’язі тримаєте; Судіть, як […]...
- Іван Франко – Човен Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона: “Хто ти, човне? Що ти, човне? Відки і куди пливеш? І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?” І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить: “Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить Біг мій вічний – […]...
- Іван Франко – З екзамену З іспитової кімнати Вибіг лютий кандидат; Збіглось в сінях товариство І давай його питать: “Ну, а що, ти здав екзамен? Маєш вчительський диплом?” Він мовчить, лиш чорна хмара Висить над його чолом. Далі каже: “Ні, камраття, Правди нині не зійськать! Той професор зоології – То тиран і лютий кат! Три завдав мені питання, Як закон […]...
- Іван Франко – Vivere memento! Весно, що за чудо ти Твориш в моїй груди? Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар, я В горя домовині – Що ж се за нова зоря Мені блисла нині? Дивний голос мя кудись Кличе – тут-то, ген-то: “Встань, прокинься, пробудись! Vivere memento!” Вітре теплий, брате мій, Чи […]...
- Іван Франко – Я не надіюсь нічого Я не надіюсь нічого І нічого не бажаю – Що ж, коли жию і мучусь, Не вмираю! Що ж, коли гляджу на тебе І не можу не глядіти, І люблю тебе! Куди ж те Серце діти? Усміх твій, неначе сонце Листя покрівля зелене, А з’їдає штучну краску – Смійся з мене! Я не надіюсь нічого, […]...
- Іван Франко – “Ще щебече у садочку соловій… “ Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій, Ще щебече, як віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. Та не так тепер в садочку, як було: Вечір в маю, співом все село гуло, По вулиці дівчатонька, наче рій, На вишеньці висвистує соловій. Не так нині, як бувало! Півсмерком Не йдуть селом дівчатонька ходірком, Не […]...
- Іван Франко – Пісня і праця Пісне, моя ти сердечна дружино, Серця відрадо в дні горя і сліз, З хати вітця, як єдинеє віно, К тобі любов у життя я приніс. Тямлю як нині: малим ще хлопчиною В мамині пісні заслухувавсь я; Пісні ті стали красою єдиною Бідного мого, тяжкого життя. “Мамо, голубко! – було налягаю. – Ще про Ганнусю, шумильця, […]...
- Іван Франко – Ляхам І що ж, що ми з вами братались? Все-таки ми в дурнях остались. Було колись волі доволі Для нас і для вас на Вкраїні. І хліба доволі на полі. Лиш жити б та бути донині. Та біс підкусив вас “брататись”, Братерство ж навпак повернути: Над братом панами остатись, В ярмо його шию пригнути. І що […]...
- Іван Франко – “Ужас на Русі” Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату! Світ вже кінчиться! Вже буря гуде! Чув ти? На нашу нещасную хату, Кажуть, страшенная змора іде. Десь проявились якісь нігілісти – Кажуть, що се людоїди, хотять Русь нашу, матінку, з кашею з’їсти, Перевернути теперішній лад. Все перевернуть униз головами: Учні професора стануть навчать, А як азбуки не вміє – […]...
- Алла Жабокрик – ти колись вицвітеш, дівчинко Ти колись вицвітеш, дівчинко. Станеш бляклою, непомітною І ніхто не побачить тоді твоїх сизих очей. І ніхто вже не буде на тебе дивитися. І ніхто вже не буде У тебе дивитися. Бо твій біль вже обрид. Він нікому тепер не пече. Ти колись втомишся, дівчинко. І ця втома буде такою пропащою. Такою всесильною, такою незрячою. […]...
- Гадки на межі – Франко Іван 1 Ся нитка зелена, що, мов тота гадина, Отеє здовж загону снує, – Се Terminus наш, се межа, перекладина, Знак, поки “моє” і “твоє”. По сей бік чотири загони Трохимові, По той бік Михайлові три: Жий кождий на своїм, уплачуй дачки нові, Чужого ж і п’ядь не бериї І що кому в тім, що Михайло […]...
- Андрій Малярик – Помре він колись від запалення мозку Помре він колись від запалення мозку. У власній квартирі чи може десь далі. У нього картини здебільшого з воску, На стінах блищать з фехтування медалі. На ганку, як завжди, улюблена книга. Читать не любив, признавався відверто, Усім трактував, що життя – це інтрига, На речі дивився зухвало і вперто. Бувало збирав і подерті купюри, За […]...
- Алла Жабокрик – а він колись був просто перехожим А він колись був просто перехожим. а він колись був попросту ніким. Він був безликим, сірим, на всіх схожим. для мене був, здавалося, пустим. А я колись шукала, мов прокляття, своє кохання. Боже, та чому Я взріла всіх, а лиш його останнім? а лиш його закинула в пітьму. А я тоді металася між світлом. шукала […]...
- Іван Франко – Ріпка Іван Франко РІПКА Був собі дід Андрушка, а в нього – баба Марушка, а в баби – донечка Мінка, а в дочки – собачка Хвінка, а в собачки – товаришка, киця Варварка, а в киці – вихованка, мишка Сіроманка. Раз весною взяв дід лопату та мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив, грабельками […]...
- Тарас Шевченко – Ми вкупочці колись росли Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали. Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись Та вже й не сходились ніколи. Мене по волі і неволі Носило всюди. Принесло На старість ледве і додому. Веселеє колись село Чомусь тепер мені, старому, Здавалось темним […]...
- Патріота Іван – Самійленко Володимир Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать промову стане, То й не жди, щоб був кінець. Патріоте наш Іване! Ти, їй-богу, молодець! В його дух зовсім народний: Не пізніш як за сім рік Стане він (хоч благородний) Говорити, як мужик; Ще й […]...
- Іван Франко – Переднє слово до другого видання Весною 1887 року вийшла невеличка збірка моїх віршів під заголовком “З вершин і низин”, в котрій, крім кількох десятків дрібних п’єс, ліричних і епічних, містилася також поема “Панські жарти”. Книжечка ся, ласкаво принята читаючою громадою Галичини і України, розійшлася досить швидко і вже від двох років вичерпана в книгарському торзі. довго я носився з думкою […]...
- Іван Франко – Ідилія Давно було. дітей маленьких двоє, Побравшися за руки, по квітчастих Лугах підгірських, стежкою вузькою Поперек нив, в жарку літнюю днину Ішли з села. Старшенький хлопчик був – Біловолосий, з синіми очима, З конем вербовим у руці. У нього За пазухою добрий кусень хліба І квітка на кайстровім капелюсі. А дівчинка вела його за руку, Хоч […]...
- Леся Українка – “Я блукав колись по ріднім краю… “ Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я винозірку Зірку. Промінь ясний ті дівочі Очі. Подала мені пом’яту М’яту. І на тій моїй пригоді Годі....
- КОЛИСЬ ХОТІЛА Колись хотіла я, щоб був ти лиш зі мною.. І ніжно цілував мої вуста, Та раптом щось змінилося з тобою, Ти не такий, як був… .душа твоя пуста. Сказав, що покохати вже не зможеш Благородно… … Неначе, оселився звір в тобі, Любити чесно й віддано – Для тебе вже давно не модно. І носиш тільки […]...
- Іван Вишенський, його час і письменська діяльність Іван Франко Іван Франко ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ, ЙОГО ЧАС І ПИСЬМЕНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І Добре роблять наші розумні та вчені люди, що згадують щороку і розказують простому народові про життя таких наших письменників та співаків, як Шевченко, Квітка, Шашкевич, Федькович, що своїм гарячим і чудово-красним словом будили наш народ зо сну, піднімали його до свідомості своєї людської і народної […]...
- Олеся Крисько – Чи буде так колись, скажи Чи буде так колись, скажи, Що я від болю більше не ховатимусь? Скажи чи варто сподіватися? І як забути найтернистіші стежки? Скажи, чи хтось мої загоїть рвані рани, І хто довіри смак мені поверне? Чи я, можливо, зовсім ще зарано Замурувала в душу усі брами? Чи вірити в майбутнього здійсненність, Чи варто в серці оселятися […]...
- Тарас Шевченко – Колись дурною головою Колись дурною головою Я думав: “Горенько зо мною! Як доведеться в світі жить? Людей і господа хвалить? В багні колодою гнилою Валятись, старітися, гнить. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі… О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь? Щодень пілати розпинають, Морозять, шкварять на огні!” 21 іюля , Черкаси...
- Тарас Шевченко – Така, як ти, колись лілея Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла І воплотила, пронесла Святеє слово над землею. Якби-то й ти, дністровий цвіте… Ні, ні! Крий боже! Розіпнуть. В Сибір в кайданах поведуть. І ти, мій цвіте неукритий… Не вимовлю… Веселий рай Пошли їй, господи, подай! Подай їй долю на сім світі І більш нічого не давай. Та […]...
- Іван Вишенський (скорочено) – Франко Іван Під безхмарним небом у синьому морі височить зелена Афонська гора. Здається, що вона спить: не оживляють її ні спів, ні сміх, ні розмови. Лише тричі на день лунають сумні дзвони монастирів. “Ті ридання металеві – знак, що хтось розставсь із світом”, і це “щоденна новина”. Хто б не покинув світ – скитник, чернець, послушник (може, […]...
- Ковальчук Людмила – Колись я вимовлятиму ім’я Колись я вимовлятиму ім’я Із гордістю, що ми були знайомі. Ти вибачай за все, що більше не твоя (Мої координати назавжди невідомі). У кожного із нас тепер своє життя… Так буде увесь час, до певного моменту. Та прийде і до тебе нестримне каяття, Коли усе твоє оцінять у два центи. Ти пригадай мене. Я вибачу […]...
- Іван Франко – “Ми оси, ми оси!..” Ми оси, ми оси! Хто любить приноси, Хто любить чуже До себе горнути, Хто голих стриже, Хто вміє тягнути З робучих людей Остатнюю свитку, Сирітських дітей Здирає, як липку, Хто надто турбуєсь Сусідським добром, Нехай нас пильнуєсь, Бо тнемо жалом! Ми оси, ми оси! Хто кльоцом і досі Чапить у багні, Освіти лякаєсь, Сучасні огні […]...
- Іван Франко – К. П Гарна дівчино, пахучая квітко! Оком і словом стріляєш ти мітко! В серця чутливий потайник укритий – Хто тебе бачить, той мусить любити. Тільки ж не гнівайсь за щиреє слово: Світ і життя ти береш поверхово, Мислиш, хто спів твій полюбить і очі, Той вже нічого на світі не схоче. Сли для очей і для пісні […]...
- Іван Франко – О. О “Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, […]...
- Іван Франко – Супокій Супокій – святеє діло В супокійнії часи, Та сли в час війни та бою Ти зовеш до супокою – Зрадник або трус єси. Бо коли народи в згоді Враз працюють, щоб природі Вирвать тайну не одну, В тьму життя влить світла досить, – Горе тому, хто підносить Самовільную війну. Та коли в робучу пору В […]...
- Іван Франко – Товаришам І вас зі своїх зборів проженуть Старих порядків лицарі гордії, Ім’я і діла ваші прокленуть І крикнуть: “Зрада! Пагубнії мрії!” І вашу добру славу оплюють Брехнею, й вас полічать між злодії, Отрутою, замучених, напоять, Надії ясні жовчею затроять. На суд потягнуть вас, начинять вами Всі тюрми, все покличуть проти вас – Людей і бога. ділом […]...
- Іван Франко – Сідоглавому Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь, Як хліб і кусень сала, – Я ж гавкаю раз в раз, Щоби вона не спала. Ти, брате, любиш Русь, Як любиш добре пиво, – Я ж не люблю, як жнець Не любить спеки в […]...
- Іван Франко – Автограф № 214 Ой, зле, сусіде! Лихо нам, свату! Тяжко на світі дихати вже! Чув ти? На нашу бідную хату, Кажуть, страшная змора іде! Десь появились злі нігілісти… Кажуть, неначе вни-то хотять Русь нашу матір з кашею з’їсти, Перевернути весь старий лад! Все-ді поставлять горі ногами: Хлопці будуть-ді вчителя вчить, А як не вміє, далі різками, Як він […]...
- Присвята – Франко Іван Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних […]...
- Іван Франко – Анні П Дівчина встала рано-рано: “Піду я в поле, мамо, мамо! Піду я в поле до роботи, Золоту пшениченьку полоти. Годі сидіти дома тута: Глушить пшеницю хопта люта; Бур’ян буяє рісно-рісно, За ним пшениці тісно-тісно; Повій плететься геть на диво, Хилить пшеницю криво-криво”. “Рано ще в поле, доню, доню, Зимнії роси в полю, в полю! Зимнії роси, […]...
Ніхто не говорив що буде легко.