Іван Франко – “Бувають хвилі – серце мліє… “
Бувають хвилі – серце мліє
І скорбних мислей рій летить,
Мов чорна хмара небо криє
І грім у хмарі гуркотить.
І поглядом німої злоби
Гляджу на небо й світ живий
І жду, що з земної утроби
Ось-ось прорвесь огонь страшний
І вмить спалить всю землю тую
З всіма неправдами її,
Перелама хаос твердую
Шкарлущу скріплої землі…
І, наче золото в горнилі,
Сей світ очиститься зовсім,
І чиста, в невечерній силі,
Засяє правда й воля в нім.
2 апреля 1880
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Франко – “Вам страшно тої огняної хвилі… “ Вам страшно тої огняної хвилі, Коли з мільйонів серць, мов божий грім, Закута правда бухне і застилі Шкарлущі світу розірве на нім? Ви боїтесь, щоби криваві хвилі Не потекли і не підмили дім Блискучої освіти, не змулили Швидкого поступу думок зовсім? Не бійтеся! В кривавих хвиль навалі Не згине думка, правда і добро, Лиш краще, […]...
- Іван Франко – “Тихенько річка котить хвилі чисті… “ Тихенько річка котить хвилі чисті, Так тихо, що в ній чуєш, як тріпочесь Сверщок, що впутавсь у зів’ялім листі, Що і самому розплистись в ній хочесь. Тихенько зорі моргають іскристі… Зірниці промінь, мов дитя, хлюпочесь В хрустальних водах; голії, безлисті Нависли лози, їм заснути хочесь. На дні перловім щука спить спокійно, Ліниво зіви шевелить кроваві, […]...
- Іван Франко – “Жіноче серце! Чи ти лід студений… “ Жіноче серце! Чи ти лід студений, Чи запашний, чудовий цвіт весни? Чи світло місяця? Огонь страшенний, Що нищить все? Чи ти, як тихі сни Невинності? Чи як той стяг воєнний, Що до побіди кличе? Чи терни, Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний Чи демон лютий з пекла глибини? Чим б’єшся ти? Яка твоя любов? В […]...
- Богдана Лапченко – Люди бувають дивні і чудні Люди бувають дивні і чудні І трішки божевільними бувають. То ходять радісні, а то – сумні, Живуть разом, а потім десь зникають. Шукаєш їх потому – не знайдеш: Закриті наглухо таємні сховки. І тільки спогади у серці бережеш І хмуриш свої чорні бровки. А варто лиш покликати когось, Їм піклування й доброту віддати, Не забувати, […]...
- Дмитро Загул – “Бувають хвилини спокою порожнього… “ Бувають хвилини спокою порожнього, Без бурі, Без болю, Без волі… В безодні знесилля німого Дрімають придушені болі – А серце байдужне до всього Непевного, злого, тривожного. Здається, Що ти десь далеко закинутий Від радощів, суму та й горя… Здається, що все тільки спиться На споді глибокого моря – А десь над тобою сміється Світ сонця, […]...
- Іван Франко – З екзамену З іспитової кімнати Вибіг лютий кандидат; Збіглось в сінях товариство І давай його питать: “Ну, а що, ти здав екзамен? Маєш вчительський диплом?” Він мовчить, лиш чорна хмара Висить над його чолом. Далі каже: “Ні, камраття, Правди нині не зійськать! Той професор зоології – То тиран і лютий кат! Три завдав мені питання, Як закон […]...
- Іван Франко – думка в тюрмі Ой рано я, рано устану, На яснеє небо погляну, А небо, як синій кришталь, А в серці важкий сум і жаль. Всміхається небо без зміни, Глядить на тюремнії стіни, А стіни пожовкли від сліз, Що ними просякли наскрізь. Гей, яснеє небо, чому ти Глядиш, так весело всміхнуте, Пощо в ту проклятую кліть Ти шлеш такий […]...
- Іван Франко – Молодому другові Чом головку ти схилив додолу, Спер на ручку скрань ту мармурову, А очима в далі десь блукаєш, Наче в далі доленьки шукаєш? Що завис на тобі сутінь суму? Що задумавсь, молоденький друже? Ой, не думай, голубе, ту думу, Бо та дума зрадливая дуже! Зразу сяє, мов сонце весною, Наливає світ увесь красою І чарує твоє […]...
- Іван Франко – “Смішний сей світ!” Смішний сей світ! Смішніший ще поет, Що все в нім хоче серіозно брати, Що в тій погоні до незвісних мет Розумну думку рад би відшукати. Смішний сей світ! В нім правом – дикий гнет, А чесна праця в перегнилі шмати Вкриваєсь, а коб мала лиш відмет З страв дармоїдів, щоб живіт запхати, То мала б […]...
- Іван Франко – “Від того дня вже другий рік пройшов… “ Від того дня вже другий рік пройшов. У чистім полі знов лежу я в горі, Гляджу на небо ясне… Надо мнов Знов плавле яструб в лазуровім морі. Обколесив, тепер шибнув стрілов… Отак і я простір думками порю, Та темно в нім, навіки мглов густов Закрила доля мою ясну зорю. Так темно, зимно! Наче серце стине, […]...
- Іван Франко – “думи, діти мої… “ Думи, діти мої, Думи, любі мої! З усміхнутим лицем В тій понурій тюрмі! Наче запах весни, Налітаєте ви, Скорбне серце моє Потішаєте ви! Де жура душу тлить, Живе серце болить, Де в важкій боротьбі Духа втома в’ялить, Де хитається ще, Сумнівається ще Ум, де думка нова Загорається ще, – Там ви, думи, летіть, Слабосилих кріпіть, […]...
- Бувають миті в житті, коли Так хотіла почати свою сповідь зі слів “Бувають миті в житті, коли… “, але востаннє я починала так дуже теплу розповідь про те, як я зустріла щастя. І справа тут не в прагненні не повторюватись, а в тому, що не можна, напевно, про цілком протилежні речі починати писати однаково. Хоча… Хто його знає, що можна, […]...
- Іван Франко – N. N. (“Виступаєш ти чемно, порядно… “) Виступаєш ти чемно, порядно І говориш розумно і складно, І лице твоє гарне та ясне – Заглядиться дівча не одно, – Та мене щось відтручує власне, І смутить, і тривожить воно. Все здається мені, що налитий Ти сльозами і кров’ю селян, Що людською ти кривдою ситий, Що твій батько – дерун і тиран, За життя […]...
- Іван Франко – Сікстинська Мадонна Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може, Неткнутий блиском твої красоти? Так, ти богиня! Мати, райська роже, О глянь на мене з свої висоти! Бач, я, що в небесах не міг найти Богів, перед тобою клонюсь тоже. О бозі, духах мож ся […]...
- Іван Франко – “Лице небесне прояснилось… “ Лице небесне прояснилось І блиском розкоші займилось, Надії рум’янцем паліє – Мені в тюрмі аж серце мліє. Нараз в безмірному просторі, Мов парус на далекім морі, Маленька хмарка виринає І звільна, стиха надпливає. Щось в ній мутиться і трепече, Немов у серце молодече Ввірветься думка сумовита, Тривоги хмаркою вповита. Та промінь сонця гнеть зцілує З […]...
- Іван Франко – О. О “Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, […]...
- Іван Франко – “Ще щебече у садочку соловій… “ Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій, Ще щебече, як віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. Та не так тепер в садочку, як було: Вечір в маю, співом все село гуло, По вулиці дівчатонька, наче рій, На вишеньці висвистує соловій. Не так нині, як бувало! Півсмерком Не йдуть селом дівчатонька ходірком, Не […]...
- Іван Франко – данилові Млаці. 2-а частина Не впору був твій плач і сміх, не впору, То й кпились люди з сліз і з сміху твого. Твій жаль об тім нагадує дурного – Прости на слові – Павлуся істор’ю. “Йди в світ, Павлусю, й тям, що говорю, – Казала мати. – де вгледиш якого При добрім ділі, то вклонись до нього. Й […]...
- Іван Франко – Ідилія Давно було. дітей маленьких двоє, Побравшися за руки, по квітчастих Лугах підгірських, стежкою вузькою Поперек нив, в жарку літнюю днину Ішли з села. Старшенький хлопчик був – Біловолосий, з синіми очима, З конем вербовим у руці. У нього За пазухою добрий кусень хліба І квітка на кайстровім капелюсі. А дівчинка вела його за руку, Хоч […]...
- Іван Франко – Корженкові Душно і хмарно, Важко бурливий час! Чи гинуть марно, Щоб світ не знав о нас? Йти в небезпечний бій Чи гнутись плазом? Друже сердечний мій, Ходімо разом! Щастя не ждімо, Щастя не де, а в нас! К сонцю спішімо, Хоч його промінь згас, – Вдень буде знов ясніть Чистим алмазом. В правди і волі світ […]...
- Іван Франко – Хлібороб Гей, хто на світі кращу долю має, Як той, що плугом святу землю оре? Святую землю в банку заставляє, В довги впадає, як в бездонне море, І поти б’ється, аж остатня рація На нього спаде – грунту ліцитація – І поки в найми не пошкандибає, – Гей, хто на світі кращу долю має? Гей, хто […]...
- Іван Франко – “Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє… “ Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє, Дзвонить пісеньку жайвороночок, Затонувши десь в бездні-глубіні Кришталевого океану… Встань, Встань, орачу! Вже прогули вітри. Проскрипів мороз, вже пройшла зима! Любо дихає воздух леготом; Мов у дівчини, що з сну будиться, В груді радісно б’єсь здоровая Молодая кров, Так і грудь землі диха-двигаєсь Силов дивною, оживущою. Встань, орачу, встань! Сій […]...
- Іван Франко – Чим пісня жива? Кожда пісня моя – Віку мого день, Протерпів її я, Не зложив лишень. Кожда стрічка її – Мізку мого часть, Думи – нерви мої, Звуки – серця страсть. Що вам душу стрясе – То мій власний жаль, Що горить в ній – то се Моїх сліз хрусталь. Бо нап’ятий мій дух, Наче струна-прім: Кождий вдар, […]...
- Леся Українка – “Гострим полиском хвилі спалахують… “ Гострим полиском хвилі спалахують Після бурі у місячну ніч, Наче військо мечами двусічними Хоче знять вражі голови а пліч. Зброї полиск і гомін розкотистий – Се неначе повстання гуде, Наче сила народна узброєна Без упину на приступ іде. Кожний меч – промінь світла небесного Впав згори й знов угору зроста; Кожний гук – відгук сили […]...
- Іван Франко – Не знаю, що мене до тебе тягне Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Коли погляну на твоє лице, Чогось мов щастя й волі серце прагне І в груді щось метушиться, немов Давно забута згадка піль зелених, Весни і квітів, – молода любов З обійм виходить гробових, студених. Себе я чую сильним і свобідним, Мов той, […]...
- Іван Андрусяк – Франко. 1916 Це небо ніби гиргалиця з рук Розлазиться в потріскані судини А ми його збирали і садили На полі брані свій порожній звук Не молотом не ломом не кайлом Не помелом на коло вітрогону Ми просто утекли від забобону В останнє недоступне ремесло Ми голосно вдягнули самоту Шахтарських брухтом завтрашньої маски Регіно поверни мене будь ласка […]...
- Іван Франко – Отсе тая стежечка Отсе тая стежечка, Де дівчина йшла, Що з мойого сердечка Щастя унесла. Ось туди пішла вона Та гуляючи, З іншим своїм любчиком Розмовляючи. За її слідами я, Мов безумний, біг, Цілував з сльозами я Пил із її ніг. Наче потопаючий Стебелиночку, Зір мій вид її ловив На хвилиночку. І мов нурок перли ті На морському […]...
- Іван Франко – “Не покидай мене, пекучий болю… “ Не покидай мене, пекучий болю, Не покидай, важкая думо-муко Над людським горем, людською журбою! Рви серце в мні, бліда журо-марюко, Не дай заснуть в постелі безучастя – Не покидай мене, гриже-гадюко! Не дай живому в домовину класться, Не дай подумать ані на хвилину Про власну радість і про власне щастя, Докіль круг мене міліони гинуть, […]...
- Іван Франко – Наймит В устах тужливий спів, в руках чепіги плуга – Так бачу я його; Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло. Душею він дитя, хоч голову схилив, Немов дідусь слабий, Бо від колиски він в недолі пережив І в труді вік цілий. Де плуг його пройде, залізо де розриє Землі плідної пласт, Там незабаром […]...
- Іван Франко – Товаришам І вас зі своїх зборів проженуть Старих порядків лицарі гордії, Ім’я і діла ваші прокленуть І крикнуть: “Зрада! Пагубнії мрії!” І вашу добру славу оплюють Брехнею, й вас полічать між злодії, Отрутою, замучених, напоять, Надії ясні жовчею затроять. На суд потягнуть вас, начинять вами Всі тюрми, все покличуть проти вас – Людей і бога. ділом […]...
- Іван Франко – “В снах юності так сквапно ми шукаєм… “ В снах юності так сквапно ми шукаєм Прямих стежок і молодим умом Так просто, гарно вік свій укладаєм, Так чесно, сміло боремось зо злом… А втім в життя, мов в п’яних стиск, вступаєм: Сей відси штовхне, відти той часом; Сяк-так в’ємось, удари обминаєм, Ба й других пнем самі набік плечом. Оглянемось – і де наш […]...
- Іван Франко – Гриць Турчин Муштруйся, рекруте-небоже, Слізьми оружжя обливай! Хились, корись, а тільки, брате, Оружжя з рук не випускай! Учись владати ним, учися Стріляти цільно і в лице Безстрашно смерті заглядати: Важкого бою час іде. Прийдесь за правду твердо стати Хлоп в хлопа і плече в плече, Прийдесь на ворога стріляти, І кров рікою потече. На віковічную неволю, Пониження […]...
- Іван Франко – Михалині Р Ні, не однако для всіх сонце сяє, Хоч безучасно над всіми блищить. Бідний слізьми його блиск заливає, Щасним воно і терни золотить. Серце дівоче, красніше сіяє Щирість твоя, аніж сонячний світ: Радісний усміх для щасного має, Сльози для горя, пораду й привіт. 7 апреля 1882...
- Грiє сонечко!.. – Франко Іван * Грiє сонечко! Усмiхається небо яснеє, Дзвонить пiсеньку жайвороночок, Затонувши десь в безднi-глубiнi Кришталевого океану… Встань, Встань, орачу! Вже прогули вiтри, Проскрипiв мороз, вже пройшла зима! Любо дихає воздух леготом; Мов у дiвчини, що з сну будиться, В грудi радiсно б’єсь здоровая Молодая кров, Так i грудь землi диха-двигаєсь Силов дивною, оживущою. Встань, орачу, встань! […]...
- Іван Франко – “Світ дрімає. Блідолиций… “ Світ дрімає. Блідолиций Місяць задрімав над ним, – Знать, замкнули в небі двері І поснулося святим. Тож все горе світовеє, Що від сонних утекло, На мою безсонну душу Мов горою налягло. 23 сентября 1880...
- І. Франко – це розум і серце нашого народу (М. Рильський) І. Франко – це розум і серце нашого народу (М. Рильський) I. Іван Франко посів визначне місце у літературі другої половини XIX сторіччя. (Залишив величезну літературну спадщину – поетичні, прозові, драматичні твори, літературознавчі, історико-економічні та філософські праці. Йому належить велика кількість праць українською, польською та іншими мовами. Виступав перекладачем з чеської, французької та інших мов.) […]...
- Веснянки – Франко Іван Розвивайся, лозо, борзо*, Зелена дiброво! Оживає помертвiла Природа наново. Оживає, розриває Пута зимовiї, Обновляєсь в свiжi сили Й свiжiї надiї. Зеленiйся, рiдне поле Українська ниво! Пiдiймися, колосися, Достигай щасливо! I щоб всяке добре сiм’я Ти повiк плекала, I щоб свiту добра служба З твого плоду стала! _____________________ *Борзо – швидко. * Грiє сонечко! Усмiхається небо […]...
- Павло Мовчан – “Покрай хвилі йду. Спиняюся… “ Покрай хвилі йду. Спинюся. І пливу, пливу, пливу… Дрізд кубельце мостить в вусі, Смиче із-під ніг траву. Вимиває землю хвиля По піщинці – ти ж стоїш, Не пусті її зусилля, Бо землі лишилось ківш… Ти ж, задивлений у воду, Все пливеш, пливеш, пливеш, Мов без короня і роду, Мов тобі немає меж… Десь і чаєчка […]...
- Іван Франко – “Ужас на Русі” Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату! Світ вже кінчиться! Вже буря гуде! Чув ти? На нашу нещасную хату, Кажуть, страшенная змора іде. Десь проявились якісь нігілісти – Кажуть, що се людоїди, хотять Русь нашу, матінку, з кашею з’їсти, Перевернути теперішній лад. Все перевернуть униз головами: Учні професора стануть навчать, А як азбуки не вміє – […]...
- Іван Франко – К. П Гарна дівчино, пахучая квітко! Оком і словом стріляєш ти мітко! В серця чутливий потайник укритий – Хто тебе бачить, той мусить любити. Тільки ж не гнівайсь за щиреє слово: Світ і життя ти береш поверхово, Мислиш, хто спів твій полюбить і очі, Той вже нічого на світі не схоче. Сли для очей і для пісні […]...
Неповторний митець ліни костенко.