Іван Франко – “Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє… “

Related posts:

1. Грiє сонечко!.. – Франко Іван * Грiє сонечко! Усмiхається небо яснеє, Дзвонить пiсеньку жайвороночок, Затонувши десь в безднi-глубiнi Кришталевого океану… Встань, Встань, орачу! Вже прогули вiтри, Проскрипiв мороз, вже пройшла зима! Любо дихає воздух леготом; Мов у дiвчини, що з сну будиться, В грудi радiсно б’єсь здоровая Молодая кров, Так i грудь землi диха-двигаєсь Силов дивною, оживущою. Встань, орачу, встань! […]...
2. Веснянки – Франко Іван Розвивайся, лозо, борзо*, Зелена дiброво! Оживає помертвiла Природа наново. Оживає, розриває Пута зимовiї, Обновляєсь в свiжi сили Й свiжiї надiї. Зеленiйся, рiдне поле Українська ниво! Пiдiймися, колосися, Достигай щасливо! I щоб всяке добре сiм’я Ти повiк плекала, I щоб свiту добра служба З твого плоду стала! _____________________ *Борзо – швидко. * Грiє сонечко! Усмiхається небо […]...
3. Іван Франко – Веснянки ВЕСНЯНКИ * * * Розвивайся, лозо, борзо 4, Зелена дiброво! Оживає помертвiла Природа наново. Оживає, розриває Пута зимовiї, Обновляєсь в свiжi сили Й свiжiї надiї. Зеленiйся, рiдне поле Українська ниво! Пiдiймися, колосися, Достигай щасливо! I щоб всяке добре сiм’я Ти повiк плекала, I щоб свiту добра служба З твого плоду стала! _____________________ 4 Борзо – […]...
4. Високий пафос вірша “Гріє сонечко” Співчуваючи селянам, розуміючи їхнє нужденне становище, І. Франко завжди намагався полегшити їх життя. Своїми творами він боровся за утвердження нового справедливого суспільного ладу. Показовим у цьому плані є вірш “Гріє сонечко”. Натхненно і захоплено оспівує І. Франко весняне пробудження природи: Гріє сонечко! Усміхається Небо ясне, Дзвонить пісеньку Жайвороночок… Вісник весни закликає селянина до праці: Встань, […]...
5. Іван Франко – “думи, діти мої… “ Думи, діти мої, Думи, любі мої! З усміхнутим лицем В тій понурій тюрмі! Наче запах весни, Налітаєте ви, Скорбне серце моє Потішаєте ви! Де жура душу тлить, Живе серце болить, Де в важкій боротьбі Духа втома в’ялить, Де хитається ще, Сумнівається ще Ум, де думка нова Загорається ще, – Там ви, думи, летіть, Слабосилих кріпіть, […]...
6. Іван Франко – “Вже сонечко знов по лугах… “ Вже сонечко знов по лугах Почало весняную роботу; І знов по широких полях Полились ріки людського поту. По тихій, по чистій ріці Знов сріблястая риба гуляє; По голій, тісній толоці Знов худоба худа шкандибає. Дзвенить птахів співами ліс, І зозуля кує коло кладки; Дорогою тягнеться віз – Секвестратор в село за податки. 28 марта 1880...
7. Іван Франко – О. О “Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, […]...
8. Іван Франко – Пісня геніїв ночі По боях земного життя Чи в повні свіжих сил; В утомі з довгого пуття Чи в першім маху крил; Чи вниз літа склонили скрань, Чи в серці рай весни, – Сюди, вандрівче, ти пристань! Засни! Засни! Засни! Що земний шлях, що земний бій, Ненависть і любов? Тут ніч, тиша і супокій Без снів і без […]...
9. Іван Франко – Якби знав я чари, що спиняють хмари Якби знав я чари, що спиняють хмари, Що два серця можуть ізвести до пари, Що ламають пута, де душа закута, Що в поживу ними зміниться отрута! То тебе би, мила, обдала їх сила, Всі би в твоїм серці іскри погасила. Всі думки й бажання за одним ударом. Лиш одна любов би вибухла пожаром, Обняла б […]...
10. Іван Франко – “Ой, що в полі за димове?..” Ой, що в полі за димове? Чи то вірли крильми б’ються? Ні, то доля грядки копле, Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: “Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, – спозаранку! Рости, красо, до пояса, Ти, розуме, вище мене! Іди, красо, поміж люди, Ти, розуме, громадами! Не дайсь, красо, тому взяти, Хто ти хоче світ […]...
11. Іван Франко – Vivere memento! Весно, що за чудо ти Твориш в моїй груди? Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар, я В горя домовині – Що ж се за нова зоря Мені блисла нині? Дивний голос мя кудись Кличе – тут-то, ген-то: “Встань, прокинься, пробудись! Vivere memento!” Вітре теплий, брате мій, Чи […]...
12. Іван Франко – “Розвивайся ти, високий дубе… “ Розвивайся ти, високий дубе, Весна красна буде! Розпадуться пута віковії, Прокинуться люди. Розпадуться пута віковії, Тяжкії кайдани, Непобіджена злими ворогами Україна встане. Встане славна мати Україна, Щаслива і вільна, Від Кубані аж до Сяну-річки Одна, нероздільна. Щезнуть межі, що помежували Чужі між собою, Згорне мати до себе всі діти Теплою рукою. “діти ж мої, діти […]...
13. Іван Франко – майстер художнього слова Іван Франко – майстер художнього слова У літературному русі другої половини XIX століття Іван Франко – найвидатніший діяч. Його “поетична творчість вражає глибиною і багатством ідей, Широким колом тем і сюжетів, великою різноманітністю форм”. Своє палке слово Каменяр спрямовував на захист трудящих, проти несправедливого ладу, проти експлуататорів. Найвидатнішим внеском у скарбницю української поезії стала збірка […]...
14. Іван Франко – Чим пісня жива? Кожда пісня моя – Віку мого день, Протерпів її я, Не зложив лишень. Кожда стрічка її – Мізку мого часть, Думи – нерви мої, Звуки – серця страсть. Що вам душу стрясе – То мій власний жаль, Що горить в ній – то се Моїх сліз хрусталь. Бо нап’ятий мій дух, Наче струна-прім: Кождий вдар, […]...
15. Іван Франко – “Жіноче серце! Чи ти лід студений… “ Жіноче серце! Чи ти лід студений, Чи запашний, чудовий цвіт весни? Чи світло місяця? Огонь страшенний, Що нищить все? Чи ти, як тихі сни Невинності? Чи як той стяг воєнний, Що до побіди кличе? Чи терни, Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний Чи демон лютий з пекла глибини? Чим б’єшся ти? Яка твоя любов? В […]...
16. Іван Франко – “І ти підеш убитою дорогов… “ І ти підеш убитою дорогов, Котрою день в день тисячі ідуть! І ти пониження й неволі путь Пройдеш, як другі, до кінця самого. Тепер ти ще боронишся, небого, Ще молодою кров’ю жили б’ють І свіжі думи сили додають, Та швидко опору не стане твого. В глиб звільна втягне тя багно гниле І в кров усіми […]...
17. Іван Франко – Ідеалісти Під пнем перегнилим в болоті гнилому Вертяться, клубляться дрібні черв’яки: І вродились, виросли й гинуть у ньому, А другі їх тілом живуть залюбки. І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній: Десь сонце горить у всім чарі весни, А в сонця промінні, у радості вічній Гуляють і золотом сяють вони. Ті сни свої черви складали в […]...
18. Іван Франко – Народна пісня Глянь на криницю тиху, що із стіп могили Серед степу сльозою тихою журчить; В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить, І промінь сонця миєсь в її срібній хвили, На дні її щось б’ється, мов таємні жили… Той рух живий ніколи не бажа спочить, Вода її пречиста тисячі живить Дітей весни, що густо вкруг її […]...
19. Іван Франко – Поезія В житті, мов на шляху, лиць сотні стрічаєш, Та в поспіху їх безучасно лишаєш. Часом лиш попадесь лице характерне, Що взір поневолі до себе приверне. Зирнеш, заговориш і стиснеш за руку – Найближча хвилина приносить розлуку. Та довго ще в тямці відтіль і відсіль Не раз визирає приязний профіль. Та де з ким тісніше злучив […]...
20. Іван Франко – “Незрячі голови наш вік кленуть… “ Незрячі голови наш вік кленуть, В котрім, говорять, перед правом сила, А чесній думці перетяті крила, А правду й волю, як звіра, женуть. Та що ж то – право? Право – се лиш сила, А сила – право, се закон природи. В житті лиш сила ломить перешкоди, До лету вгору розпускає крила. Та що ж […]...
21. Іван Франко – “Вам страшно тої огняної хвилі… “ Вам страшно тої огняної хвилі, Коли з мільйонів серць, мов божий грім, Закута правда бухне і застилі Шкарлущі світу розірве на нім? Ви боїтесь, щоби криваві хвилі Не потекли і не підмили дім Блискучої освіти, не змулили Швидкого поступу думок зовсім? Не бійтеся! В кривавих хвиль навалі Не згине думка, правда і добро, Лиш краще, […]...
22. Іван Франко – “Сонети – се раби… “ Сонети – се раби. У форми пута Свобідна думка в них тремтить закута, Примірена, як міряють рекрута, І в уніформ так, як рекрут, упхнута. Сонети – се пани. В них мисль від роду Приглушено для форм; вони вигоду, Пожиток кинуть, щоб ловити моду: Се гарний цвіт, що не приносить плоду Раби й пани! Екстреми ся […]...
23. Іван Франко – “Від того дня вже другий рік пройшов… “ Від того дня вже другий рік пройшов. У чистім полі знов лежу я в горі, Гляджу на небо ясне… Надо мнов Знов плавле яструб в лазуровім морі. Обколесив, тепер шибнув стрілов… Отак і я простір думками порю, Та темно в нім, навіки мглов густов Закрила доля мою ясну зорю. Так темно, зимно! Наче серце стине, […]...
24. Іван Франко – Гiмн Вiчний революцйонер – Дух, що тiло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Вiн живе, вiн ще не вмер. Нi попiвськiї тортури, Нi тюремнi царськi мури, Анi вiйська муштрованi, Ні гармати лаштованi, Нi шпiонське ремесло В грiб його ще не звело. Вiн не вмер, вiн ще живе! Хоч вiд тисяч лiт родився, Та […]...
25. Іван Франко – “Лице небесне прояснилось… “ Лице небесне прояснилось І блиском розкоші займилось, Надії рум’янцем паліє – Мені в тюрмі аж серце мліє. Нараз в безмірному просторі, Мов парус на далекім морі, Маленька хмарка виринає І звільна, стиха надпливає. Щось в ній мутиться і трепече, Немов у серце молодече Ввірветься думка сумовита, Тривоги хмаркою вповита. Та промінь сонця гнеть зцілує З […]...
26. Іван Франко – Не знаю, що мене до тебе тягне Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Коли погляну на твоє лице, Чогось мов щастя й волі серце прагне І в груді щось метушиться, немов Давно забута згадка піль зелених, Весни і квітів, – молода любов З обійм виходить гробових, студених. Себе я чую сильним і свобідним, Мов той, […]...
27. Іван Франко – “Не забудь, не забудь… “ Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни, – Путь життя, темну путь Проясняють вони. Злотих снів, тихих втіх, Щирих сліз і любви, Чистих поривів всіх Не встидайсь, не губи! Бо минуть – далі труд В самоті і глуші, Мозолі наростуть На руках і душі. Лиш хто любить, терпить, В кім кров живо кипить, В […]...
28. Іван Франко – N. N. (“Виступаєш ти чемно, порядно… “) Виступаєш ти чемно, порядно І говориш розумно і складно, І лице твоє гарне та ясне – Заглядиться дівча не одно, – Та мене щось відтручує власне, І смутить, і тривожить воно. Все здається мені, що налитий Ти сльозами і кров’ю селян, Що людською ти кривдою ситий, Що твій батько – дерун і тиран, За життя […]...
29. Гадки на межі – Франко Іван 1 Ся нитка зелена, що, мов тота гадина, Отеє здовж загону снує, – Се Terminus наш, се межа, перекладина, Знак, поки “моє” і “твоє”. По сей бік чотири загони Трохимові, По той бік Михайлові три: Жий кождий на своїм, уплачуй дачки нові, Чужого ж і п’ядь не бериї І що кому в тім, що Михайло […]...
30. Товаришам з тюрми – Франко Іван Обриваються звiльна всi пута, Що в’язали нас з давнiм життем; З давнiх брудiв i думка розкута – Ожиємо, брати, ожиєм! Ожиємо новим ми, повнiшим I любов’ю огрiтим життєм; Через хвилi мутнi та бурливi До щасливих країв попливем. Через хвилi нещасть i неволi, Мимо бур, пересудiв, обмов, Попливем до країни святої, Де братерство, i згода, й […]...
31. Іван Франко – “Ночі безмірнії, ночі безсоннії… “ Ночі безмірнії, ночі безсоннії, Горе моє! Мозок наляжуть думки невгомоннії, В серці грижа, мов павук той, полоннії Сіті снує. Виром невпинним бажання сердечнії Рвуться, летять – Вічно невтишені і безконечнії… Мов на свої мене крила безпечнії Схопить хотять. Де ви так рветесь, куди ви літаєте, Думи-орли? В гості до зірки ви, чень, не бажаєте? К […]...
32. Іван Вишенський (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали гордо, Просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
33. Іван Франко – Semper idem! Против рожна перти, Против хвиль плисти, Сміло аж до смерти Хрест важкий нести! Правда против сили! Боєм против зла! Між народ похилий Вольності слова! З світочем науки Против брехні й тьми – Гей, робучі руки, Світлії уми! Ще те не вродилось Остреє залізо, Щоб ним правду й волю Самодур зарізав! Ще той не вродився Жар, […]...
34. Іван Франко – Раз зійшлися ми случайно Раз зійшлися ми случайно, Говорили кілька хвиль – Говорили так звичайно, Мов краяни, що нечайно Здиблються з-за трьохсот миль. Я питав про щось такеє, Що й не варт було питать, Говорив щось про ідеї – Та зовсім не те, не теє, Що хотілося сказать. Звільна, стиха ти, о пані, І розсудно річ вела; Ми розстались, […]...
35. Іван Франко – Милосердним Нехай і так, що, мов черв’як, Затоптаний в багно життя, Оскорблений, унижений, З гнівом в душі вмираю я; Нехай і так, що, в старця мов, Похилий мій, нужденний вид, – Та все ж ваш дар непрошений Глибоко грудь мені ранить. Нехай і так, що добрі ви, І чесні ви, і щирі ви, Що з милосердя […]...
36. Іван Франко – Ляхам І що ж, що ми з вами братались? Все-таки ми в дурнях остались. Було колись волі доволі Для нас і для вас на Вкраїні. І хліба доволі на полі. Лиш жити б та бути донині. Та біс підкусив вас “брататись”, Братерство ж навпак повернути: Над братом панами остатись, В ярмо його шию пригнути. І що […]...
37. Іван Франко – Беркут З укритого гнізда в скалистій десь щілині З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині – З таємних мов джерел гнівлива думка рветься, Облетить світ, і аж о неба звід опреться, І б’є важким крилом, де лиш сягнути зможе, І зве: “де правда та? де ти, великий боже? Всі зорі збігла я, атоми всі в […]...
38. Іван Франко – Якось-то буде! З голоду й нужди вмирає мужик, Крадіж, рабунки, весь край – один крик. Мати вбиває голодну дитину. Батько кидає кохану родину, В Росію, Молдавію тягнуть плачучії На заробітки отарами люде… Радьте, розумні! Рятуйте, маючії! – Якось-то буде! Якось-то буде! Поле мужицьке в жидівські йде руки, Школи мужицькі не сіють науки, Але незгоду й ненависть народну; […]...
39. Іван Франко – “Ще щебече у садочку соловій… “ Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій, Ще щебече, як віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. Та не так тепер в садочку, як було: Вечір в маю, співом все село гуло, По вулиці дівчатонька, наче рій, На вишеньці висвистує соловій. Не так нині, як бувало! Півсмерком Не йдуть селом дівчатонька ходірком, Не […]...
40. Іван Франко – “Не довго жив я в світі ще… “ Не довго жив я в світі ще, Та встиг чимало вже зазнати. Не що й дало мені життє, Та все ж дало досить багато. Дало мені пізнать добро, Дало побачить світ науки, Бажання правди у душі І дві тверді, робучі руки, Дало і приязнь, і любов Взаїмну, хоч і не щасливу. Сказало: “Сій, хоч не […]...