Іван Франко – “Не люди наші вороги… “
Не люди наші вороги,
Хоч люди гонять нас, і судять,
І запирають до тюрми,
І висмівають нас, і гудять.
Бо люди що? Каміння те,
Котре, розбурхана весною,
Валами котить і несе
Ріка розлитая з собою.
Не в людях зло, а в путах тих,
Котрі незримими вузлами
Скрутили сильних і слабих
З їх мукою і їх ділами.
Мов Лаокоон серед змій,
Так люд увесь в тих путах в’ється…
Ох, і коли ж той скрут страшний
На тілі велетня порветься?
9 апреля 1880
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Франко – “Відцуралися люди мене!..” Відцуралися люди мене! Сей та той надійде і мине! Тільки боязно скоса зирне… Чи бояться ті люди мене? Я блукаю, мов звір серед гір, Серед шуму вулиць містових, В серці чую слова, мов докір: “Ти проклятий один серед них!” Самотою ходжу я, мов блуд, З горем в серці нестерпно важким… Всі знайомі минають, ідуть – […]...
- Леся Українка – “Не так тії вороги, як добрії люди” Довго бриніли мені в думці слова Шевченка: “Не так тії вороги, як добрії люди”, – поки рука зважилась покласти їх на папір. В думці повстали вони зараз після прочитання статті “З кінцем року”, а на папір лягли далеко пізніше: все хотілось провірити думку, чи справді має вона рацію. Та, врешті, людина сама своїй думці не […]...
- Іван Франко – “Тяжко-важко вік свій коротати… “ Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко вік цілий боліти, А не знати навіть, де болить; Мучитись у горі, а не вміти Того горя й крихточку вменшить. А ще тяжче бачити всю муку, Знати добре джерело її, Але не могти подати руку […]...
- Іван Франко – “Я не лукавила з тобою… “ Я не лукавила з тобою, Клянуся правдою святою! Я чесно думала й робила. Та доля нас лиха слідила. Що щирая любов ділала, Вона на лихо повертала; Що чиста щирість говорила, Вона в брехню перетворила, Аж поки нас не розлучила. Ти ж думаєш, я не терпіла, В новії зв’язки радо бігла? Ти ж думаєш, я сліз […]...
- Іван Франко – N. N. (“Будь здорова, моя мила… “) Будь здорова, моя мила, Я не твій! Розлучила Нас могуча сила. Де поставить кого доля, Там і стій! Моя ж доля – Вітер серед поля. Стогне, віє, рве і свище В грі страшній… Ближче, ближче Наше боєвише… Важко, душно, пітьма груба, Лютий бій… Ось-ось, люба, Жде мя, може, згуба. А як гинуть, то самому! Голос […]...
- Іван Франко – Беркут З укритого гнізда в скалистій десь щілині З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині – З таємних мов джерел гнівлива думка рветься, Облетить світ, і аж о неба звід опреться, І б’є важким крилом, де лиш сягнути зможе, І зве: “де правда та? де ти, великий боже? Всі зорі збігла я, атоми всі в […]...
- Іван Андрусяк – і люди і очі і води і зорі і там І люди і очі і води і зорі і там Де звук розпашів на зеленому вовчому морі Немає нікого хто вивів би голосно сам Дієзи й бемолі зараза дієзи й бемолі І зливи неначе прищі на брунатному тлі Марудні й понурі як джинси на тілі декарта І вже голоси мої з неба судомні як кварта […]...
- Іван Франко – О. О “Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, […]...
- Ліризм, теплий і яскравий гумор у зображенні життя і праці простих трудівників (за творами Остапа Вишні “Діди наші та баби наші”, “Весна-красна”) (1 варіант) Остап Вишня був міцно пов’язаний із старим українським селом, саме воно дало йому неоціненні враження, знання оригінальних людських типів, численних життєвих бувальщин, атмосфери буднів, усіх тих реалій, що природно ввійшли до його гумористичних творів. Письменник був глибоко обізнаний зі старим селом та його людьми, побутом, звичаями, культурою міжлюдського спілкування, самобутньою мовою. Старе село, з одвічною […]...
- Іван Франко – Олі Коли часом на вулиці побачу Вдову убогу, сиротя мізерне, Що к мені руку простяга жебрачу, В німім благанні очі к мені зверне, Тремтить в лахмітті, босе, на морозі, Сльотою бите й гордуванням ситих, – Огнем на серце капають ті сльози, Той жаль голодних, нищих і невкритих. І думаєсь мені: “Недовго, може, Коли мене важка прийме […]...
- Іван Франко – Поєдинок Клубами вився дим. Ревли гармати, Свистіли кулі, мов незримі змії, Сичали, вились, лускали гранати. Красили землю струги кров’янії, І рвались серця, повні сил, відваги, В крові тонули тисячні надії. Униз валились найпишніші стяги, Валились трони, що ще вчора, певно, Й не думали дожити до зневаги. В ряді борців, заляканий смертельно, Блідий, в знесиллі, пилом весь […]...
- Тарас Шевченко – О люди! люди небораки! О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки! Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод. І Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом. А я, отож таки вноні Іду та кашляю йдучи. Дивлюсь: неначе ті ягнята, Ідуть задрипані дівчата, А дід (сердешний […]...
- Іван Франко – Прощальна пісня Будь здорова, моя мила, Я не твій! Розлучила Нас могуча сила! Де поставить кого доля, Там і стій, Моя ж доля – Вітер серед поля. Вона мною що день ближче В грі страшній Мече, прище На побоєвище. Важко, душно, пітьма груба… В хвилі тій, Моя люба, Жде мя, може, згуба!...
- Іван Франко – Ріпка Іван Франко РІПКА Був собі дід Андрушка, а в нього – баба Марушка, а в баби – донечка Мінка, а в дочки – собачка Хвінка, а в собачки – товаришка, киця Варварка, а в киці – вихованка, мишка Сіроманка. Раз весною взяв дід лопату та мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив, грабельками […]...
- Іван Франко – Молодому другові Чом головку ти схилив додолу, Спер на ручку скрань ту мармурову, А очима в далі десь блукаєш, Наче в далі доленьки шукаєш? Що завис на тобі сутінь суму? Що задумавсь, молоденький друже? Ой, не думай, голубе, ту думу, Бо та дума зрадливая дуже! Зразу сяє, мов сонце весною, Наливає світ увесь красою І чарує твоє […]...
- Іван Франко – Христос і хрест Серед поля край дороги Стародавній хрест стоїть, А на нім Христос розп’ятий Висів тож від давніх літ. Та з часом прогнили гвозді, Вітер хрест розхолітав, І Христос, вгорі розп’ятий, Із хреста на землю впав. Тут сейчас трава висока, Що росла вокруг хреста, Радісно в свої обійми, М’яко приняла Христа. Подорожники й фіалки, Що там пахли […]...
- Іван Франко – “Веснянії пісні… “ Веснянії пісні, Веснянії сни, Чом так безутішні, Безвідрадні ви? Чи для вас немає Зелені в лісах, Чи для вас не сяє Сонце в небесах? Чи для вас весела Квітка не цвіте, Що лиш вбогі села, Людський біль здрите? Ох, живі діброви, Ясний сонця світ, Лиш життя, любови В людських душах ніт! Втішно птиця лине, Гамір, […]...
- Іван Франко – Народна пісня Глянь на криницю тиху, що із стіп могили Серед степу сльозою тихою журчить; В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить, І промінь сонця миєсь в її срібній хвили, На дні її щось б’ється, мов таємні жили… Той рух живий ніколи не бажа спочить, Вода її пречиста тисячі живить Дітей весни, що густо вкруг її […]...
- Тарас Шевченко – Не так тії вороги Не так тії вороги, Як добрії люди – І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату. І будуть вітати, І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись, Щоб з тебе сміятись, Щоб тебе добити… Без ворогів можна в світі Як-небудь прожити. А ці добрі люде Найдуть тебе всюди, І на тім світі, добряги, […]...
- Іван Франко – данилові Млаці. 2-а частина Не впору був твій плач і сміх, не впору, То й кпились люди з сліз і з сміху твого. Твій жаль об тім нагадує дурного – Прости на слові – Павлуся істор’ю. “Йди в світ, Павлусю, й тям, що говорю, – Казала мати. – де вгледиш якого При добрім ділі, то вклонись до нього. Й […]...
- Іван Франко – Vivere memento! Весно, що за чудо ти Твориш в моїй груди? Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар, я В горя домовині – Що ж се за нова зоря Мені блисла нині? Дивний голос мя кудись Кличе – тут-то, ген-то: “Встань, прокинься, пробудись! Vivere memento!” Вітре теплий, брате мій, Чи […]...
- Іван Франко – Човен Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона: “Хто ти, човне? Що ти, човне? Відки і куди пливеш? І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?” І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить: “Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить Біг мій вічний – […]...
- Іван Франко – Рідне село І знов я бачу тя, село моє родинне, Як бачив тя тоді, коли життя дитинне Плило, немов малий потічок серед трав, Що в’єсь несміло між дрібними камінцями. Дрібних утіх і я тут зазнавав, Задля дрібних гризот лице росив сльозами. Тоді цікаво ще на світ я поглядав, Не знав, що далі там, за твоїми хатками, За […]...
- Іван Франко – Автограф № 548 Лихо, сусіде, ой горе нам, свату! Тяжко на світі прожити буде! Чув ти? На нашу нещасную хату, Кажуть, страшенна помора іде. Десь появились якісь нігілісти, – Кажуть, що се людоїди, хотять Русь нашу матінку з кашею з’їсти, Перевернути теперішній лад. Все-ді поставлять долі головами: Хлопці будуть тоді вчителя вчить, А як не вміє азбуки, різками. […]...
- Іван Франко – На суді Судіть мене, судді мої, Без милості фальшивої! Не надійтесь, що верну я З дороги “нечестивої”, Не надійтесь, що голову Пред вами смирно схилю я, Що в добрість вашу вірити Буду одну хоч хвилю я. Судіть мене без боязні – Таж сильні ви, то знаєте! Судіть без встиду, таж ви встид На прив’язі тримаєте; Судіть, як […]...
- Фарбований лис (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Жив собі Лис Микита. Хитрий-прехитрий. Ніяк його не могли впіймати, а він лише з того насміхався. А вже як виходив на полювання, ніколи з пустими руками не повертався. З того Лис став страшенно гордим. Ще й зазнався: став сперечатися з товаришами, що серед дня прямо з базару курку вкраде. От і пішов. Отямившись трохи від […]...
- Іван Франко – “Розвивайся ти, високий дубе… “ Розвивайся ти, високий дубе, Весна красна буде! Розпадуться пута віковії, Прокинуться люди. Розпадуться пута віковії, Тяжкії кайдани, Непобіджена злими ворогами Україна встане. Встане славна мати Україна, Щаслива і вільна, Від Кубані аж до Сяну-річки Одна, нероздільна. Щезнуть межі, що помежували Чужі між собою, Згорне мати до себе всі діти Теплою рукою. “діти ж мої, діти […]...
- Іван Франко – Товаришам І вас зі своїх зборів проженуть Старих порядків лицарі гордії, Ім’я і діла ваші прокленуть І крикнуть: “Зрада! Пагубнії мрії!” І вашу добру славу оплюють Брехнею, й вас полічать між злодії, Отрутою, замучених, напоять, Надії ясні жовчею затроять. На суд потягнуть вас, начинять вами Всі тюрми, все покличуть проти вас – Людей і бога. ділом […]...
- Іван Франко – “Мій раю зелений… “ Мій раю зелений, Мир-зіллям маєний, Стелися круг мене В далекую даль! Пречудний спокою, Витай надо мною. Святою рукою Прогонюй мій жаль! Як сонечко сяє! Як вільно гуляє По вільному краї Мій погляд кругом! Луги за ланами, Село між садами І мир між хатками, Спокій над селом. А люди щасливі, Брати мов зичливі, На прадідній ниві […]...
- Іван Франко – Ідеалісти Під пнем перегнилим в болоті гнилому Вертяться, клубляться дрібні черв’яки: І вродились, виросли й гинуть у ньому, А другі їх тілом живуть залюбки. І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній: Десь сонце горить у всім чарі весни, А в сонця промінні, у радості вічній Гуляють і золотом сяють вони. Ті сни свої черви складали в […]...
- Іван Франко – “Ой, що в полі за димове?..” Ой, що в полі за димове? Чи то вірли крильми б’ються? Ні, то доля грядки копле, Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: “Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, – спозаранку! Рости, красо, до пояса, Ти, розуме, вище мене! Іди, красо, поміж люди, Ти, розуме, громадами! Не дайсь, красо, тому взяти, Хто ти хоче світ […]...
- Іван Франко – “Був у нас мужик колись… “ Був у нас мужик колись, Що їв хліб і сало, – Днесь такі перевелись, Хліба всім не стало. Був і піп у нас колись, Працював, як люди, – Днесь такі перевелись, І вже їх не буде. Був співак у нас колись, Що співав “Буй-Тура”, – Нині в нього, подивись, Банкоагентура. Твердоруський був колись З чорним […]...
- Іван Вишенський, його час і письменська діяльність Іван Франко Іван Франко ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ, ЙОГО ЧАС І ПИСЬМЕНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І Добре роблять наші розумні та вчені люди, що згадують щороку і розказують простому народові про життя таких наших письменників та співаків, як Шевченко, Квітка, Шашкевич, Федькович, що своїм гарячим і чудово-красним словом будили наш народ зо сну, піднімали його до свідомості своєї людської і народної […]...
- Іван Франко – Фарбований лис (Стислий переказ, дуже скорочено) Іван Франко Фарбований лис (Стислий переказ, дуже скорочено) Жив собі Лис Микита. Хитрий-прехитрий. Ніяк його не могли впіймати, а він лише з того насміхався. А вже як виходив на полювання, ніколи з пустими руками не повертався. З того Лис став страшенно гордим. Ще й зазнався: став сперечатися з товаришами, що серед дня прямо з базару […]...
- Іван Франко – “Вни плакали фальшивими сльозами… “ Вни плакали фальшивими сльозами Над моєю недолею, жаліли Мене, махали надо мнов руками, Но помочи мені не думали й не хтіли. “Жаль бідака! З дороги марно збився І згинув, ми то наперед сказали, Що згине! дурень, за пусту вчепився Роботу, й ось де го фантазії загнали!” А, другі, ще милосердніші, сумно Покивуючи головами, кажуть: “Підмовили […]...
- Іван Франко – Не надійся нічого Як ти могла сказати се так рівно, Спокійно, твердо? Як не задрижав Твій голос в горлі, серце в твоїй груді Биттям тривожним не зглушило ті Слова страшні: “Не надійся нічого!” Не надійся нічого! Чи ти знаєш, Що ті слова – найтяжчая провина, Убійство серця, духу і думок Живих і ненароджених? Чи в тебе При тих […]...
- Ліризм, теплий і яскравий гумор у зображенні життя і праці простих трудівників (за творами Остапа Вишні “Діди наші та баби наші”, “Весна-красна”) (2 варіант) Розум він мав вольтерівської гостроти, викривач він був незрівнянний, та все ж визначальним, мені здається, в його вдачі було саме це: ніжність, душевність, поетичність. Олесь Гончар. Про Остапа Вишню Творчість Остапа Вишні надихалась великим почуттям до народу, окрилювалась любов’ю до природи. Ці дві любові були джерелом його життя, вони ж визначили і характерні риси його […]...
- Іван Франко – Каменярі Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмiрна, та пуста, i дика площина I я, прикований ланцем залiзним, стою Пiд височенною гранiтною скалою, А далi тисячi таких самих, як я. У кожного чоло життя i жаль порили, I в оцi кожного горить любовi жар, I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили, I плечi кожного […]...
- Андрій Любка – Наші весни О наші юні матюкливі весни Де був шансон неначе колискова Ви знов до мене спомин той принесли Де ми щасливі і у дим готові Де ми малі у вчителі васали Де звабно бубнявіють форми в каті Тремтливими руками ми писали Брудні слова на палітурках хрестоматій Ми не хотіли до америк францій Де в самокрутках конопляне […]...
- Іван Франко – Три долі З таємної безодні небуття Маленьку іскорку, людськую душу Покликано до земного життя, На земні радощі, на земную катушу. Вона летить, мов зірка тая, Що з неба в безмір улітає, – Та ось спинилась на момент; В півшляху три богині-долі Її стрічають, щоб по волі Їй на дорогу дать презент. І мовила одна: “душе щаслива, Даю […]...
Ідеальне суспільство твір роздум.