Іван Франко – “Ночі безмірнії, ночі безсоннії… “

Ночі безмірнії, ночі безсоннії,
Горе моє!
Мозок наляжуть думки невгомоннії,
В серці грижа, мов павук той, полоннії
Сіті снує.
Виром невпинним бажання сердечнії
Рвуться, летять –
Вічно невтишені і безконечнії…
Мов на свої мене крила безпечнії
Схопить хотять.
Де ви так рветесь, куди ви літаєте,
Думи-орли?
В гості до зірки ви, чень, не бажаєте?
К земним зіркам же ви й стежки не знаєте
Тут по земли.
О моя ясна, блискуча зірничко,
Де ти живеш?
Чи за життя ще я вздрю твоє личко?
Чи аж по смерті на гріб мій, горличко,
Плакать прийдеш?

12 декабря 1882


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Злочин і кара назва роману.
Ви зараз читаєте: Іван Франко – “Ночі безмірнії, ночі безсоннії… “