Іван Франко – “Паде додолу листя з деревини… “
Паде додолу листя з деревини,
Паде невпинно, чутно, сумовито,
Мов сльози мами, що на гріб дитини
Прийшла і плаче, шепчучи молитов.
Осики лист кровавий із гіллини
Паде, немов ножем його пробито;
Жалібно жовте листя березини,
Здається, шепче: “Літо, де ти, літо?”
Лиш дуб могучий, жолудьми багатий,
Спокійно в темну, зимну даль глядить –
Таж він недарма тепле літо втратив!
Най в’яне листя, най метіль гудить.
Се сил його не зможе підірвати,
І плід його приймесь і буде жить!
1881
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Страждаючи, залишається красивим (Іван Франко “Зів’яле листя”) “Страждаючи, залишається красивим” (Іван Франко “Зів’яле листя”) Важко знайти у світовій літературі більш хвилюючу поетичну розповідь про страждання людської душі, зраненої нещасливим коханням, як збірка Івана Франка “Зів’яле листя”. Кожен її рядок – це частка душі поета, це іскра великого, найчистішого почуття, що схвилює будь-яке людське серце. Ліричний герой драми – це людина з ніжною, […]...
- Іван Франко – Котляревський Орел могучий на вершку сніжному Сидів і оком вдовж і вшир гонив, Втім, схопився і по снігу мілкому Крилом ударив і в лазур поплив. Та груду снігу він крилом відбив, І вниз вона по склоні кам’яному Котитись стала – час малий проплив, І вниз ревла лавина дужче грому. Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом […]...
- Іван Франко – думка в тюрмі Ой рано я, рано устану, На яснеє небо погляну, А небо, як синій кришталь, А в серці важкий сум і жаль. Всміхається небо без зміни, Глядить на тюремнії стіни, А стіни пожовкли від сліз, Що ними просякли наскрізь. Гей, яснеє небо, чому ти Глядиш, так весело всміхнуте, Пощо в ту проклятую кліть Ти шлеш такий […]...
- Іван Франко – Три долі З таємної безодні небуття Маленьку іскорку, людськую душу Покликано до земного життя, На земні радощі, на земную катушу. Вона летить, мов зірка тая, Що з неба в безмір улітає, – Та ось спинилась на момент; В півшляху три богині-долі Її стрічають, щоб по волі Їй на дорогу дать презент. І мовила одна: “душе щаслива, Даю […]...
- Іван Франко – “Мій раю зелений… “ Мій раю зелений, Мир-зіллям маєний, Стелися круг мене В далекую даль! Пречудний спокою, Витай надо мною. Святою рукою Прогонюй мій жаль! Як сонечко сяє! Як вільно гуляє По вільному краї Мій погляд кругом! Луги за ланами, Село між садами І мир між хатками, Спокій над селом. А люди щасливі, Брати мов зичливі, На прадідній ниві […]...
- Іван Франко – Vivere memento! Весно, що за чудо ти Твориш в моїй груди? Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар, я В горя домовині – Що ж се за нова зоря Мені блисла нині? Дивний голос мя кудись Кличе – тут-то, ген-то: “Встань, прокинься, пробудись! Vivere memento!” Вітре теплий, брате мій, Чи […]...
- Леся Українка – “Я бачила, як ти хиливсь додолу… “ Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важкий хрестом, Ти говорив: “Я втомлений… так, справді… Я дуже втомлений… Боротися? Навіщо? Я одинокий і… нема вже сили… “ Ти говорив так просто і спокійно, Щось в голосі тремтіло, мов сльоза, Та полиском сухим світились очі, – Як завжди… Я стояла біля тебе, Не зважилась ані […]...
- Іван Франко – “Жіноче серце! Чи ти лід студений… “ Жіноче серце! Чи ти лід студений, Чи запашний, чудовий цвіт весни? Чи світло місяця? Огонь страшенний, Що нищить все? Чи ти, як тихі сни Невинності? Чи як той стяг воєнний, Що до побіди кличе? Чи терни, Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний Чи демон лютий з пекла глибини? Чим б’єшся ти? Яка твоя любов? В […]...
- Іван Франко – Не знаю, що мене до тебе тягне Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Коли погляну на твоє лице, Чогось мов щастя й волі серце прагне І в груді щось метушиться, немов Давно забута згадка піль зелених, Весни і квітів, – молода любов З обійм виходить гробових, студених. Себе я чую сильним і свобідним, Мов той, […]...
- Іван Франко – Я не надіюсь нічого Я не надіюсь нічого І нічого не бажаю – Що ж, коли жию і мучусь, Не вмираю! Що ж, коли гляджу на тебе І не можу не глядіти, І люблю тебе! Куди ж те Серце діти? Усміх твій, неначе сонце Листя покрівля зелене, А з’їдає штучну краску – Смійся з мене! Я не надіюсь нічого, […]...
- Іван Франко – “Тихенько річка котить хвилі чисті… “ Тихенько річка котить хвилі чисті, Так тихо, що в ній чуєш, як тріпочесь Сверщок, що впутавсь у зів’ялім листі, Що і самому розплистись в ній хочесь. Тихенько зорі моргають іскристі… Зірниці промінь, мов дитя, хлюпочесь В хрустальних водах; голії, безлисті Нависли лози, їм заснути хочесь. На дні перловім щука спить спокійно, Ліниво зіви шевелить кроваві, […]...
- Іван Франко – “Осінній вітре, що могучим стоном… “ Осінній вітре, що могучим стоном Над лісом стогнеш, мов над сином мати, Що хмари люто гониш небосклоном, Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати; Що у щілинах диким виєш тоном І рвеш солому із сільської хати, Зів’яле листя гоном-перегоном По полю котиш, – вітре мій крилатий! Я довго пильно слухав стону твого І знаю, чом […]...
- Володимир Сосюра – Я люблю, коли в листя зелене Я люблю, коли в листя зелене Дерева одягає весна, І під вітром хитаються клени, І співає в квітках далина. Ще задумані далі безкраї Зачаровують душу мою, Коли жито в полях достигає І зозуля кує у гаю. І так гарно під небом глибоким На дніпрову дивитись блакить, Як під вітру задуманим кроком Жовте листя в садах […]...
- Надя Ковалюк – Кленове листя падало до ніг Кленове листя падало до ніг, Ховаючи самотність сірих вулиць. На перехресті пройдених доріг Раптово наші долі розминулись… Води багато витече з річок, І випадково я тебе зустріну. Багато з неба упаде зірок, Я підійду… Тремтітимуть коліна… І я тобі згадаю, бачить Бог, Що рідних душ-ніхто не залишає, І нашу ніч, розділену на двох, Яка ще […]...
- Іван Франко – Беркут З укритого гнізда в скалистій десь щілині З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині – З таємних мов джерел гнівлива думка рветься, Облетить світ, і аж о неба звід опреться, І б’є важким крилом, де лиш сягнути зможе, І зве: “де правда та? де ти, великий боже? Всі зорі збігла я, атоми всі в […]...
- Іван Франко – Не надійся нічого Як ти могла сказати се так рівно, Спокійно, твердо? Як не задрижав Твій голос в горлі, серце в твоїй груді Биттям тривожним не зглушило ті Слова страшні: “Не надійся нічого!” Не надійся нічого! Чи ти знаєш, Що ті слова – найтяжчая провина, Убійство серця, духу і думок Живих і ненароджених? Чи в тебе При тих […]...
- Іван Франко – “Не забудь, не забудь… “ Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни, – Путь життя, темну путь Проясняють вони. Злотих снів, тихих втіх, Щирих сліз і любви, Чистих поривів всіх Не встидайсь, не губи! Бо минуть – далі труд В самоті і глуші, Мозолі наростуть На руках і душі. Лиш хто любить, терпить, В кім кров живо кипить, В […]...
- Твір на тему: Жовтень зриває листя (Твір-опис у художньому стилі) Жовтень ступає по узліссю у вишитій багрянцем широкій Орочці. Прийде сюди восени, подивись – і замилуєшся красою природи. Не повіриш, що це сама природа намалювала таку красу. А вітер робить своє діло: зриває з дерев листя і стелить багатобарвну ковдру на стежці, полях. А он кучерява груша, що росте на узбіччі лісу, усипана тисячами мідяків. […]...
- Павло Мовчан – “На снігу торішнє листя… “ На снігу торішнє листя, Насінина на снігу, Сніг присів, немов прокиснув, Стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – Жовта тріщина навкіс, Почалась така відлига, Що не стримать власних сліз. Розпочався розпад, тління, Руйнування білих веж, Перебарвлення, зчорніння, Визначення нових меж. Почалося лицювання, Викриття таємних змов, Бо двозначний сніг в мовчанні Щось приховував ізнов. Та під […]...
- Присвята – Франко Іван Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних […]...
- Дмитро Павличко – “Ми вийдем з тобою на листя опале… “ Ми вийдем з тобою на листя опале, Де синє повітря, як сиві опали, Ми станем з тобою, як олень і ланя, Вслухатися в лісу бентежне волання. Очиститься подих і голос від диму, Я пісню з тобою високо нестиму, Трава нам заграє, і вітер затрубить, І постріл мисливця нас раптом розбудить…...
- Людмила Григоренко – Осінь Сумні, старі тополі закряхтіли… Сховавши сонце між розлогі віти, Гадали так, що вистачить їм сили Утримати, в обіймах тепле літо… Та вітер хмари кублами збирає, А осінь, притрусивши позолоту, Нагонить літо, мов пташину зграю І з радістю береться за роботу… Чарівна господарочка, майстриня, Достиглі дари з щедрих рук її, Складаються в комірчики і скрині… Горять, […]...
- Іван Франко – З екзамену З іспитової кімнати Вибіг лютий кандидат; Збіглось в сінях товариство І давай його питать: “Ну, а що, ти здав екзамен? Маєш вчительський диплом?” Він мовчить, лиш чорна хмара Висить над його чолом. Далі каже: “Ні, камраття, Правди нині не зійськать! Той професор зоології – То тиран і лютий кат! Три завдав мені питання, Як закон […]...
- Іван Франко – Наймит В устах тужливий спів, в руках чепіги плуга – Так бачу я його; Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло. Душею він дитя, хоч голову схилив, Немов дідусь слабий, Бо від колиски він в недолі пережив І в труді вік цілий. Де плуг його пройде, залізо де розриє Землі плідної пласт, Там незабаром […]...
- Веснянки – Франко Іван Розвивайся, лозо, борзо*, Зелена дiброво! Оживає помертвiла Природа наново. Оживає, розриває Пута зимовiї, Обновляєсь в свiжi сили Й свiжiї надiї. Зеленiйся, рiдне поле Українська ниво! Пiдiймися, колосися, Достигай щасливо! I щоб всяке добре сiм’я Ти повiк плекала, I щоб свiту добра служба З твого плоду стала! _____________________ *Борзо – швидко. * Грiє сонечко! Усмiхається небо […]...
- Іван Франко – Пісня будущини Знов час прийде, коли з погорди пилу Ти отрясешся й ясною звіздою Засяєш людям, і підуть з тобою, Серця твою почують давню силу. Знов час прийде, до найтяжчого бою, Остатнього, за правду й волю милу Ти поведеш народи і прогнилу Стару будову розвалиш собою. І над обновленим, щасливим світом, Над збратаними, чистими людьми Ти зацвітеш […]...
- Іван Франко – Михалині Р Ні, не однако для всіх сонце сяє, Хоч безучасно над всіми блищить. Бідний слізьми його блиск заливає, Щасним воно і терни золотить. Серце дівоче, красніше сіяє Щирість твоя, аніж сонячний світ: Радісний усміх для щасного має, Сльози для горя, пораду й привіт. 7 апреля 1882...
- Твір на тему: Опадає листя (твір-опис) Опадає листя (твір-опис) Мені дуже подобається спостерігати, як восени з дерев опадає листя. Я помітила, що з різних дерев воно опадає у різний час. Найперше листя опадає з кленів і берізок, а найпізніше – з дуба. Мені здається, що завдяки цьому тривалість листопаду збільшується, і ми маємо змогу довше милуватися красою природи. Ще я помітила, […]...
- Іван Франко – Чого являєшся мені у сні (АНАЛІЗ) Аналіз твору Івана Франка “Чого являєшся мені у сні” 1896 р. Із збірки “Зів’яле листя” Літературний рід: лірика. Вид лірики: інтимна. Жанр: ліричний вірш. Провідний мотив: нерозділене кохання. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Цей вірш є вершиною не тільки української, а й світової інтимної лірики. Завдяки досконалій єдності змісту й форми вірш справляє незвичайно […]...
- Іван Вишенський (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали гордо, Просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
- Грiє сонечко!.. – Франко Іван * Грiє сонечко! Усмiхається небо яснеє, Дзвонить пiсеньку жайвороночок, Затонувши десь в безднi-глубiнi Кришталевого океану… Встань, Встань, орачу! Вже прогули вiтри, Проскрипiв мороз, вже пройшла зима! Любо дихає воздух леготом; Мов у дiвчини, що з сну будиться, В грудi радiсно б’єсь здоровая Молодая кров, Так i грудь землi диха-двигаєсь Силов дивною, оживущою. Встань, орачу, встань! […]...
- Іван Франко – Переднє слово до другого видання Весною 1887 року вийшла невеличка збірка моїх віршів під заголовком “З вершин і низин”, в котрій, крім кількох десятків дрібних п’єс, ліричних і епічних, містилася також поема “Панські жарти”. Книжечка ся, ласкаво принята читаючою громадою Галичини і України, розійшлася досить швидко і вже від двох років вичерпана в книгарському торзі. довго я носився з думкою […]...
- Іван Франко – Поезія В житті, мов на шляху, лиць сотні стрічаєш, Та в поспіху їх безучасно лишаєш. Часом лиш попадесь лице характерне, Що взір поневолі до себе приверне. Зирнеш, заговориш і стиснеш за руку – Найближча хвилина приносить розлуку. Та довго ще в тямці відтіль і відсіль Не раз визирає приязний профіль. Та де з ким тісніше злучив […]...
- Іван Франко – Корженкові Душно і хмарно, Важко бурливий час! Чи гинуть марно, Щоб світ не знав о нас? Йти в небезпечний бій Чи гнутись плазом? Друже сердечний мій, Ходімо разом! Щастя не ждімо, Щастя не де, а в нас! К сонцю спішімо, Хоч його промінь згас, – Вдень буде знов ясніть Чистим алмазом. В правди і волі світ […]...
- Іван Франко – “Ні, не любив на світі я нікого… “ Ні, не любив на світі я нікого Так, як живому слід живих любить, Щоб, не зрікаючись себе самого, Ввійти в другого душу, переймить Його думки, його бажанням жить, Не думавши добро творить із того, І так, незамітно зовсім для нього, Вести його, де вища ціль манить. Відразу бути паном і слугою, Зректись себе і буть […]...
- Павло Мовчан – “Лишилося ще й нам від листопаду листя… “ Лишилося ще й нам від листопаду листя. Догідливо шумлять дуби коло долонь, І гінко вироста під небо дим стеблистий, Де одинокий птах навічно захолов. О феніксе, ти вічен в народженнях і згинах! Чи ж зрониш нам, мов клен, золочене перо, Щоб розгадать хоч раз цих змін першопричину І визначить собі повторюваний строк? Відродимось. Не раз […]...
- Іван Франко – О. О “Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, […]...
- Микола Руденко – Листя на вербах од вітру дрижить Листя на вербах од вітру дрижить. Тінь від хмаринки по травах біжить. А пастушок, загубивши батіг, Росяним лугом за тінню побіг. Хлопче, ти хочеш привласнити тінь? Адже вона – не корова й не кінь. Ген перебігла озерце і гать – Ані затримати, ні налигать. Та не зважай на науку пісну – Не розгуби цю жагу […]...
- Іван Франко – Олі Коли часом на вулиці побачу Вдову убогу, сиротя мізерне, Що к мені руку простяга жебрачу, В німім благанні очі к мені зверне, Тремтить в лахмітті, босе, на морозі, Сльотою бите й гордуванням ситих, – Огнем на серце капають ті сльози, Той жаль голодних, нищих і невкритих. І думаєсь мені: “Недовго, може, Коли мене важка прийме […]...
- Ліна Костенко – Чатує вітер на останнє листя Чатує вітер на останнє листя Старого дуба, що своїм корінням Тримає схили урвища… А знизу, По глинищах, По збляклих травах Вповзає дим циганського багаття І чутно – перегукуються люди За сірою гіркою пеленою. Строката хустка – жовте і багряне – З плечей лісів упала їм під ноги. І вся природа схожа на циганку – Вродливу, […]...
Твір на тему душевна гармонія.