Іван Франко – Супокій
Супокій – святеє діло
В супокійнії часи,
Та сли в час війни та бою
Ти зовеш до супокою –
Зрадник або трус єси.
Бо коли народи в згоді
Враз працюють, щоб природі
Вирвать тайну не одну,
В тьму життя влить світла досить, –
Горе тому, хто підносить
Самовільную війну.
Та коли в робучу пору
В нашу хату і комору
Закрадаєсь лиходій,
Щоб здобуток наш розкрасти,
Ще й на нас кайдани вкласти, –
Чи й тоді святий спокій?..
15 іюля 1883
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юрій Андрухович – І перший сніг, і плавний супокій І перший сніг, і плавний супокій. Цвіте різдвяник – в домі тихе свято. Так мало нам потрібно й так багато – Всього в нас є на вуличці вузькій. Тут на снігу з’являються сліди Колишніх свят, і голоси минулі Угвинчуються в стіни, ніби кулі, І кличуть нас до себе назавжди. Ті погуки – блаженні й больові. […]...
- Іван Франко – Автограф № 214 Ой, зле, сусіде! Лихо нам, свату! Тяжко на світі дихати вже! Чув ти? На нашу бідную хату, Кажуть, страшная змора іде! Десь появились злі нігілісти… Кажуть, неначе вни-то хотять Русь нашу матір з кашею з’їсти, Перевернути весь старий лад! Все-ді поставлять горі ногами: Хлопці будуть-ді вчителя вчить, А як не вміє, далі різками, Як він […]...
- Іван Франко – Автограф № 548 Лихо, сусіде, ой горе нам, свату! Тяжко на світі прожити буде! Чув ти? На нашу нещасную хату, Кажуть, страшенна помора іде. Десь появились якісь нігілісти, – Кажуть, що се людоїди, хотять Русь нашу матінку з кашею з’їсти, Перевернути теперішній лад. Все-ді поставлять долі головами: Хлопці будуть тоді вчителя вчить, А як не вміє азбуки, різками. […]...
- Іван Франко – “Ужас на Русі” Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату! Світ вже кінчиться! Вже буря гуде! Чув ти? На нашу нещасную хату, Кажуть, страшенная змора іде. Десь проявились якісь нігілісти – Кажуть, що се людоїди, хотять Русь нашу, матінку, з кашею з’їсти, Перевернути теперішній лад. Все перевернуть униз головами: Учні професора стануть навчать, А як азбуки не вміє – […]...
- Іван Франко – Пісня геніїв ночі По боях земного життя Чи в повні свіжих сил; В утомі з довгого пуття Чи в першім маху крил; Чи вниз літа склонили скрань, Чи в серці рай весни, – Сюди, вандрівче, ти пристань! Засни! Засни! Засни! Що земний шлях, що земний бій, Ненависть і любов? Тут ніч, тиша і супокій Без снів і без […]...
- Іван Франко – данилові Млаці Прочитавши його віршик “Не можна всім догодити” (Календар “Просвіти”, 1883) Отче даниле, ще не все той вільний, Хто з своїх пут сміється і кепкує; Не все ще той поет великий, чільний, Хто вірші пише і слова римує; Не все ще той святий, хто богомільний, Ні той високий, хто ся вгору дує; Не все нас сміх […]...
- Іван Франко – Не пора Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить! Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить. Не пора, не пора, не пора За невігласів лить свою кров І любити царя, що наш люд обдира, – Для України наша любов. Не пора, не пора, не пора В рідну хату вносити роздор! Хай пропаде […]...
- Іван Франко – “досить, досить слова до слів складати… “ Досить, досить слова до слів складати, Під формою блискучою, гладкою, Мов хробака під гарною лускою, Пекучий біль і сльози укривати! Лікар іде! Не час тепер ховати Поганих струпів. Смілою рукою Розкрить їх треба, мимо встиду й болю Всю гниль нещадно з тіла виривати. Час показать, що людськість мужем стала, Дитинячих іграшок відреклась, Своє важке призначення […]...
- Іван Франко – “Не довго жив я в світі ще… “ Не довго жив я в світі ще, Та встиг чимало вже зазнати. Не що й дало мені життє, Та все ж дало досить багато. Дало мені пізнать добро, Дало побачить світ науки, Бажання правди у душі І дві тверді, робучі руки, Дало і приязнь, і любов Взаїмну, хоч і не щасливу. Сказало: “Сій, хоч не […]...
- Іван Франко – Каменярі (Характеристика твору) Характеристика твору Івана Франка “Каменярі” Поезія І. Франка “Каменярі” (що увійшла до збірника “З вершин і низин” 1878 р.) є чи не найвідомішим літературним твором в історії української літератури. Образ каменярів-революціонерів, в інтерпретації теорії соцреалізму, проіснував досить таки тривалий час на теренах української критики. Однак, звертаючись до герменевтичних підвалин тексту, згідно з яким існує багатозначність […]...
- Гадки на межі – Франко Іван 1 Ся нитка зелена, що, мов тота гадина, Отеє здовж загону снує, – Се Terminus наш, се межа, перекладина, Знак, поки “моє” і “твоє”. По сей бік чотири загони Трохимові, По той бік Михайлові три: Жий кождий на своїм, уплачуй дачки нові, Чужого ж і п’ядь не бериї І що кому в тім, що Михайло […]...
- Іван Франко – Три долі З таємної безодні небуття Маленьку іскорку, людськую душу Покликано до земного життя, На земні радощі, на земную катушу. Вона летить, мов зірка тая, Що з неба в безмір улітає, – Та ось спинилась на момент; В півшляху три богині-долі Її стрічають, щоб по волі Їй на дорогу дать презент. І мовила одна: “душе щаслива, Даю […]...
- Іван Франко – Ідилія Давно було. дітей маленьких двоє, Побравшися за руки, по квітчастих Лугах підгірських, стежкою вузькою Поперек нив, в жарку літнюю днину Ішли з села. Старшенький хлопчик був – Біловолосий, з синіми очима, З конем вербовим у руці. У нього За пазухою добрий кусень хліба І квітка на кайстровім капелюсі. А дівчинка вела його за руку, Хоч […]...
- Іван Франко – Гімн (Вічний революцйонер… ) (АНАЛІЗ) Аналіз твору Івана Франка “Гімн (Вічний революцйонер… )” 1880 р. Із збірки “З вершин і низин” Літературний рід : лірика. Вид лірики : громадянська. Жанр : гімн (ліричний вірш). Провідний мотив : боротьба народних мас за світле майбутнє, несхитна віра в їхню перемогу. Віршовий розмір : хорей. Тип римування : суміжне. Літературознавці про твір : […]...
- Іван Франко – Я не надіюсь нічого Я не надіюсь нічого І нічого не бажаю – Що ж, коли жию і мучусь, Не вмираю! Що ж, коли гляджу на тебе І не можу не глядіти, І люблю тебе! Куди ж те Серце діти? Усміх твій, неначе сонце Листя покрівля зелене, А з’їдає штучну краску – Смійся з мене! Я не надіюсь нічого, […]...
- Іван Вишенський, його час і письменська діяльність Іван Франко Іван Франко ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ, ЙОГО ЧАС І ПИСЬМЕНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І Добре роблять наші розумні та вчені люди, що згадують щороку і розказують простому народові про життя таких наших письменників та співаків, як Шевченко, Квітка, Шашкевич, Федькович, що своїм гарячим і чудово-красним словом будили наш народ зо сну, піднімали його до свідомості своєї людської і народної […]...
- Іван Франко – “Ой, що в полі за димове?..” Ой, що в полі за димове? Чи то вірли крильми б’ються? Ні, то доля грядки копле, Красу садить, розум сіє, Примовляє, приспівує: “Сходи, красо, до схід сонця, Ти, розуме, – спозаранку! Рости, красо, до пояса, Ти, розуме, вище мене! Іди, красо, поміж люди, Ти, розуме, громадами! Не дайсь, красо, тому взяти, Хто ти хоче світ […]...
- Іван Франко – Олі Коли часом на вулиці побачу Вдову убогу, сиротя мізерне, Що к мені руку простяга жебрачу, В німім благанні очі к мені зверне, Тремтить в лахмітті, босе, на морозі, Сльотою бите й гордуванням ситих, – Огнем на серце капають ті сльози, Той жаль голодних, нищих і невкритих. І думаєсь мені: “Недовго, може, Коли мене важка прийме […]...
- Іван Франко – Переднє слово до другого видання Весною 1887 року вийшла невеличка збірка моїх віршів під заголовком “З вершин і низин”, в котрій, крім кількох десятків дрібних п’єс, ліричних і епічних, містилася також поема “Панські жарти”. Книжечка ся, ласкаво принята читаючою громадою Галичини і України, розійшлася досить швидко і вже від двох років вичерпана в книгарському торзі. довго я носився з думкою […]...
- Іван Франко – “Послухай, сину, що премудрість каже… “ Послухай, сину, що премудрість каже: Коли два стільці маєш до вибору – Тут користь власну, тут святу лояльність, – То на обох старайся разом сісти. І будь неначе те теля покірне, Що ссе дві мамі за свою покору. Та ще мудрішим можеш показатись, Коли стілець лояльності поставиш На користі стілець і аж наверха Сам сядеш, […]...
- Іван Франко – декадент Я декадент? Се новина для мене! Ти взяв один з мого життя момент, І слово темне підшукав та вчене, І Русі возвістив: “Ось декадент!” Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга – Се лиш тому, що склалось так життя. Та є в ній, брате мій, ще нута друга: Надія, воля, радісне чуття. Я […]...
- Іван Франко – “Місяцю-князю!..” Місяцю-князю! Нічкою темною Тихо пливеш ти Стежков таємною… Ніжно хлюпочеться Воздушне море, Так в нім і хочеться Змить з серця горе. Місяцю-князю, Ти, чарівниченьку! Смуток на твойому Ясному личеньку. Із небозвідної Стежки погідної Важко глядіть тобі В море бездонне, В людськості бідної Горе безсонне. Місяцю-князю! В пітьмі будущого, Знать, ти шукаєш Зілля цілющого, Зілля, що […]...
- Іван Франко – “Не винен я тому, що сумно співаю… “ Не винен я тому, що сумно співаю, Брати мої! Що слово до слова нескладно складаю – Простіть мені! Не радість їх родить, не втіха їх плодить, Не гра пуста, А в хвилях недолі, задуми тяжкої Самі уста Їх шепчуть, безсонний робітник заклятий Склада їх – сум; Моя-бо й народна неволя – то мати Тих скорбних […]...
- Іван Франко – Сікстинська Мадонна Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може, Неткнутий блиском твої красоти? Так, ти богиня! Мати, райська роже, О глянь на мене з свої висоти! Бач, я, що в небесах не міг найти Богів, перед тобою клонюсь тоже. О бозі, духах мож ся […]...
- Сойчине крило (скорочено) – Франко Іван Оповідач говорить, що завтра Новий рік і сорок років із дня його народження. Він хотів би зустріти це свято спокійно, з гідністю, як робіт це вже два роки поспіль. Раніше він теж зустрічав Новий рік у великій веселій і шумній компанії. Але тепер такого не хоче. Він послухає улюблену музику, почитає журнали, помилується квітами, що […]...
- Іван Франко – Співакові Будь ти, співаче, як божа пшениця, Пісня твоя – золотеє зерно! Скоро в лушпині доспіє воно, Колос униз починає хилиться. Знає той колос, стебло і лушпина, Що для зерна вони тільки й росли, Що лиш тоді воно повне, коли Весь живий сок свій в нім зложить ростина. Знає той колос, стебло і лушпина, Що, як […]...
- Іван Франко – Човен Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона: “Хто ти, човне? Що ти, човне? Відки і куди пливеш? І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?” І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить: “Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить Біг мій вічний – […]...
- Іван Франко – Пісня будущини Знов час прийде, коли з погорди пилу Ти отрясешся й ясною звіздою Засяєш людям, і підуть з тобою, Серця твою почують давню силу. Знов час прийде, до найтяжчого бою, Остатнього, за правду й волю милу Ти поведеш народи і прогнилу Стару будову розвалиш собою. І над обновленим, щасливим світом, Над збратаними, чистими людьми Ти зацвітеш […]...
- Іван Франко – Рідне село І знов я бачу тя, село моє родинне, Як бачив тя тоді, коли життя дитинне Плило, немов малий потічок серед трав, Що в’єсь несміло між дрібними камінцями. Дрібних утіх і я тут зазнавав, Задля дрібних гризот лице росив сльозами. Тоді цікаво ще на світ я поглядав, Не знав, що далі там, за твоїми хатками, За […]...
- Іван Франко – “Вни плакали фальшивими сльозами… “ Вни плакали фальшивими сльозами Над моєю недолею, жаліли Мене, махали надо мнов руками, Но помочи мені не думали й не хтіли. “Жаль бідака! З дороги марно збився І згинув, ми то наперед сказали, Що згине! дурень, за пусту вчепився Роботу, й ось де го фантазії загнали!” А, другі, ще милосердніші, сумно Покивуючи головами, кажуть: “Підмовили […]...
- Іван Франко – “Тяжко-важко вік свій коротати… “ Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко вік цілий боліти, А не знати навіть, де болить; Мучитись у горі, а не вміти Того горя й крихточку вменшить. А ще тяжче бачити всю муку, Знати добре джерело її, Але не могти подати руку […]...
- Іван Франко – “догорають поліна в печі… “ Догорають поліна в печі, Попеліє червоная грань… У задумі сиджу я вночі І думок сную чорную ткань. І коли ж то той жар догорить, Що ятриться у серці мені? І чи скоро-то горе згасить В моїм мізку думки огняні? Ох, печуть і бушують вони! Гризе душу й морозить нуда! Кров кипить, і нутро все в […]...
- Іван Франко – “Від того дня вже другий рік пройшов… “ Від того дня вже другий рік пройшов. У чистім полі знов лежу я в горі, Гляджу на небо ясне… Надо мнов Знов плавле яструб в лазуровім морі. Обколесив, тепер шибнув стрілов… Отак і я простір думками порю, Та темно в нім, навіки мглов густов Закрила доля мою ясну зорю. Так темно, зимно! Наче серце стине, […]...
- Іван Франко – “Не люди наші вороги… “ Не люди наші вороги, Хоч люди гонять нас, і судять, І запирають до тюрми, І висмівають нас, і гудять. Бо люди що? Каміння те, Котре, розбурхана весною, Валами котить і несе Ріка розлитая з собою. Не в людях зло, а в путах тих, Котрі незримими вузлами Скрутили сильних і слабих З їх мукою і їх […]...
- Іван Франко – “Вам страшно тої огняної хвилі… “ Вам страшно тої огняної хвилі, Коли з мільйонів серць, мов божий грім, Закута правда бухне і застилі Шкарлущі світу розірве на нім? Ви боїтесь, щоби криваві хвилі Не потекли і не підмили дім Блискучої освіти, не змулили Швидкого поступу думок зовсім? Не бійтеся! В кривавих хвиль навалі Не згине думка, правда і добро, Лиш краще, […]...
- Іван Франко – К. П Гарна дівчино, пахучая квітко! Оком і словом стріляєш ти мітко! В серця чутливий потайник укритий – Хто тебе бачить, той мусить любити. Тільки ж не гнівайсь за щиреє слово: Світ і життя ти береш поверхово, Мислиш, хто спів твій полюбить і очі, Той вже нічого на світі не схоче. Сли для очей і для пісні […]...
- Іван Франко – “Ми оси, ми оси!..” Ми оси, ми оси! Хто любить приноси, Хто любить чуже До себе горнути, Хто голих стриже, Хто вміє тягнути З робучих людей Остатнюю свитку, Сирітських дітей Здирає, як липку, Хто надто турбуєсь Сусідським добром, Нехай нас пильнуєсь, Бо тнемо жалом! Ми оси, ми оси! Хто кльоцом і досі Чапить у багні, Освіти лякаєсь, Сучасні огні […]...
- Іван Франко – Не надійся нічого Як ти могла сказати се так рівно, Спокійно, твердо? Як не задрижав Твій голос в горлі, серце в твоїй груді Биттям тривожним не зглушило ті Слова страшні: “Не надійся нічого!” Не надійся нічого! Чи ти знаєш, Що ті слова – найтяжчая провина, Убійство серця, духу і думок Живих і ненароджених? Чи в тебе При тих […]...
- Іван Франко – О. О “Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, […]...
- Украдене щастя (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Драма з сільського життя в 5 діях Анна після смерті батька живе з братами, які поводяться з нею, паче з наймичкою. Потім вони віддають її заміж за наймита, не давши навіть належного посагу. Була дівчина не з бідної сім’ї, батько вважався багачем на весь повіт. Анна покохала Михайла Гурмана, та брати не хотіли віддати її […]...
Задивлюсь у твои зиници.