Іван Ольховський – Вдвох вони долають, розсікають хмари
Вдвох вони долають, розсікають хмари,
Вдвох вони у щасті, вдвох вони в біді.
Лебідь і лебідка все життя у парі,
Лебеді кохають тільки назавжди.
Лебедину ніжність дати б для людини,
Менш було б розлучень, менш було б образ.
Люди – не постійні. Пари ж лебедині
У житті кохають вірно й тільки раз.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Франко – Якби знав я чари, що спиняють хмари Якби знав я чари, що спиняють хмари, Що два серця можуть ізвести до пари, Що ламають пута, де душа закута, Що в поживу ними зміниться отрута! То тебе би, мила, обдала їх сила, Всі би в твоїм серці іскри погасила. Всі думки й бажання за одним ударом. Лиш одна любов би вибухла пожаром, Обняла б […]...
- Микола Вінграновський – Учителю, уже ми вдвох з тобою Учителю, уже ми вдвох з тобою… Немолодість твоя і молодість моя… І ріки з водами, і вечір за горою, І ранку під горою течія… Тараса тремоло і тремоло Хорива, Учителю, воно й сьогодні в нас, Наш час душі з того усього плива, Наш час душі – неперебутній час. Собі ми знаєм ціну не з учора… […]...
- Микола Вінграновський – На синю синь води лягла від хмари тінь На синю синь води лягла від хмари тінь, Посумувала хмара за собою. До вечора іде, холонучи, теплінь І тулиться до каменя щокою. Складались два крила, вже поночі, під лист, Туман тулився при долоні вогко. Щось далечі було… терново світ наливсь… Земля і Місяць вдвох дивились око в око… Стопа в стопу ступав за родом рід. […]...
- Людмила Васильєва – Вони в чужу залізли хату Вони в чужу залізли хату, Шукали гроші та майно, Що можна вигідно продати.. Були мов гангстери в кіно. Здавалося їм все це грою, Та трохи лячно все ж було, Гуртом подались до розбою, Та не в своє, в чуже село. Перевертали всі матраци, У шафах рилися старих, Та не щастило їм щось вкрасти, У хаті […]...
- Коротко про “Страшні слова, коли вони мовчать” (1980) Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідні мотиви: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Квінтесенцією роздумів Л. Костенко про значення слова у житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (звернімо увагу – саме цим твором завершується […]...
- Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать (Характеристика твору) Характеристика твору Ліни Костенко “Страшні слова, коли вони мовчать” Рік: 1980 Збірка: “Неповторність” Жанр: Філософська лірика Провідний мотив: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва. Інші наявні мотиви: пошуки свіжого, оригінального; творчість як категорія краси. Віршовий розмір: ямб Вид римування: перехресне Роздуми Л. Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва […]...
- Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать (АНАЛІЗ) Аналіз твору Ліни Костенко “Страшні слова, коли вони мовчать” 1980 р. Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідні мотиви: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Квінтесенцією роздумів Л. Костенко про значення слова у житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш “Страшні слова, коли […]...
- Критика “Страшні слова, коли вони мовчать” Костенко Квінтесенцією роздумів Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш ” СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧА ТЬ… “. Саме цим твором завершується збірка “Неповторність”. Авторка звіряється: слова ніби живі згустки, що увібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поетеси усе це вловлює, тому […]...
- Детальний Аналіз “Страшні слова, коли вони мовчать” Костенко ” Страшні слова, коли вони мовчать ” аналіз твору – тема, рід літератури, жанр, мотив, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури : філософська лірика. Жанр: ліричний вірш. Мотив: ліричного роздуму про суть мистецтва, роль слова в житті людини. Віршовий розмір: ямб. Художньо-стильові особливості: велика відповідальність митця перед людьми за […]...
- Страшні слова, коли вони мовчать – Ліна Костенко Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, Із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти […]...
- Василь Стус – Спочатку вони вбивали людину Спочатку вони вбивали людину, Потім вбитого оживляли. Реанімацією займалися В косметичних кабінетах (малярі – замість лікарів). Справі оживлення Віддавали життя Цілі династії майстрів пензля. Зате й відрізнити живого від мертвого Було неможливо....
- Альона Парневич – вони кидають моє серце у вогонь Вони кидають моє серце у вогонь Вони цькують мою кохану Україну І хоч би кров текла з моїх долонь Розп’яли б знову тіло моє тліне Вони сліпі: “брати” – кричу, – “брати” Вони кивають, разом ніж у спину Люби країну все, що в ній – л ю б и Борись за неї і ніхто тебе […]...
- Аналіз поезії “Страшні слова, коли вони мовчать” Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідний мотив: ліричнии роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва. Віршовий розмір: ямб. Тип римування: перехресне. Художні засоби: Епітети (страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова мовчать, причаїлись); антитеза – (краса й потворність, асфальти й спориші) тощо. Світ рятувало Слово. У Великобританії вже більше 50 […]...
- Томаш деяк – вони вже колись приходили Вони вже колись приходили і залишали на травах Презервативи, кеди, пляшки від “Хортиці” І здійснюючи на майбутнє черговий замах Лишались по комуналках понуро порпатись Вони вже стояли горді й піднесені в натовпі Кричали щось про свободу, братерство, цінності А потім кожен під неба єдиним прапором Вставав на роботу і лаявся без необхідності На сперте повітря, […]...
- Павло Мовчан – “Вони тікали через чорний хід… “ Вони тікали через чорний хід, І гіпсовий білів позаду слід. Висаджувалось шкло розбите з рами Безкровними плечима та руками. І гіпс волав, і голосила бронза. Куди вони тікали з залу – хтозна? І арматура, скручена венозно, Знов випрямлялась, проломивши гіпс. І під ступнями скреготав морозно Скульптурний шлях, історії ескіз. Вони втікали… А в парадні двері […]...
- Іван Франко – Хлібороб Гей, хто на світі кращу долю має, Як той, що плугом святу землю оре? Святую землю в банку заставляє, В довги впадає, як в бездонне море, І поти б’ється, аж остатня рація На нього спаде – грунту ліцитація – І поки в найми не пошкандибає, – Гей, хто на світі кращу долю має? Гей, хто […]...
- Тарас Марищук – Вони жили в одному будинку Вони жили в одному будинку. Вона з дитинства. Він винаймав квартиру. В ній він бачив маленьку дівчинку. Вона в ньому – дорослого чоловіка, Якого кохала, і він відповідав щось схоже. Вона зустріла його – Як все до банальності просто. Вона зустріла його зовсім хворого, Чи то п’яного, У той час коли всі думки про нього […]...
- Вірш М. Лермонтова “Хмари” Вірш М. Лермонтова “Хмари” Серце його було розірвано, ще коли він був зовсім малий. Додайте до цього дівочу зраду, цькування, особисту ненависть імператора Миколи І, і стане зрозуміло, чому така трагічна муза цього поета. Йому навіть жити не дали… Скільки поетів складали вірші про природу, небо, хмари, – не перелічити. Скільки красивих і дуже красивих […]...
- Іван Вовчок – Кінець? Невже дійшов я до кінця?- Закінчилась дорога під ногами, Як не довершена картина у митця, Я малював її безсонними ночами. В кінці дороги вершник показався Окутаний пітьмою і вогнем, Він в мене своїм поглядом врізався І аж зливався у ночі з конем. Той вершник – смерть, як ви вже здогадались, Прийшов забрати дух мій в […]...
- Кохання вжитті існує одне Кохання вжитті існує одне Там де я для мене усе Люди природа спів і пташки кохання ось таке робить злюдьми ніби здаєть тащьо то кохання Тут воно є а завтра небуде Та ні буде небуде питання вашке кохати треба вміти щьоб потім нежаліти Одну кохану людину я маю І більше завсе насвіті кохаю Нехай це […]...
- Герасим’юк Василь – Вони ще діти А Марічку габи взєли, Поглинула річка… Вони ще діти в білих рантушках, У плесі темнім, дебрі темній граються, А вже габа з ягням у бурунах За тою МарічкОю ходять назирці. Вона вже знає співанку сумну, Вона про себе знає вже співаночку. У річку каламутну і страшну Вона в тій пісні падає, Іваночку. Це сон, в […]...
- Соломія Володимирівна – Знов хмари смутку наді мною Знов хмари смутку наді мною Падуть на груди крапельками сліз.. Душа вмивається солоною росою, А серце тане, мов гарячий віск… Я так молилась, щоб з тобою Нас понад зорі вітер ніс, Щоб ніжний паросток любові В твоєму серденьку проріс. Та чи молилась не так ревно, Чи надто вірила в дива? Невже усе було даремно? Невже […]...
- Кириловська Катерина – Вони сиділи поруч за партою Вони сиділи поруч за партою, І ділили п*ятірки свої… І кохати їм вже не варто би… У воєнні та чорні роки… Випускним та не сонячним вечором Мали йти у доросле життя… Він вхопив її ніжнії плечі: “Лиш моя! Нічия! Лиш моя!” Вона тихо йому усміхалася… І здавалося б щастя ось-ось… Та не так вже воно, […]...
- Іван Байдак – Я не зможу купити твоє кохання Я не зможу купити твоє кохання У твоїй країні не ходить жодна валюта Я готовий його обміняти… взамін… на своє Поставлю все на червоне, опущу монету у таксофон… гудки… Їхні обірвані стукоти підіграють твоєму диханню, заграють із твоїм мовчанням, я знаю: Докурюй, випалюй, без жалю останні рядки, які на прощання сказала мені ти: Ми можемо […]...
- Леся Українка – “Ось вони йдуть. Корогва у них має… “ Ось вони йдуть. Корогва у них має, Наче вогонь. Наче дим наступає, Сива юрба. Сунуть лави тісні, Чутно – співають “про волю пісні”. “Смело, друзья!” Але пісня ридає, “Смело, друзья!” Мов на смерть проводжає. Страшно, який безнадійний той снів, Хто ж би під нього боротися вмів? Ні, не про волю сей спів! Про неволю Плаче, […]...
- Одягни мене в ніч… – драч Іван Одягни мене в ніч, Одягни мене в хмари сині І дихни наді мною Легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць Тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві В пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу Між лататтям та Оріонами Ти лебідкою плинеш у безкресі мої моря. […]...
- Василь Стус – Вони сидять за столом Вони сидять за столом, Поклавши перед собою жилавi руки. Ось сухi i нервовi – маминi, Ось татовi – важкi наче гирi, Сидить сестра – таємнича усмiшка Сновигає її непевним обличчям, Усмiхаючись вона думає про своє. Маленька племiнничка шестилiтня Навдивовижу вiдкритим поглядом, Пласким, як медуза, По черзi прилiплюється до брата, Матерi, тiтки, Сидить мiй син, Вибавляючись […]...
- Жага мандрів, порив до волі, гостре відчуття самотності – провідні настрої лермонтовської поезії (за віршами “Три пальми”, “Хмари”, “Вітрило”) М. Лєрмонтов був надзвичайно талановитою людиною. У ньому поєднувався талант поета, музиканта, художника. І в кожній із цих галузей він виявляв неабиякі здібності. Та найбільше вславився він як великий поет Росії. Читаючи вірші М. Лєрмонтова, ми можемо дізнатися про історію його душі, зрозуміти його як поета і людину. А життя цієї людини було зовсім не […]...
- Твір на тему: Дзвони Чорнобиля… Вони дзвонять по кожному з нас Це страшне лихо спіткало мою рідну Україну навесні 1986 року. Як виявилося пізніше – не тільки нашу країну, але і Білорусію, Росію, навіть країни, що знаходяться на півночі Європи. Чорнобиль показав усьому світу, яка мала наша планета і яке уразливе людство. Ніяка система оборони, ніякі закриті-перезакриті кордони, ніякі стіни, що загороджують, на кшталт Великої Китайської, […]...
- Вони не бачать душею Вкраїну (за віршем В. Самійленка “Патріоти”) Ніщо так не лютило Самійленка, Як пустомельство й неробство Українських патріотів. І. Франко Хто вони, патріоти? Які якості їм притаманні? Чим вони керуються у своєму житті? Що мають робити для зміцнення держави, в якій живуть? Патріот і громадянин поняття тотожні чи ні? Чи кожна людина патріот? У чому особливість сучасного патріотизму? Ціла низка запитань… І […]...
- Образ Воздвиженського у романі І. Нечуя-Левицького “Хмари” Відсутність авторської симпатії до образу Воздвиженського відчувається уже в його портреті. Він один “вищий від усіх цілою головою” був “поводатарем” Тульських студентів – “… великий, як обеліск”, рум’яний, його “повні щоки були здорові якось по-сільському”. Він мав “жилаві руки, кремезні плечі й шию і скидався на крамаря-коробейника”. Портрет виписаний індивідуалізовано, в дусі натуральної школи. Автор […]...
- Іван драч – Лебединий етюд Ты белых лебедей кормила, Откинув тяжесть черных кос… В. Брюсов Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І дихни наді мною легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві в пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу між […]...
- Твір на тему: Навіщо вони потрібні? За рік закінчується моє шкільне життя, і настає час вирішувати, ким бути, яку професію обрати. Якось ми з татом розмовляли на цю тему. “От що я скажу тобі, доню. Важливо не те, ким станеш, а якою людиною ти будеш, – зауважив він. – Звичайно, професію собі треба обирати таку, щоб до душі була, щоб тобі […]...
- Біографія Михайла Драй-Хмари Михайло ДРАЙ-ХМАРА Драй-Хмара Михайло Опанасович народився 10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці на Золотонощині (нині – Чорнобаївський район Черкаської області) в козацькій родині. Він рано залишився без матері. Батько зміг дати синові добру освіту. Спершу Михайло закінчив Золотоніську школу, а згодом – Черкаську гімназію. 1906 року за конкурсом вступив до знаменитої Колегії Павла […]...
- Крах життєвої концепції Дашковича з роману І. Нечуя-Левицького “Хмари” Ще в студентські роки Дашкович позитивно вирізняється на фоні своїх товаришів по навчанню. Його портрет виказує особливу симпатію письменника до свого героя: “Дашкович був чистий черкасець: високий, рівний, з дужими плечима, з козацькими грудьми, з розкішним темним волоссям на голові. В його було лице повне, з високим і широким одслоненим чолом. Брови лежали низько й […]...
- Коцюбинський Михайло – Чого ж вони зраділи? (Збірка) ПРО дВОХ ЦАПКІВ З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега надходить чорний цапок. І той хоче через річку перебратися, і другий. А через річку кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно. Не схотів білий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний, а чорний собі не схотів […]...
- Ірина Саковець – дивуються хмари Дивуються хмари, мов триста цікавих туристів, Як липа сухе насипає у пригорщу листя, І ранок, зійшовши із міста асфальтових вен, Неначе Колумб, серед клумб у тумані пливе. А сонця й півтіні тепер не побачиш вгорі ти. Вдихнувши імлу, видихаєш бажання зігріти Застуджений день, його серце, та маєш лише Стару запальничку й тепло із дірявих кишень. […]...
- Осип Маковей – Понад хмари Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди ще людське лихо. Не встають там ще весняні чари, Вітер там горою, низом хмари. Але кращі там сніги лискучі, Ніж на долах повінь, град і тучі. Краща студінь, пустка там сонлива, Ніж весна на долах […]...
- Дівка в сінях стояла (народна пісня) Дівка в сінях стояла, На козака моргала: “Ти, козаче, ходи, Мене вірно люби, Серце моє!” “Як до тебе ходити, Тебе вірно любити? В тебе батько лихий, (2) Серце моє!” “Батька дома немає, У шиночку гуляє. А ти, серце, ходи, Мене вірно люби, Серце моє!” “Як до тебе ходити, Тебе вірно любити? В тебе мати лиха, […]...
- Борис Грінченко – Я кохаю ті хмари похмурі Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх – грім, А ударять – перуном палким,- І здригнеться земля серед бурі, Як гуркоче розгніваний грім. Я кохаю ту квітку маленьку, Що і вітрик зламає бідненьку: У громами сполохані дні Захищать її любо мені, Боронити від лиха бідненьку В блискавками […]...
Твір поетимчна творчість олександлрма олеся.