Кацай Олексій – Грабіжники могил

В пригод запаморочливому вирі
Зненацька впав я на шляхів розкриллі
Відчувши що не зможу більше красти
В забутих склепах зоряних династій

І зморений мов динозавр останній
Степ сивий зачаївся у чеканні
Хоч гучно з пляшки вибиває корок
Мій вічно п’яний друг-парапсихолог

Зрадливі гості чорної безодні
Ми з ним нерідко як оце сьогодні
Скарб відкопавши дрейків або дракул
Сідали поряд а частіше маком

І віщуни щось тихо белькотіли
Душа була віддалена від тіла
Жовтіло листя з хворого коріння
Й під сонцем місце наше було в тіні

А ми з ним нічого не відчували
І кладовища потоптом топтали
Й знайшовши манну божеської зливи
В пакетах продавали оте диво

Та ось злодійкуваті наші лиця
Невдач зібгала злидня-моровиця
І коло часу навкруги статечно
Змика охайна мертва порожнеча

“Ми життєздатні та не життєдайні”
Сичим від алкоголю одностайні
І засипає ніч чорнющим глеєм
Розритий схил між небом та землею.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Кацай Олексій – Грабіжники могил