Кацай Олексій – Пуп’янок

Звивається сузір’їв огудиння
Перетинаючи Чумацький Шлях
І пуп’янок з рипучого каміння
Гойдаючись на зоряних вітрах
Здіймається кудись Протуберанці
Кружляють як вогненні упирі
Та надсилає він вночі і вранці
Биття сердець ледь чутні позивні
І в неродючій тиші заплетає
Стеблом орбіти відстані круті
Бо він з насіння достеменно знає
Що у природі мертвого немає
Що всесвіт виникнув лише тоді
Коли його щось всесвітом назвало
Радіохвилі зливши в голоси
Та й щоб живе в живому не блукало
З’єднало в мову простори й часи

Політ планет – людини достигання
І ця найважливіша з таємниць
Ховається десь у нашаруванні
Міжгалактичних чорних блискавиць
Бо знає що за нею у гонитві
Зірвати схоче невблаганна ніч
Той пуп’янок що квіткою розквітне
Із приймочками
Піднятих
Облич.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мина мизайло вчора й сьогодні.
Ви зараз читаєте: Кацай Олексій – Пуп’янок
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.