Канцона

Канцона (італ. canzone – пісня) – одна з форм середньовічної, лірики трубадурів Провансу: пісня про лицарську любов, пов’язана з культом дами. Вишукана будова К. була строго строфічною, позначалася незрідка наскрізним римуванням, але схема римування була у кожної К. своя, оригінальна. Остання строфа – торнада – виглядала коротшою, присвячувалася дамі серця. Із Провансу К. поширилась у Північну Францію та Італію, були спроби її канонізації. Розквіт К. припадає на лірику Ф. Петрарки. Користувалися нею данте Аліг’єрі, дж. Боккаччо. Згодом K. j хоч і зазнавала певного піднесення, однак не прижилася у європейських літературах, перетворилася на стилізацію. Поменшена форма К., що вживалася в Італії, називалася канцонетою, у Франції – шансонеткою, позначеною заземленим стилем. В Україні К. відома за перекладами І. Франка, М. Бажана та ін. Українські поети до цієї форми зверталися рідко (В. Самійленко, цикл “Весна”, де, крім сонетів, є дві К.).

Ви зараз читаєте: Канцона