Катерина Бабкіна – Кожного ранку вона прочиняє вікно
Кожного ранку вона прочиняє вікно і тихенько кличе.
Голос її пробуджує водоспади й лавини,
Десь унизу перехожі піднімають обличчя,
І роздивляються в небі зграї пташині,
З надією, як і ти роздивляєшся цю жінку зі спини –
Зморшок по шкірі її непевний тонкий рисунок,
Асиметрію тіла невиразну, м’яку, природню,
Ніби парад сузірь чорних родимок візерунок –
Знаючи, що кожен ранок – це її подарунок,
Це як ще один подих перед кроком в безодню.
Що поки вона з тобою – лавини минають місто,
Що тепла зима тримає однак водоспади, кригою скуті,
І що якщо вона піде – то зробить це ненавмисне,
Не з байдужості до тебе, не з неуважності, не від люті –
А просто розчиниться у повіті, перетворюючись на сутінь.
І ніхто тоді не врятує. А до того пульсує січень
Її тихими вигуками щоранку, і завмирають віхоли,
Водоспади, птахи, лавини; перехожі піднімають обличчя.
І всі чекають – кого й куди цього разу вона покличе;
І всі відгукуються – кого б вона не покликала.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Катерина Бабкіна – Не забудь також сказати про тих … не забудь також сказати про тих, хто тобі ні в чому не дорогий, Хто тебе не любив або не беріг, хто на берег не допоміг зійти, І також попроси за таких, які називаються пристрасно – вороги, І звичайно за тих, котрі злі, слабкі, не такі, як хочеться, не як ти. Теж обов’язково за тих […]...
- Павло Мовчан – “Кожного ранку будить синиця… “ Кожного ранку будить синиця Стукотом в шибку – зараз встаю… Знову потовщало жовтої глиці – Сосни засипали стежку мою. Мимо проходять чорні дерева, Трісне раптово збоку сучок – Звук однослівний щезне у мрево, Збивши на хвилю зважений крок. Тільки навшпиньках треба ступати, Щоб не злякати у лісі луну, Не потривожити страх волохатий, Не обірвати срібну […]...
- Катерина Бабкіна – Спи. Я тебе стерегтиму Спи. Я тебе стерегтиму. Просто цієї ночі Щоб відпустити зиму Треба заснути конче. Сни твої наче з вати – Теплі й м’які на дотик. Щоби тебе впіймати, Треба забути хто ти. Висить в вікна квадраті Жовтого сну окраєць. Треба піти з кімнати, Щоби прийти у пам’ять. Спи. Я ніде не йтиму. Просто цієї ночі Треба […]...
- Катерина Бабкіна – Вересень накочується Вересень накочується ніби приплив. Незручне Взуття, заживають коліна збиті, І всі подряпини – сліди неймовірних див, Затираються, сходять, залишаються в літі. Велосипеди в дощ ніби кораблі, Припнуті на рейді без вітрил і без пасажирів. Шкіра просить піску і світла. Усюди, де ми були – Проголошено зараз неосяжний і недосяжний вирій. Літні тераси згортаються, ніби фронт. […]...
- Тепла куртка на чорний шовк… – Катерина Бабкіна Тепла куртка на чорний шовк, черевики й шарф, Зранку, бачиш, туман зійшов – повисів і розтав. Осінь гострить свої ножі, довгі, світлі, тонкі. Де ти зараз, скажи, скажи, хто ти тепер такий. На перехресті стоїть таксі, з вулиці голоси, Розляглися на сонці пси, тихі великі пси. Пахне соком міських дерев, кволим швидким дощем, Осінь тягне […]...
- Катерина Бабкіна – В голові у дівчинки відблиски В голові у дівчинки відблиски золоті. На зап’ястях дзвіночки, метелики в животі, На подвір’ї великі, вологі багряні квіти. В снах у неї щоночі закінчується війна, І коли стихає пострілів зла луна Всі до одного живі повертаються звідти. За вікном у дівчинки розйобаний гастроном, І тумани зранку, ніби розведеним молоком, Заливають вирвані з коренем качелі і […]...
- Катерина Бабкіна – Він забирає її о третій Він забирає її о третій. Вона в зеленому. Дотики випадкові спалахують, ніби іскри між рукавами, Сонце прямо над ними, ллється крізь дах засклений Після довгого січня, в лютому вже шалене, Ніби потік між високими берегами. День зсередини блакитний і білий, очікування у нього в колінах, Про що він думає? Про про її запахи, плечі, зап’ястя. […]...
- Катерина Бабкіна – А потім запахли липи А потім запахли липи – тоді він й зник. Без попереджень, як батько, остаточно, як хрест з гори. Слухавку весь час піднімав чужий чоловік, І їй вибачливо говорив утішні слова. Або ще часом там просто шуміла трава, Чи щось між собою терли сухі запальні вітри. І вона собі думала – що ж, те все, що […]...
- Катерина Бабкіна – Їй сняться кити і малі північні пташки Їй сняться кити і малі північні пташки, Блискучі колії та чужі рюкзаки, І мандаринів середземні стиглі боки У нічному листі. Й іноді теж – всі її чоловіки, Котрі так невдало зійшлися в одному місці. Їй хочеться келихів, суконь, смішних подій, Вітрильників білих, що ковзають по воді, Яскравих повернень і тоскних блакитних злив, Пісень і океанських […]...
- Катерина Бабкіна – Кіт у чоботях Це мої поля і мої сади. Це мої фортеці у далині. Мої пасовиська біля води, І мої рибини на мілині. При дорозі яблуні і айва, Зеленіє хміль, зріє виноград – Все моє: трава, у траві мишва, А над нею мат польових бригад. Мій Чумацький шлях, і в могилах прах, Сорок сім чудес, всі АЕС і […]...
- Катерина Бабкіна – Cправді дитинко зі Сходу Це як наприклад питати у нього про круків Тих що над містом у вересні завжди кружляють Він посміхнеться навіщось ховаючи руки Він посміхнеться і скаже тобі Я не знаю Хто вони Може це тільки здається здалеку Місто вже стомлене сповнене вітру й туману Це все одно що питати його чи лелеки Справді зі Сходу З […]...
- Катерина Бабкіна – дивися – стелеться перший лід Дивися – стелеться перший лід На наших з тобою вулицях зранку, І кров на смак ніби дикий глід, А на губі залишився слід Від поцілунку, маленька ранка; Дивись, як обтріпуються краї Кишень від рук в шкіряних рукавичках, Як забуваються всі твої Легковажні вчинки, шкідливі звички; Як тісно сплять на гілках птахи, Як сивим береться в […]...
- В неї червона ниточка на зап’ясті – Катерина Бабкіна В неї червона ниточка на зап’ясті, Блиск для губ на смак як сухе вино І стільки дрібниць в кишенях, і всі на щастя. Якщо вночі вікно залишити навстіж – Вересень прийде і всядеться в це вікно. Якщо вночі залипати надовго з другом, Якщо писати пальцем ім’я на склі І витирати, спадає якась напруга. Ранок виходить […]...
- Катерина Бабкіна – Той чоловік, що іноді спить зі мною Той чоловік, що іноді спить зі мною, Ходить в легкому светрі і темній куртці, Без рукавиць і з голою головою, Навіть взимку в міста безжальній пустці Почувається добре, як під водою. Той чоловік ламається дуже рідко. Каже тоді: зсередини я вже гнилий, зелений, Мертвий, як гриб. Не торкайся до мене, рибко. Він розпихає дріб’язок по […]...
- Юра Матвійчук – доброго ранку, стомлений світе Доброго ранку, стомлений світе, Ти збудив мене сьогодні о сьомій… Я заплутався в собі, в твоїх сітях, І не потрібний більше нікому… Я стомився від війн твоїх, чуєш… ??? Від смертей, байдужості, тероризму… Я знаю, що ти мене ігноруєш, Почуєш колись, та буде запізно… Тобі начхати, що на планеті, В одній із країн в маленькому […]...
- Дмитро Павличко – “На мене дивиться вікно… “ На мене дивиться вікно – Щось рідне в погляді сумному, Так ніби я забув давно Свій молодечий образ в ньому. Так довго я дививсь колись На те вікно щодня й щоночі, Що в золоті шибки влились Жадні тебе юначі очі. Тебе нема. Ця дивина Мене також колись поглине. Ось я вже сам з твого вікна […]...
- Павло Мовчан – Моє вікно Моє вікно. Перекреслене рамами. Обплетене вітами яблунь, Обліплене листям. Воно З шматками блакиті Склом облите. На ньому, мов шаблі, Танцюють блискавки дзвінколезі. Йому належить Через квадрати Світло цідити в кімнату, Вихлюпувать з сірих стін Все темне на вулицю. Моє вікно – то кін, Де я роль головну виконую. Я часто бачу, як воно плаче І […]...
- Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна – злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто […]...
- Андрій Малярик – У кожного птаха є своя̀ пташка У кожного птаха є своя̀ пташка, У гордого во̀вка – вовчиця. У когось, мабуть, є улюблена чашка, У кожного пана – цариця. У ста̀рого дуба є довге коріння, У озера тихе є дно. У квітів тако̀ж є дрібненьке насіння, У жита – пахуче зерно. У кожної матері – любляча донька, У тата – коханий синочок. […]...
- Вона не твоя Ти тільки уяви.. Вона не твоя.. вранці з нею Прокидаєшся не ти.. її сонні очі цілують не твої губи.. а вона ж така гарна вранці.. вона готує сніданок не тобі.. і не до тебе поспішає на зустріч.. не тобі розповідає, як прожила день.. не з тобою ділить Проблеми та радості.. не тобі пише зворушливі смс.. […]...
- Василь Симоненко – Вона прийшла Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з […]...
- Іван Андрусяк – ніч як вікно на схід мокра і довга Ніч як вікно на схід мокра і довга Плакати треба вміти сказав професор Я не збираюся з вами складати договір Я лише хочу щоб ви не чіпали весел В блисках епохи вода ні вашим ні нашим Кожен безсмертний сьогодні нагадує прищ Я утікаю подалі від цих відображень Але не чую як в мене всмоктався кліщ […]...
- Катерина Кочетова – Вечірнє місто зустрічає ніч Вечірнє місто зустрічає ніч, І цвіт дерев втрачає білосніжність, Танок пелюсток, наче віч-на-віч, Відкриє казку, де панує ніжність. А теплий вітер схопить у полон – Він передасть тобі мої вітання, Змалює місяць, наче тим пером, Весни чарівність у її світаннях. Лагідність сонця зробить день ясним, Твоя усмішка – світлим і яскравим, Мою ж цікавість словом […]...
- Ірина Лахоцька – Вона ввійшла – цнотлива наречена Вона ввійшла – цнотлива наречена, Що ще живе в тенетах юних мрій. Стиха розчулила своїм плачЕм нас Сніжинками з-під довгих білих вій. Вуаль фати торкалася обличчя, А сукню хмари ткали в небесах. І ця печаль… Така безмірно чиста, Ховалась на незайманих вустах. Усе наповнювалось ясним світлом: Криштальні келихи… Теплий глінтвейн… Заручини зими з цим білим […]...
- Олеся Крисько – дощить з самого ранку нині в Лондоні Дощить з самого ранку нині в Лондоні… В відкриту душу – сльози неба без жалю. Я тим солоним морем вкотре переповнена, Що в нім кінця не бачу і краю. Знову дощить. Я так люблю похмуре небо, Кафе-латте і теплий светр на плечах… Мені б коло вікна помріяти про тебе, Та знову ніколи – в турботах […]...
- Христина Сирх – Ти вже не хочеш до ранку говорити Ти вже не хочеш до ранку говорити про смак моєї осені, Про те, як зупиняється вулиця і розлючено б′є по клітинах, Як помалу оживають слова, які ще вчора були протерті і зношені, І якби не щоденна реставрація розтеклися б аквареллю в картинах. Ще хотів мені якось розповісти про долоні, про химерні сни, Які переслідують кроками, […]...
- Маша Карамнова – І що залишиться в тебе, коли вона піде? І що залишиться в тебе, коли вона піде? Залишиться сніг, залишаться ранки й ночі, Залишаться дірки в кишенях й усі твої злидні, Усі твої справи, проблеми і сновидіння пророчі. Коли вона піде, ти навіть і не заплачеш – Ти готувався до цього, знав, що так буде. Вона завжди кидає тих, хто для неї багато значить, […]...
- Утвердження Української держави – справа кожного з нас З давнини, довіку ранимої, Над владиками світу встаю І до вас промовляю, Сини мої, Не проспіть Україну мою П. Карась, “Монолог Тараса” Україно! Рідна земле моя! Перед тобою схиляюся у глибокій шані і любові. Я – дочка твоя, маленька частинка великого народу. Під твоїм небом з’явилася на світ, пізнала життя, зробила свої перші кроки, промовила […]...
- Михайло Качанський – Вона каже мені Вона каже мені, Знаєш, скільки віршів і кому б не було написано, Скільки поетів не впізнавали б тебе серед люду, Все одно лише я вмію так загадково і стишено Переконувати що ти будеш, знаючи наперед, що тебе не буде. Все одно тільки мені знати після чого у тебе з’являються свіжі рими, Скільки людей тебе зрадило […]...
- Алла Жабокрик – З ким вона буде засинати завтра З ким вона буде засинати завтра. не відомо У яких координатах світу. чи якою мовою Її новий мен буде казати їй: – кохана, я тебе вилікую. у мене є ліки Від хвороб твоїх вічних і від мігрені. Кохана, я буду саджати у горщики квіти Виховувати дітей, возити тебе на Кіпр Тільки не йди. не йди […]...
- Ліля Колісник – Вона для тебе – інша планета Вона для тебе – інша планета: Нерозгадана і примхлива. Не складаються вiршів куплети, Чи підкориш ти норовливу? Поглядом ловиш щиру усмiшку – Здавалося б, вже твоя до останку. Але знов утікає тихо, мов кішка, Тобі ж не спиться, як завжди, до ранку. Хотів приборкати, як наступну вершину, Ця ж тобі не піддалaся. Жінку треба кохати […]...
- Катерина Кочетова – Ми розмовами душ зупиняли час Ми розмовами душ зупиняли час, І було один одного нам замало. Між дніпра берегами читав про нас “Лист у серце” – згадаєш, що нас єднало? Я до тебе – крізь сотні чужих доріг, Аби вкрав ти мене у свою фортецю, Полонити собою назавжди зміг, Щоб тоді і не думала би про втечу. Я до тебе […]...
- “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) “Не слухала Катерина ні батька, ні неньки” (за поемою Т. Г. Шевченка “Катерина”) Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Він, здається, зібрав у своєму серці воєдино всі страждання поневолених і скривджених жінок, їх відчай, надії, прагнення. Зібрав, щоб схвильовано розповісти про них цілому світові. Одним з перших […]...
- Юрій Андрухович – Елегія післяноворічного ранку Це – спроба написати вірш про нас. І про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману Вливав у юні горла щедрий час! Ми так жили, немов співали джаз. Хоча не джаз, а камерні концерти Зринали нас, і ми ішли в снігах На гору, де ліси росли і птах Кричав про щось таємне […]...
- Юрій Андрухович – Ще о шостій ранку пітьма З циклу “Нотатки фенолога” Ще о шостій ранку пітьма. Непочатий сніг, наче луг. І небес на небі нема, Тільки вітряні гнізда хуг. Тільки вкутані у мішки Тьмяні ружі з-над холодів Знаменують земні стежки На німих розпуттях садів. Перша зміна о восьмій – час Освітити вікна і шлях. Починається світло з нас, Ніби вічна вода в […]...
- Богдан Рапп – Таке бува в четвертій ранку Таке бува в четвертій ранку, Сценарій підкорився тиші, Вже не далеко до світанку, На мить нам Бог весь світ залишив. Тоді усе здається ближчим, Дешевшим, теплим, не глибоким. У наших мріях сонце нижче, І люди в них добріші трохи. Заллється змістом все таємне, Покірні нам моря і гори, Кохання нам завжди взаємне, І виграєм грошей […]...
- Сергій Жадан – Що вона потім робила, куди пішла Що вона потім робила, куди пішла, З хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці, Коли її темне вікно роз’їдала імла, Як іржа роз’їдає старі есмінці? Курила бельгійський тютюн, Міцніший, ніж зазвичай. Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна. Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай – Індійський, мов океан, Чорний, як власна білизна. Й пила […]...
- Микола Вінграновський – Вона була задумлива, як сад Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і мов не сад. Вона була урочиста, як ніч. Вона була одненька, ніби ніч. Вона була в червоному, мов ніч. Вона була, мов ніч і мов не ніч. Вона була, що наче й не була. Але […]...
- Таня Гелетюк – Вона відчувє Біла постать над чорною прірвою… Темні хвилі морської води Виринають і знову зникають Ледь торкнувшись блідої ноги. А вона непорушна стоїть, Прорізаючи простір очима… Зачекалась вона тих вітрил Як свободи якась одержима. Вона знає, вона відчуває… В середині все просто горить, Ще хвилина, ще долі секунда Як же серце її стукотить. Бриз солоний поплутав думки, […]...
- Юля Алейнікова – Вона палила. Їй було все рівно Вона палила. Їй було все рівно Скільки вона ще так проживе. Він бігав вранці. І було так дивно, Як вона чіпляє за живе. Вона не спала. Забувала про сніданки. І непристойно оголяла ноги. Він мав в житті лише одну коханку, Він не терпів інтиму без любові. Вона все цитувала Муракамі. (Ти знав як Муракамі любить […]...
Твір розділь на суспільну мову.