Катерина Бабкіна – Той чоловік, що іноді спить зі мною
Той чоловік, що іноді спить зі мною,
Ходить в легкому светрі і темній куртці,
Без рукавиць і з голою головою,
Навіть взимку в міста безжальній пустці
Почувається добре, як під водою.
Той чоловік ламається дуже рідко.
Каже тоді: зсередини я вже гнилий, зелений,
Мертвий, як гриб. Не торкайся до мене, рибко.
Він розпихає дріб’язок по кишенях,
Часом зі мною він, й спить потім міцно й глибоко –
Так само, як коли спить без мене.
Той чоловік ніби давно переїв цих дослідів,
Експедицій за межі себе і межі серця,
І за будь-які інші межі. Але найкраще він спить вже вдосвіта,
І уві сні смієтся,
Ніби говорить – все, що стається із нами – найсвітліші, безцінні досвіди,
Допоки стається, допоки все ще стається.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Катерина Бабкіна – Він забирає її о третій Він забирає її о третій. Вона в зеленому. Дотики випадкові спалахують, ніби іскри між рукавами, Сонце прямо над ними, ллється крізь дах засклений Після довгого січня, в лютому вже шалене, Ніби потік між високими берегами. День зсередини блакитний і білий, очікування у нього в колінах, Про що він думає? Про про її запахи, плечі, зап’ястя. […]...
- Катерина Бабкіна – А потім запахли липи А потім запахли липи – тоді він й зник. Без попереджень, як батько, остаточно, як хрест з гори. Слухавку весь час піднімав чужий чоловік, І їй вибачливо говорив утішні слова. Або ще часом там просто шуміла трава, Чи щось між собою терли сухі запальні вітри. І вона собі думала – що ж, те все, що […]...
- Катерина Бабкіна – Вересень накочується Вересень накочується ніби приплив. Незручне Взуття, заживають коліна збиті, І всі подряпини – сліди неймовірних див, Затираються, сходять, залишаються в літі. Велосипеди в дощ ніби кораблі, Припнуті на рейді без вітрил і без пасажирів. Шкіра просить піску і світла. Усюди, де ми були – Проголошено зараз неосяжний і недосяжний вирій. Літні тераси згортаються, ніби фронт. […]...
- Катерина Бабкіна – Їй сняться кити і малі північні пташки Їй сняться кити і малі північні пташки, Блискучі колії та чужі рюкзаки, І мандаринів середземні стиглі боки У нічному листі. Й іноді теж – всі її чоловіки, Котрі так невдало зійшлися в одному місці. Їй хочеться келихів, суконь, смішних подій, Вітрильників білих, що ковзають по воді, Яскравих повернень і тоскних блакитних злив, Пісень і океанських […]...
- Катерина Бабкіна – дивися – стелеться перший лід Дивися – стелеться перший лід На наших з тобою вулицях зранку, І кров на смак ніби дикий глід, А на губі залишився слід Від поцілунку, маленька ранка; Дивись, як обтріпуються краї Кишень від рук в шкіряних рукавичках, Як забуваються всі твої Легковажні вчинки, шкідливі звички; Як тісно сплять на гілках птахи, Як сивим береться в […]...
- Катерина Бабкіна – Кіт у чоботях Це мої поля і мої сади. Це мої фортеці у далині. Мої пасовиська біля води, І мої рибини на мілині. При дорозі яблуні і айва, Зеленіє хміль, зріє виноград – Все моє: трава, у траві мишва, А над нею мат польових бригад. Мій Чумацький шлях, і в могилах прах, Сорок сім чудес, всі АЕС і […]...
- В неї червона ниточка на зап’ясті – Катерина Бабкіна В неї червона ниточка на зап’ясті, Блиск для губ на смак як сухе вино І стільки дрібниць в кишенях, і всі на щастя. Якщо вночі вікно залишити навстіж – Вересень прийде і всядеться в це вікно. Якщо вночі залипати надовго з другом, Якщо писати пальцем ім’я на склі І витирати, спадає якась напруга. Ранок виходить […]...
- Катерина Бабкіна – В голові у дівчинки відблиски В голові у дівчинки відблиски золоті. На зап’ястях дзвіночки, метелики в животі, На подвір’ї великі, вологі багряні квіти. В снах у неї щоночі закінчується війна, І коли стихає пострілів зла луна Всі до одного живі повертаються звідти. За вікном у дівчинки розйобаний гастроном, І тумани зранку, ніби розведеним молоком, Заливають вирвані з коренем качелі і […]...
- Тепла куртка на чорний шовк… – Катерина Бабкіна Тепла куртка на чорний шовк, черевики й шарф, Зранку, бачиш, туман зійшов – повисів і розтав. Осінь гострить свої ножі, довгі, світлі, тонкі. Де ти зараз, скажи, скажи, хто ти тепер такий. На перехресті стоїть таксі, з вулиці голоси, Розляглися на сонці пси, тихі великі пси. Пахне соком міських дерев, кволим швидким дощем, Осінь тягне […]...
- Катерина Бабкіна – Кожного ранку вона прочиняє вікно Кожного ранку вона прочиняє вікно і тихенько кличе. Голос її пробуджує водоспади й лавини, Десь унизу перехожі піднімають обличчя, І роздивляються в небі зграї пташині, З надією, як і ти роздивляєшся цю жінку зі спини – Зморшок по шкірі її непевний тонкий рисунок, Асиметрію тіла невиразну, м’яку, природню, Ніби парад сузірь чорних родимок візерунок – […]...
- Алла Жабокрик – “той чоловік” Він єдиний, з кого я писала б ікони. Хоча до святості йому далеко, звісно ж. Він пив вино, палив, жалівсь на втому. І кожну ніч писав шалені вірші. Той чоловік. він був для мене богом. Для решти ж був диявола він гірший. Коли в мені зима була та сніжно. Він жив в мені. без плати. […]...
- Катерина Бабкіна – Спи. Я тебе стерегтиму Спи. Я тебе стерегтиму. Просто цієї ночі Щоб відпустити зиму Треба заснути конче. Сни твої наче з вати – Теплі й м’які на дотик. Щоби тебе впіймати, Треба забути хто ти. Висить в вікна квадраті Жовтого сну окраєць. Треба піти з кімнати, Щоби прийти у пам’ять. Спи. Я ніде не йтиму. Просто цієї ночі Треба […]...
- Катерина Бабкіна – Не забудь також сказати про тих … не забудь також сказати про тих, хто тобі ні в чому не дорогий, Хто тебе не любив або не беріг, хто на берег не допоміг зійти, І також попроси за таких, які називаються пристрасно – вороги, І звичайно за тих, котрі злі, слабкі, не такі, як хочеться, не як ти. Теж обов’язково за тих […]...
- Катерина Бабкіна – Cправді дитинко зі Сходу Це як наприклад питати у нього про круків Тих що над містом у вересні завжди кружляють Він посміхнеться навіщось ховаючи руки Він посміхнеться і скаже тобі Я не знаю Хто вони Може це тільки здається здалеку Місто вже стомлене сповнене вітру й туману Це все одно що питати його чи лелеки Справді зі Сходу З […]...
- Cусанна Барабанова – Чоловік має бути стіною Чоловік має бути стіною У яку я впиваюсь губою Об яку витесую нігті Має бути надійним ліктем На який я спираю вічність Має бути од світу відсіч І захист од болю Чоловік має бути морем У якому виблискують зорі І пісочком м’яким і чистим Узбережжя його вистлане З ним амброзію і отруту Я щодня розділяю, […]...
- Микола Костомаров – Спить Вкраїна та руїни Спить Вкраїна та руїни Нові щодень лічить, Гина слава… та й ту славу Усяке калічить. Не вернеться дідівщина… Нехай не вертається – За що ж з теї старовини Святої знущаються? Гріх великий… Чи вже ж дарма Славнії гетьмани Умирали в лютих муках, Закуті в кайдани?.. Чи вже ж дарма в нас мушкети, Гармати гриміли? Нащо […]...
- Іван Франко – “Ось спить дитя, невинний ангел чистий… “ Ось спить дитя, невинний ангел чистий. Смієсь у сні – се ангел з ним іграє… Сплакне у сні – се ангел, в облак млистий Розплившися, манить його й щезає. І сон отсей нестертий, віковистий В душі його по собі слід лишає: З дитячих снів той ангел променистий Раз в раз бажання, тугу в нім збуджає. […]...
- Поговори зі мною Поговори зі мною Коли втомлено добреду до Ліжка Абияк, скинувши на холодну Підлогу Одяг, книги, бездарні вірші Замкну свідомість між двома Колодязями навушників Просто скажи мені, що ти є І ти зі мною. І я слухняно прийму все Свою бездарність Свою самотність Свої книги, вірші і музику І кожен стомлений вечір Просто скажи, що ти […]...
- Тарас Шевченко – Буває, в неволі іноді згадаю Буває, в неволі іноді згадаю Своє стародавнє, шукаю, шукаю, Щоб чим похвалитись, що й я таки жив, Що й я таки бога колись-то хвалив! Шукаю, шукаю… господи б, хотілось Згадать хоть що-небудь! Та оце й наткнувсь На таке погане, що так і заснув, Богу не молившись!.. От мені приснилось… Свинею заснувши, звичайне, такий І сон […]...
- Олена довганюк – Ти знаєш, іноді важко буває Ти знаєш, іноді важко буває Сидіти самій у морозній пітьмі, Думками ділитись щовечора з чаєм, На аркуші викласти рими сумні. Як бачити важко життя епізоди Твої і мої. Благаю, пробач! Я згадую іноді свої “пригоди”, Я згадую днів своїх жалісний плач. Як важко було з самотою заснути. Ми в ліжку удвох: я і вона. Вона […]...
- Дмитро Павличко – “Я згадую тебе, хоч ти – переді мною… “ Я згадую тебе, хоч ти – переді мною. Я збуджую в собі неткнутий сивиною Дівочий образ твій – вставай, моя душе, І світло засвіти, і вийди з павутиння Такою, як була, а ти ж була богиня, Володарка моя в прозорім негліже. І справді ти встаєш із пам’яті моєї, Я сліпну, як бджола в глибинах орхідеї, […]...
- Сергій Жадан – Заходь за мною в сніг Заходь за мною в сніг. Тримайся міцно руки. Я б вибрався звідси, якби я міг, Ніч рвучи на шматки, Пройшов би потойбіч зими, Вийшов би поміж димів, Заговорив би серце пітьми, Якби говорити вмів. Але в цих снігах Горло п’є німоту, І голос зривається, ніби птах, Що замерз на льоту. Не переназвеш слова, Не перечекаєш […]...
- Василь Стус – Чоловік підійшов до меморіуму Чоловік підійшов до меморіуму І прочитав на ньому власне ім’я: Вічна слава героям, Що полягли за незалежність Вітчизни. Йому приемно й боляче. Під однією сорочкою Колима і Ташкент. Та мешканці міста зігнорували його: Хто повірить цій байці? Якщо ти й живий – тим гірше для тебе: Вшановуєм тільки мертвих. Весь клопіт скінчився, коли видали довідку: […]...
- Іноді ..іноді, Неймовірно хочеться, щоб ти до мене прийшов, Нехай навіть просто на чай. Ось так випадково, не попередивши, ненароком. Базікав про те, як нове щастя знайшов. Просив: “ну не перебивай”. І мені залишається тільки мовчати, дивлячись як остигає твійчай. І начебто ситі спілкуванням сповна, Але знову слова, пропозиції невпопад, Ти не знаєш, Але після цих […]...
- Дмитро Павличко – “Радуйся, дівчино, разом зі мною… “ Радуйся, дівчино, разом зі мною Сонцем і ясною голубизною, Ласкою леготу, листям на кленах, Білою стежкою в травах зелених. Радуйся, дівчино, болем кохання, Смутком ціловання до зомлівання, Голосом матері в серці твоєму – Кільчику ясному в тьмі чорнозему....
- Катерина Кочетова – Не відпускайте дорогих людей Не відпускайте дорогих людей, Повторюйте, які вони важливі, Допоки є момент, і час не йде, Коли раз? м по-справжньому щасливі. Не слід боятися відвертих фраз, У морі фальші щоб не потонути, Та не знаходьте місця для образ, Адже нічого й так не повернути. Серця давно звикають до мовчання, Тож не дивуйтесь, якщо хтось піде. Зараз […]...
- Катерина Кочетова – Тримай мене, бо хочу полетіти Тримай мене, бо хочу полетіти, Але для тебе поряд місце є, І не важливо, чи попутний вітер, Хай зітре він межу “твоє\моє”. Ти не дивись на мене із сумлінням. Чому мовчиш? Ти не цього хотів? Поодинокі чи раз? м – ми вільні! Хоча в мовчанні й справді більше слів. Лиш у терпіння час уже спливає, […]...
- Марта Тарнавська – Будь зо мною Люблю тебе я давно, ти – світу вікно, Ти – радість і жаль, ти – сміх і печаль. Ходім у край наших мрій, коханий мій, До зір аж ходім, там вічний наш дім. Любов – життя наснага і джерело, В любові зустрічаймо добро і зло. Яке ж бо радісне наших серць злиття: Будь зо мною […]...
- Соломія Володимирівна – Знов хмари смутку наді мною Знов хмари смутку наді мною Падуть на груди крапельками сліз.. Душа вмивається солоною росою, А серце тане, мов гарячий віск… Я так молилась, щоб з тобою Нас понад зорі вітер ніс, Щоб ніжний паросток любові В твоєму серденьку проріс. Та чи молилась не так ревно, Чи надто вірила в дива? Невже усе було даремно? Невже […]...
- Павло Тичина – Ах не смійтеся ви наді мною Ах не смійтеся ви наді мною, – Не для вас я Вкраїну люблю! Не для вас виливаю ці сльози з журбою, Що ніхто їх не бачить нічною добою, Коли довго від думок не сплю. Не чіпайте моєї Вкраїни! Хай, по-вашому, вмерла вона. Скажіть: нащо ці ваші знущання та кпини? Не чіпайте – просю вас – […]...
- Катерина Кочетова – Не варто слів, достатньо тільки чути Не варто слів, достатньо тільки чути, Як серце виривається з грудей. Повз мене кожен день безліч людей, Але тебе не можу я забути. Не варто сліз, хоча іще болить, Пройшов вже час, але він не лікує. Із спогадів, де ми разом, малює В душі кохання, що уже не спить. Не варто снів, хоч в них […]...
- Елизавета Замана – Знаєш, іноді мене Знаєш, іноді мене Злість брала Бо я тебе Ніколи не мала. Я була мала І зовсім, здавалося, Сама. А потім миналося… Мама брала за руку, Навчала життя. Я освоювала науку, Вчила правила буття. І непомітно Він з’явився, та став Поряд незамінно Наче знав, Що вчасно. Розмовлє красивою Ворожою мені Російською, Не говорячи імені Називає – […]...
- Катерина Кочетова – Знав би ти, що всі вірші про тебе Знав би ти, що всі вірші про тебе, Знав би, як я згадую ті дні, Як вдивляюсь кожен вечір в небо, А в очах лиш відблиски сумні. Знав би, як утратив барви світ, Коли мить прийшла обійм прощання. Розцвіте, мов яблуневий цвіт, У серцях омріяне кохання. Знав би, як у снах мене тривожиш І стираєш […]...
- Оксана Боровець – Жінка печальна ходить за мною часто Жінка печальна ходить за мною часто. Коли я оплачую світло чи воду в крані, Вона наближається майже впритул до каси, Каже приречено черзі: “Чи є тут крайній?” Жінки цієї чорні вологі очі, Русе волосся, витончені зап’ястя. Зайде в “Ашан” сьогодні і скаже: “Хочу Жити без знижок… ” І додає: “… на щастя”. Завтра на пошті […]...
- Катерина Кочетова – Зелені очі з відблиском весни Зелені очі з відблиском весни, Глибокий погляд змушує мовчати, Щоб доторк дива до душі струни Ми мали змогу краще розпізнати. В такі хвилини слів завжди замало, Але, благаю, краще розкажи, Чи почуття у серці запалало, Чи то лиш плід уяви, міражі? Доволі звичне явище – чекати, Але допоки грітиме надія, Вона ж із часом може […]...
- Володимир Самійленко – Сміливий чоловік СМІЛИВИЙ ЧОЛОВІК Я дуже сміливий: я не боюсь нікого Слабого; За правду битися готов я до загину З-за тину. Недавно я почав писать у всі газети Памфлети. Я лаю сміло в них, не жалуючи шкури, Турнюри. Я сміло всім кажу, що нам пора усім старатись Навчатись, Що навіть темному народу просвітиться Годиться. Оце я помістив […]...
- Катерина Кочетова – Скажи мені поглядом те, що не скажеш словами Скажи мені поглядом те, що не скажеш словами, Я дотиком губ буду вчитись читати думки, І хай називають, як хочуть, все те, що між нами, Ми будемо ставити коми, де ставлять крапки. Дозволь мені гратися сонцем у твоїм волоссі, Допоки шукаєш наш слід в візерунках долонь, Коли ти побачиш, що все доленосно сплелося, Лишатимеш низку […]...
- Юлія Кириленко – Зглянься світе наді мною! Зачекай, не спіши, більш не треба Душу ніжну словами кропити, Подивись, сонцесяйний мій Фебе, Глянь на мене, блаватовий світе! Хоч тобі далебі не до мене, Ти вгорі загаптований цвітом, Я ж сплітаю тут руки студені, Проростаю в душі неофітом. А десь там, серед вулиць-мережок, В’ються долі нитки мов шовкові, Мойри плутають їх обережно Візерунками на […]...
- Реве та стогне Дніпр широкий, щоб розбудити тих, хто спить Реве та стогне Дніпр широкий, щоб розбудити тих, хто спить Люди – наче ріки. Малі, ледь помітні серед очеретяних та верболозних берегів. Або великі й величні, що гордо несуть свої води до моря, зрошують поля, тримають на собі пароплави, дають енергію для електростанцій. Одні легко всихають, лишаючи лише русла. Інші живуть віками, і здається, що […]...
- Павло Глазовий – Надійний чоловік Учить мати свою доню: – Ти вже не малесенька. Вже подумати про пару час тобі, ріднесенька, Пошукай собі, голубко, жениха надійного. Безпартійного не треба, вибирай партійного. Щоб повів тебе він, доню, в загс на реєстрацію, Зачаруй його красою, покажи всю грацію. А запишешся у загсі, можеш буть спокійною. Буде, доню, твоя доля до кінця надійною, […]...
Твир як я прибираю кимнату.